7. Маєвтика Сократа як метод ефективної комунікації.

Маєвтика – метод повитухи або сповивання. Сократ розробив власну методику переконання. Її перевага в тому, що певні думки фактично укорінюються в свідомість опонента. Таким чином, наявний глибинний ефект комунікації. Він досягається Сократом удекілька етапів:

1) Сократ визнає власне невігластво (незнання) у певній сфері, а опонента, навпаки, називає професіоналом щодо даної тематики. Таким чином, досягається позитивний настрой опонента і його готовність вести розмову.

2) Сократ просить опонента розповісти йому про певну проблему.

3) Під час розповіді опонента Сократ постійно задає уточнюючі питання. Це продовжується до тих пір, поки у позиції співрозмовника не виявляються протиріччя або їх невірність.

4) Після цього Сократ пропонує опоненту разом встановити істину.

5) Сократ знову починає задавати питання. Тепер їх ціль – наштовхнути опонента на вірну думку. Тобто Сократ сам не висловлює тезу, яку вважає вірною, а вимагає її висловлення від співрозмовника. Таким чином досягається ефект «укорінення» переконання. (напр., діалог «Горгій»)

8. Логографія. Лісій як представник логографії.

Оскільки судові справи були дуже поширені, почали з'являтися логографи, які писали промови для клієнтів суду, а ті, в свою чергу, мусили вивчати написане логографом напам'ять. Це були переважно апології — промови на захист себе (адвокатів на той час не було). Логографи були знавцями юриспруденції й стали засновниками судового красномовства на Сицилії у V— VI ст. до н. е. Вони не прагнули істини, а просто намагалися відробити свої гроші, хитро викладаючи справу клієнта. Бували випадки, коли логограф складав промову одночасно для позивача і для відповідача, тобто в одній промові спростовував те, що стверджував у другій. =) Першими сицилійськими риторами-логографами були Коракс, Лісій, Горгій (V—VI ст. до н. е.). Лісій, виходець із Сицилії, проживав в Афінах (V—VI ст. до н. е.), був плідним логографом (йому приписують 425 промов, але збереглося лише 34. При цьому деякі з них були не лише судовими, а й урочистими або політичними). Свою першу промову він виголосив, коли йому вже йшов шостий десяток. Внаслідок олігархічного перевороту (404 р. до н. е.) Лісій розорився і був змушений виступити як обвинувач на процесі проти винуватця загибелі свого брата. Власне, Лісій створив жанр судової промови, визначивши еталонні параметри її стилю та способу аргументації. Особливо характерною для Лісія є етопея — змалювання характерів як "персонажів" промови, так і самого промовця. Характерні риси стилю Лісія чітко відзначаються стародавніми критиками. Виклад його простий, логічно і виразно, фрази короткі і побудовані симетрично, ораторські прийоми вишукані і витончені. Особливо великі його заслуги в створенні літературної мови аттичної прози. Ми не знайдемо в нього ні архаїзмів, ні заплутаних оборотів, наступні критики (Діонісій Галікарнаський)визнавали, що ніхто згодом не перевершив Лісія в чистоті давньогрецької мови.

9. Риторична система Демосфена. Шлях самовдосконаленняоратора.

КОРОТКО:

- погано розмовляв – набивав рот камінцями і таким чином виробляв чітку промову.

- хворів астмою (віддишкою) – для того, щоб розвивати дихання – підіймався на гору.

- смикалось плече – підвішував над ним спис, щоб перебороти нервовий спазм. - слабкий голос – перекрикував шум морського прибою

Демосфен ретельно вивчав промови, які чув і по пам'яті намагався відновити хід міркувань. До власних слів або слів інших людей вигадував можливі поправки та способи виразити ті самі думки іншими словами. Він ніколи не виступав без попередньої підготовки. Сам Демосфен визнавав, що хоча й не пише всієї промови повністю, однак зовсім без попередніх начерків не виступає. При цьому він говорив, що той, хто готує промову наперед, по-справжньому відданий народу, що в цьому і полягає служіння йому. На думку Демосфена, виявляти байдужість до того, як сприйме промову більшість аудиторії, значить співчувати олігархії та розраховувати більше на примус, ніж на переконання. Ця постійна попередня підготовка до виступів ще раз свідчить, що для ораторської майстерності важливим є не тільки природне обдарування, але й наполеглива праця. Зрештою 90 т Демосфен подолав свої фізичні недоліки. Достатньо відомими є промови Демосфена проти македонського царя Філіпа. За переказами, сам Філіп Македонський, коли прочитав одну з них,

зауважив: "Якби я чув Демосфена, я сам би проголосував за нього як за

вождя у боротьбі проти мене".