4. Правова основа торгово-біржовоїдіяльності

Правова основа горгово-біржової діяльності, як виду господарської діяльності, включає такі джерела господарсько ГО права як нормаіинно-правовий акт, правовий звичай і нор­мативний договір.

Ііормативно-нраковий акт. Нормативно-правовий акт являє собою офіційно прийнятий компетентними органами правотворчий документ, за допомогою якого, по-перше, у сис­тему господарського права (законодавства) уводяться госпо-дарсько-правові норми, по-друге, який містить саме ці норми. Згідно ст. 7 ГК України відносини в сфері господарювання ре гулюються Конституцісю України, ДІЙСНИМ Кодексом, закона ми України, нормативно-правовнми актами Президента Ук­раїни й Кабінету Міністрів України, нормативцо-правовими актами Інших органік державної п.іади и органів місцевого са­моврядування, а також іншими нормативними актами.

Торгово-біржова діяльність являє собою складний ком­плексний предмет правового регулювання, що регулюється як загальними, так і спеціальними нормами різних нормативно правових актів.

20

РпзОш 1. Поняття й правова основа торгово-біржової діяльності

Особливе місце в регулюванні горгово-біржової діяль­ності займають норми ГК України. Зокрема, ч. 2 ст. 178 ГК Ук­раїни передбачає, що правові умовя створення й діяльності то­варних бірж, а також основні правила здійснення торгово-біржово] діяльності визначаються дійсним кодексом, прийня­тими відповідно до нього законами й іншими иормативно-нра жжими актами. З огляду на те, що торгово-біржова діяльнії! ь НОСИТЬ некомерційний характер варто звернутися до ст. 54 ГК України, що визначає загальні вимоги щодо регулювання не-комерціііпої господарської діяльності. Зокрема, ця норма пе­редбачає, що на суб'єктів господарювання, що здійснюють не-комерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимога а регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'ї ктами господарюван­ня, які визначаються ГК й іншими законодавчими актами.

До загального належать норми Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про власність», «Про опо даткунання прибутку підпрік мств», «Про захист економічної конкуренції» і багато інших, що встановлюють загальні поло­ження господарювання. Це також окремі правові інститути Цивільного кодексу України, зокрема зобов'язального права, позовної давності, представництва й деякі інші (у тій частині, у якій нони поширюються на всіх суб'єктів господарювання, а значить і на діяльність товарних бірж).

До спеціальних норм, насамперед, варто віднести поло­ження Закону України «Про товарну біржу*, прийнятого в 1991 році і який є основним нормативно-правовим актом, що регламентує діяльність товарної біржі.

Аналогічні закони і й у ряді піших країн, зокрема в Росії, Бєларусі, Вірменії й інших країнах С'НД. Норми таких законів регулюють основні питания діяльності товарної біржі, зокре­ма: організацію торгів, укладання угод, правовий статус учас­ників біржових торгів н Ін. Протягом декількох років біржова діяльність у Росії й Украпи не була врегульована спеціальним законом, і и і ніс і попалася, і навіть успішно. Так, на момент

Z/

Біржове право

введення і» силу Закону, в Україні вже було зареї стромно 50 говарних бірж.

Поряд із законами, значну роль у регулюванні горгово-біржовоі діяльності грають ігідзаконні нормативно-правое! ак-іи: Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України іі ін. Так, Указ Президента України «Про заходи що­до забезпечення формування й функціонування аграрного ринку» від 6 червня 2001 p., стан правовою основою цілого ря­ду заходів щодо розвитку біржової торгівлі сільськогоспо­дарської продукції. У деяких країнах СНД (Молдова, Казах­стан й ін.) регулювання діяльності товарних бірж здійснюється на рівні указів Президента при відсутності ( пеціальних законів.

Важлива роль належить постановам і розпорядженням уряду. Так, основні напрями розвитку біржового ринку і і іьськогосиодарської продукції викладеш в постанові Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 p., №1148 «Про заходи щодо вдосконалення регулювання ринку зерна».

