1.5.7. Розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру

Розслідування та облік нещасних випадків невиробничого харзктеру, які сталися з громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України, проводять відповідно з «Порядком розслідування та облі­ку нещасних випадків невиробничого характеру», який затверджено постано­вою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. Хч 270.

Під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, оіруєння, само­губства. опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з твари­нами тощо, які призвели до ушкодження потерпілих.

Розслідуванню підлягаюл. нещасні випадки, шо сталися під час:

• прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, то не належить підприємству. установі чи організації та не використовується в інтересах цієї організації,

• переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, канатною дорогою, фунікулером та іншими видами транспортах засобів;

• виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо не не входить до службових обов'язків);

• виконання донорських функцій;

• участі у громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно- пропагандистській діяльності тощо);

• участі в культурно-масовнх, спортивних змаганнях;

• проведення культурних, спортивних га оздоровчих заходів, не пов'я­заних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах;

• використання газу в побуті;

• вчинення протиправних дій проти особи, її майна;

• користування або контакту зі зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами;

• виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки;

• стихійного лиха;

перебування в громадських місцях, на об'єктах торгівлі га побутового обслуговування, у закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення, в інших організаціях.

Факт ушкодження здоров'я внаслідок нсшасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтвер­джує ушкодження здоров'я особи, є листок непрацездатності чи довідка лі- кувально-профілаклічного закладу. Нещасні випадки розслідують незалежно від того, чи був потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.

Лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були достав­лені потерпілі внаслідок нещасних випадків, протягом доби надсилають письмове повідомлення до районної держадміністрації або до органів внут­рішніх справ, а із смертельними наслідками також і до органів прокуратури.

Розслідування нещасних випадків із смертельним наслідком, групових нещасних випадків у разі смерті хоча б одного із потерпілих, псшасних випад­ків із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, а також псшасних випадків, які сталися внаслідок контакту зі зброєю, боєприпасами та вибу­ховими матеріалами, проводять органи внутрішніх справ або прокуратури.

'Ja інших нещасних нинадкін рішення щодо утворення комісії з їх розсліду­вання приймає районна державна адміністрація протягом доби з моменту надходження повідомлення від лікувально-профілактичного закладу,

ІІешасні випадки (за винятком групових), які сталися з працюючими особами, розслідує комісія, утворена організацією, де працює потерпший, у складі голови комісії посадова особа, яку визначає керівник організації, і членів комісії керівника відповідного структурного підрозділу, представни­ка профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноваженого трудового колективу, якщо потерпілий не с членом профспілки.

Розслідування нещасного випадку проводять протягом 10 календарних днів після утворення комісії. У разі потреби цей термін може бути продовже­ний керівником органу (організації), який призначив розслідування. За ре­зультатами розслідування складають акт форми И Г (невиробничий травма- тизм), який затверджує керівник органу (організації), шо проводив розслідування. Потрібна кількість примірників акта визначається в кожному окремому випадку. Акт форми I IT надсилають потерпілому або особі, яка представляє його інтереси; до районної держадміністрації: організації, де працює або навчається потерпілий: організації, яка відповідає за безпечний стан території об'єкта, де стався нещасний випадок. Копію акта надсилають органам внутрішніх справ, прокуратури та іншим організаціям на їх запит. Під час розслідування групових нещасних випадків акт форми НТ складають на кожного потерпілого окремо.

Акти форми НТ, які складають за результатами розслідування нещасних випадків з працюючими особами, зберігають в організації разом з матеріала­ми розслідування протягом 45 років, а з непрацюючими особами зберігають протягом трьох років у архіві районної держадміністрації.

Реєстрація таких нещасних випадків та аналіз причин їх виникнення проводять районні держадміністрації та організації, які проводили розсліду­вання, у журналі за встановленою формою.

Облік нещасних випадків та аналіз причин їх виникнення проводять ра­йонні держадміністрації на підставі звітів про нещасні випадки, які щомісяця надсилають лікувалміо-профілактичні заклади.

