1. Визначення риторики як науки, сутність, зв'язок із супутніми дисциплінами.

Риторика – це наука про засоби переконання в умовах масової комунікації (сучасне розуміння).

Сутність риторики

Впродовж історичного розвитку значення терміну "риторика" дещо розширилось. На сьогоднішній день серед науковців не існує одностайності щодо витлумачення цього терміну, навіть у визначенні риторики як науки. Більше того, у деяких фахівців викликає сумнів навіть те, чи можна риторику взагалі вважати наукою. У Стародавній Греції, де саме й остаточно сформувалась ця сфера діяльності, риторика вважалась скоріше мистецтвом. Серед розмаїття визначень риторики можна виділити дві головні традиції, що мають дуже давню історію.

o Перша традиція найбільш яскраво репрезентована у творчості давньогрецького філософа Аристотеля (IV ст. до н. е.). У її межах риторика визначається як "мистецтво переконання".Відповідно до цієї традиції головне завдання оратора - переконання аудиторії. o Друга традиція найбільш яскраво репрезентована у творчості давньоримського ритора Квінтіліана (I ст. н. е.). У її межах риторика визначається як "мистецтво говорити витончено". Відповідно до цієї традиції завдання оратора - краса, вишуканість, витонченість виразу думки. Переконання ж виступає як можлива, але далеко не головна мета оратора.

Зв’язок із супутніми дисциплінами:

Риторика перебуває у зв’язку із такими дисциплінами:

1) Філософія (У Давній Греції існували нерозривно одна від одної)

2) Логіка (Для правильної побудови промови необхідно володіти певними

знаннями у сфері логіки. Зокрема, необхідно знати види умовиводів, види визначення понять і т.д.)

3) Мовознавство (Промова повинна будуватись із врахуванням мовних норм,оратор повинен володіти великим запасом слів, буди знайомим із низкою художніх прийомів, засобів та тропів).

4) Еристика (Наука ведення суперечки. Суперечка – дещо інший вид комунікації, ніж промова оратора).

5) Поетика

2. Риторика і ораторське мистецтво. Риторика як воля до влади. Риторика і ораторське мистецтво

Основні підходи до співвідношення:

1) Ці поняття майже тотожні

2) Поняття різняться (в межах даного підходу виділяється ще два напрями)

3) Явища існують супутньо і визначити їх співвідношення досить важко.

Слід виходити з того, що риторика за своєю суттю наука (хочаі близька до мистецтва), а ораторське мистецтво – це мистецтво.

Риторика як воля до влади

Риторика нерозривно пов’язана із владою. У первісних об’єднаннях людей встановлення влади вождя (або іншої особи) було б неможливим буз вміння переконувати інших. Можна сказати, що переконання є одним із найбільш ефективних (адже переконання – це влада на розумом людини, формування її волі) напрямків реалізації «волі до влади» (концепція Ніцше, який пояснював практично всі суспільні процеси волею до влади) поряд із запугуванням, примусом, навіюванням. Таким чином, уся історія розвитку риторики так чи інакше пов’язана із політичними процесами (наприклад, при авторитарному правлінні активніше розвиваються похвальні (епідейктичні) промови, адже дискусії фактично відмирають).