Крім цього є й ряд відомчих нормативно правових актів, прийнятих різними міністерствами й комисіами. Наприклад, Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською про­дукцією, затверджені спільним наказом Міністерства сільського господарства й продовольства України, Міністер­ством економіки України й Міністерством фінансів України №103/44/62 від 3 квітня 1996 р. Цей нормативно-иравонин акт мас важливе значення, як при розробці й я і нердженні то­варною біржею власних Правил біржової торгівлі, так і при визначенні загальних підходів до організації іі регулювання біржових торгів.

Істотна роль у регулюванні біржовоТ-торгово-біржовоі діяльності приділяється таким локальним нормативним ак­там, як Правила біржової торгівлі й Устав біржі, які затверд­жуються конкретною товарною біржею. Варто звернути увагу, що значення локальних нормативних .ікни як джерел права, що регулюють торгово-біржову діяльність багато в чому вма-

гг

начасться історичними градиціямн. Гак. О. Штиллих указує, що звертаючись до організації російських бірж, необхідно, на самперед, відзначити, що нони вироблялися іі продовжують

вироблятися частиною в порядку загального торі івельного за­конодавства, частиною в порядку затвердження уставів окре­мих бірж. Організація російських бірж може бути з'ясована за таких умов лише при паралельному вивченні біржового зако­нодавства іі уставів |4,с. 285|.

Це повною мірою відповідає іі реаліям сьогоднішнього дня. Згідно сг. 17 Закону Правила біржової торгівлі розроб­ляються відповідно до діючого законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операції) ведення біржової торгівлі м вирішення спорів з цих

питань.

Правовий звичай. Правовий звичай, як джерело права, яйли) собою історично сформоване правило поведінки, що одержало офіційне визнання й забезпеченість державним при­мусом. Дослідження закордонного досвіду дозволяє стверд­жувати, що відношення держави ДО правового звичаю як дже-рела права В сучасних умовах господарювання (у т.ч. й у біржової торгівлі) радикально ЗМІНИЛОСЯ. ВІД повною запере­чений звичаю до визнання його в якості субсидиарного, а в цей час у деяких країнах й як основного джерела права рівного за­кону — така еволюція поглядів у західному правознавстві на

його роль і місце [5, с. \ 1 І

У контексті даного питання варто звернути увагу на те, що законодавство України, а саме ст.7 Цивільного кодексу Ук­раїни, прийнятого в 2003 р. (далі — ЦК України), уводить офіційне поняття звичаю як джерела прана. Згідно ПК Ук­раїни звичай визначається, як правило поведінки, що не вста нон.м по ак гами цивільного законодавства, однак с устояним у певній сфері цивільних відносин Звичай може бути зафіксо­ваний у відповідному документі

Різновидом правового звичаю і звичай ділової практи­ки, що займаї особливе місце в регулюванні біржової діяль-

Біржове право

пості. У сфері дія п. ікк ті товарних бірж звичаї ділового оборо­ту мають досить широке поширення засновані на історичних градиціях О. Штиллих нише, що гам, де Біржовий закон не маї застосування, товарні біржі під іеі и звичаї кому прану, що розвилося на грунті торгівельних потреб. Г<> ювна його < к ta дова частина — це узанціі (узанція горгівельний порядок. що доповнює в деяких відносинах умови договору). Нони роз­поділяються па загальноприйняті місцеві звичаї й біржові зви­чаї іі установлюються й шануються місцевими купцями за вільною згодою. Отже, біржові узанціі опираються на зага/іь-но-торгінельні звичаї. Узанціі - вища СИЛІ комерційного ЗВИ-чаю. що розвився між контрагентами, видрукувані зазвичай на звороті контрактів, або останні складені гак, що в тексті обго­ворене застосування до загальноприйнятих звичаїв, напри­клад, словами «Відповідно до загальноприйнятих гамбурзь­ких звичаїв для горі пі.іі кавою» |4, с. 85].

До основних ознак, що характеризують звичай ділової практики як регулятор горговобіржової діяльності варто віднести: гривалість Існування, постійність дотримання, виз­наченість, не протиріччя законодавству.