1.5.8. Методи аналізу виробничою травматизму

Рівень травматизму та професіональних захворювань є одним із основ­них показників охорони праці на виробництві. Але абсолютне значення кіль­кості нещасних випадків і професійних захворювань унеможливлює об'єктивно порівнювані між собою відділи, цехи, дільниці підприємства та галузі виробництва за рівнями травматизму та його динамікою. Крім того, аналіз виробничого -травматизму виявляє причини нещасних випадків і є ос­новою для розроблення ефективних профілактичних заходів.

Найбільш поширеними методами аналізу виробничого травматизму с статистичний, топографічний, монографічний та економічний.

Статистичний лнгпмн) грунтується на вивченні травматизму на основі до­кументів. в яких реєструють нещасний випадок та профзахворювання. Цс акти форми Н-1, Н-5, П-4 та листки непрацездатності. Цей метод дає змогу отрима­ти найбільш повну інформацію кількості та характеру нещасних випадків, ви­значиш динаміку та причини, виявити їх закономірність як па підприємстві, так і в окремих його структурних підрозділах (відділах, цехах, дільницях) чи робочих місцях, а також за професіями, віком, стажем роботи, розподілом нещасних випадків за видами робіт, за шкідливими і небезпечними виробни­чими чинниками за певний період (місяць, квартал, півріччя, рік, кілька ро­ків). Можна провесні порівняльний аналіз з іншими підприємствами або між галузями суспільного виробництва.

Для оцінювання рівня травматизму використовують:

коефіцієнт частоти травматизму, який визначає кількісл. нещасних випадків на 1000 працюючих:

п-1000

К=-

де /і - кількість нещасних випадків, шо сталися на підприємстві за звгпшй період: Л_Р середиьостатистнчна чисельність працюючих на підприємстві за той же період, осіб;

- коефіцієнт тяжкості травматизму, який характеризує середню кількість днів непрацездатності одного нещасного випадку:

д

п

де Д кількість днів непрацездатності всіх потерпілих на підприємстві за звіт­ний період; п кількість нещасних випадків, шо сталися на підприємстві за звітний період;

загальний коефіцієнт непрацездатності або коефіцієнт трудових втрат:

Д 1000

'«р

Аналогічні коефіцієнт використовують під час аналізу професійних іа- хворювапь.

Для обліку травм і» смертельними наслідками та інвалідністю викорис­товують відповідний коефіцієнт щодо 100 працівників:

/і

де Па, кількість травм із смертельними наслідками або інвалідністю за звіт­ний період; п - загальна кількість травм на підприємстві за звітний період.

Топографічний метод - полягає у тому, що нещасні випадки вивчають за місцем їх виникнення. Для цього на планах підприємств або їхніх структур­них підрозділів відмічають іа допомогою умовних знаків травмонебезпечні місця.

Це наочно та просто. Повторення нещасних випадків у певних місцях свідчить про їх підвищену небезпеку тз потребу розроблення та впроваджен­ня профілактичних заходів.

Монографічний метод полягає у вивченні травматизму через до­слідження всього комплексу умов прані, в яких відбувся нещасний випадок, утому числі: організація робочого місця, технологічною процесу, основного та допоміжного обладнання, використання засобів індивідуал ьного та колек­тивного захисту, режим праці і відпочинку працюючих та інші. За моногра­фічного аналізу проводять випробовування обладнання, контроль параметрів виробничого середовища тощо, за результатами яких виявляють обставини, які спричинили або могли спричинити нсщасін випадки з людьми.

Економічний метод полягає у визначенні економічних збитків від запо­діяного травматизму та економічно? ефективності заходів щодо профілакти­ки. З цією мстою використовують:

показник матеріальних наслідків:

_ МІ000

де М матеріальні збитки від виробничого травматизму, грн; P_(V - ссрсдньо- статистична чисельність працюючих на підприємстві, осіб;

• показник ефективності заходів з охорони праці:

л,

де 3 заграти на заходи з охорони праці, гри; Р_к9 - середііьостатиспічна чисель­ність працюючих на підприємстві, осіб.