Сукупність вищевказаних ознак дозволяє визначити звичай ділової практики як джерело права в сфері діяльності товарних бірж, а також розмежувати звичай ділової практики від ділового звичаю, що застосовується в сфері торгово-біржо­вої діяльності [6, с 99].

Під торгівельним звичаєм парю розуміти правила, фак­тично встановлені між учасниками договору. При цьому, якщо звичаї є джерелом права, то звичності ними не визнаються й

ВИСТупаЮТЬ Ліпне ЯК СПОСІб ТЛумачеННЯ договору, виходячи з попередньої ПОВеДІНКИ учаСНИКІВ договірних ВІДНОСИН. Крім

цього торгівельннй звичай застосову< гься тільки за умови, що це правило знайшло «вік відбиття в угоді у вигляді прямого відсилання або умови, що припускається. Прикладом торговельного звичаю використання в практиці біржової торгівлі є Правила ІНКОТЕРМС 2000.

Ршділ 1. Поняття й правова основа тор/то ■ біржової діяльності

Нормативний договір. Як джерело права, нормативний

договір яв;ія( собою угоду двох або декількох суб'єктів, які встановлюють права п обов'язки, як загальні правила по веники на майбутні для кевизначеного кола су6'< ктів |3, с 48]. Нормативний договір як джерело регулювання біржової іоргово-біржової діяльності знаходить СВІЙ прояв у типових договорах, затверджуваних говарною біржею відповідно до Закону іі І К України. Використання при укладанні біржових контрактів таких уніфікованих засобів, як шпоні контракти, ДОЗВОЛЯЄ Забезпечити ЄДИНИЙ підхід до визначення загальних правил поведінки учасників біржової торгівлі, на майбутнє,

Особливістю нормативного договору як джерела прана в сфері торгово-біржово] діяльності є стандартизація умов угоди, яку укладають між собою учасники біржової торгівлі.

Таким чином, типовий біржовий договір можна розгля­дати як нормативний договір, що, як джерело права, виконує правове регулювання господарських відносин у біржовій горі і в п внаслідок недостатнього реї улювання їхніми актами вищої юридичної чинності. Крім цього варто підкреслити, що типовий біржовий договір, що припуска< безпосередню трансформацію норм правил біржової торгівлі в договірні умови, л.н можливість товарній біржі як орі ану, що затвердив типовий договір, здійснювати контроль складної договірної практики.

На підставі вшцевикладеного можна зробити висновок, ЩО правова основа здійснення торгово біржової ДІЯЛЬНОСТІ представлена сукупністю різних нормапівно-правови.х й інших актів, що мають як загальний, так і спеціальний харак гер. їхня безліч, а також наявність однорідних суспільних відносин, що складаються в процесі організації й здійснення торгово-біржової діяльності ДОЗВОЛЯЄ затверджувати, що (формувалося законодавство про горгово-біржову діяльність як правовий інститут господарі і,кою законодавства, якому з олнк і сторони властиві m і основні характерні пи-" і а кого за­конодавства, з іншого боку - власні характеристики, що відо

право

б ражають особлив» 11 діяльності товарних бірж як одною з видів господарської діяльності. Ще на початку XX сі. о ІІІгиллих досліджуючи біржово законодавство Німеччини, Росії й інших країн відзначав, що як за старих чаєш Із цивільного права виділилося особливе торі інс.іьне, так у нові гній час і.) ТОргІвельяоГО права РОЗВИЛОСЯ особливе біржо­ве прано |4, с. 2211.

У той же час слід зазначити, то чинний Закон багато в чому не відповідає сучасним вимогам розвитку торгово-біржо­вої діяльності. Невирппеними залишаються питання підви­щення надійності it забезпечення гарантій виконання біржо­вих контрактів, створення й ни|ювадження розрахункових і клірингових систем і багато іншого. З урахуванням цього, на сьогодні, Верховна Рада України розглядає ряд законопро­ектів щодо змін й доповнень нього Закону.