Для оцінюнання травматизму також застосовують:

• груповий метод - аналіз повторюваних нещасних випадків і розподіл їх за ірупами нещасних випадків;

- метті експертних очіпок - проводять експсртнс оцінювання відповід- ності умов прані, обладнання і технологічних процесів вимогам безпеки;

мепині моделювання застосовують, коли неимении випадок спричини­ла одночасна дія кількох виробничих чинників;

метод анкетування про воля і ь опиіування працівників і аналіз отри- маних відповідей на запитання;

метод спостереження ретельний огляд місць нсінасннх випадків, виконання потрібних обмірів, схем тощо.

Комплексне застосування методів аналізу виробничого травматизму дас змогу найбільш повно і об'єктивно оцінити стан охорони праці в галузі тсле­комунікацій, на підприємстві, його структурних підрозділах чи робочих міс­цях і визначити ефективні заходи забезпечення оптимальних і безпечних умов праці в конкретних умовах виробництва.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Охарактеризуйте сучасний стан охорони прані н Україні і у галузі зв'язку.

2. Яка мета вивчення охорони праці у вищих навчальних закладах?

3. Дайте визначення основних понять з охорони праці.

4. Що таке безпечні умови праці на виробництві?

5. Назвіть основні закони, що формують іаконодавчу базу охорони праці в галузі телекомуиіканій.

6.1 Іерерахуїпс основні положення Закону України «lipo охорону праці».

7. Яка нормативна база охорони праці в галузі телекомунікації!?

8. Як застосовують в Україні норми міжнародного законодавства про охорону праці?

9. Які принципи державної політики в галузі охорони праці?

10. Які гаранти прав на охорону праці подано в -законодавчому порядку?

11. Які пільги та компенсації надають працівникам галузі за тяжкі та шкідливі умови праці?

12. Які вимоги Закону України «Про охорону праці» щодо забсзпсчеіпія працівників підприємств спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту?

13. Як здійснюють відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я або смерті працівників?

14. Які нормативні акти входять до складу державної системи стандар­тизації з питань охорони праці?

15. Охарактеризуйте систему кодування иормативпо-правових актів з охорони прані. 1 іаведіть приклади щодо галузі телекомунікацій.

16. Які нормативні акти з охорони прапі діють у межах підприємств га­лузі телекомунікацій? Наведіть приклади.

17. Які міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці можуть застосовуватись у галузі телекомунікацій?

18. Які види відповідальності працівників галун за порушення законів та нормапніно-нравовнх актів з охорони праці?

19. Які органи здійснюють державне управління охороною прані. їх компетенція і повноваження?

20. Охарактеризуйте систему управління охороною праці на підприємс­твах галузі телекомунікацій.

21. Які обов'язки роботодавця щодо забезпечення вимог законодавчих і нормативних актів з охорони праці?

22. Які функції та завдання служби охорони праці на підприємствах га­лузі телекомунікацій?

23. Які обов'язки працівників галузі тслекомунікацій щодо виконання вимог нормагивно-правових актів з охорони праці?

24. Як здійснюють планування та фінансування робіт і охорони праці на підприємствах галузі тслекомунікацій?

25. Охарактеризуйте систему стимулювання охорони праці в галун тс­лекомунікацій.

26. Як проводять навчання та перевірку знань працівників галузі тсле­комунікацій і питань охорони праці?

27. Які г інструктажі з охорони праці, порядок та терміни їх проведення?

28. Які органи здійснюють державний нагляд за охороною праці. їх пов­новаження і права?

29. Як здійснюють відомчий контроль за охороною праці в галузі тсле­комунікацій?

30. Як здійснюють громадський контроль за охороною прані в галун те- лекомуннкацій?

31. Які основні причини нещасних випадків та основні травмуючі чин- пики в галузі тслекомунікацій?

32. Як проводять розслідування та облік нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом?

33. Як проводя і ь спеціальне розслідування нещасних випадків?

34. Як проводять розслідування та облік хронічних професійних захво­рювань та отруєнь?

35. Як здійснюють розслідування та облік нещасних випадків невироб­ничого характеру?

36. Як здійснюють розслідування та облік аварій?

37. Визначте методи аналізу виробничого травматизму в галузі тслеко­мунікацій та дайте їм коротку характеристику.