
- •4. Філософія Стародавньої Індії.
- •7.Три неортодоксальні школи:
- •8. Філософія Стародавнього Китаю.
- •10.Школи натурфілософів, номіналістів, моїстів та законників.
- •17.Основні риси філософії Середньовіччя
- •18.Апологетика: примат віри
- •19.Схоластика: проблема універсалій (номіналізм і реалізм)
- •23. Ніколо Макіавеллі, його погляди на політику і мораль. Суть ”макіавелізму".
- •24. Політичні ідеї утопічного соціалізму.
- •25.Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- •26.В цей час складалися два неначе протилежні напрями в теорії пізнання — емпіризм і раціоналізм.
- •27. Емпірична філософія ф.Бекона.
- •30. Агностицизм філософії і. Канта
- •32. Метод і система філософії Гегеля
- •33. Антропологічна філософія л.Фейєрбаха.
- •36. Б. Спіноза.
- •40. Філософія марксизму( діалектичний та історичний матеріалізм)
- •42. Філософська думка Київської Русі.
- •43. Українська філософська думка доби Відродження(14-16 ст)
- •44. Філософія г.Сковороди
- •46. «Філософія Серця» п.Юркевича.
- •49. Філософія життя ніцше.
- •50.Фрейдизм
- •51.Екзистенційна філософія
- •53. Герменевтика.
23. Ніколо Макіавеллі, його погляди на політику і мораль. Суть ”макіавелізму".
Великим і оригінальним мислителем, політичним письменником епохи Відродження був Нікколо Макіавеллі (1469—1527). Він залишив цілий ряд творів, які дуже високо піднесли його в історії політичної думки. Серед цих творів найбільш значні «Монарх», «Роздуми на першу декаду Тіта Лівія», «Історія Флоренції» тощо. Розглядаючи політику як автономну галузь людської діяльності, Н.Макіавеллі зазначав, що вона має свої цілі й закони, які не залежать не лише від релігії, а й від моралі. На його думку політика має:
1.пояснити минуле 2.керувати сучасним 3.прогнозувати майбутнє
Він також вважав, що історія залежить від двох факторів: 1.фортуна (доля) 2.фірті (енергія).
Макіавеллі відстоював людину борця, людину, яка творить себе, навколишнє середовище. Політика у своїй діяльності має опиратися на знання людської природи, а людська природа не завжди позитивна їй притаманні і негативні риси. Головним критерієм політичної діяльності, метою якої е зміцнення держави, виступає користь і успішність у досягненні поставлених завдань. Тому добре все те, що сприяє зміцненню держави, політичного результату можна досягати будь-якими засобами, в тому числі обманом і відкритим насиллям. Така політика згодом дістала назву макіавеллізму.
Найкращою формою правління вважав республіку, коли на чолі стоїть особа обрана на невизначений строк. Диктатура допоскається лише при надзвичайному стані. Найгіршою формою правління вважав тиранію. Багато уваги Макіавеллі приділяв релігії, яка, на його думку, має грати певну роль в політиці.Надавав перевагу язичеству над християнством.
24. Політичні ідеї утопічного соціалізму.
Представники утопічного соціалізму Т. Мор і Т. Кампанелла обстоювали ідею соціальної рівності, головним ворогом якої вони вважали приватну власність.
Родоначальником утопічного соціалізму як системи теоретичних уявлень про справедливий суспільний устрій є видатний англійський мислитель і політичний діяч Томас Мор (1478- 1535). Свої погляди він виклав у праці "Утопія" (1516).Суспільство є результатом змови багатих проти бідних, а держава виступає лише знаряддям багатих, яке вони використовують з метою пригнічення простого народу й захисту своїх матеріальних інтересів. Багаті підкоряють і знедолюють бідних як силою, хитрістю та обманом, так і з допомогою законів, які нав'язують народу від імені держави.
Існуючим соціальним і політичним порядкам Т. Мор протиставляє ті порядки, які панують в уявній державі Утопія.§ Там немає приватної власності, а засоби виробництва та його результати є суспільним надбанням.§ Праця обов'язкова для всіх, робочий день триває лише 6 годин, населення забезпечується всім необхідним.§ Панування суспільної і відсутність приватної власності виключають злочини, пов'язані з жадібністю та егоїзмом людей. Утопія є державно-організованим суспільством, її політичний устрій грунтується на засадах свободи, рівності й демократизму.
Схема правління
Всі основні посадові особи держави, у тому числі верховний правитель, обираються народом, звітують перед ним і зобов'язані діяти в його інтересах.Правитель обирається пожиттєво, але може бути усунутий з посади у разі прагнення до тиранії. Решта посадових осіб і сенат, який складається зі старших за віком і досвідчених громадян, обираються щорічно. Найважливіші справи в Утопії вирішуються правителем з участю сенату і народних зборів.
В Італії ідеї утопічного соціалізму розвивав філософ, поет і політичний діячТоммазо Кампанелла (1568-1639). У праці "Місто Сонця" (1602 р., надрукована в 1623 р.) він стверджував, що причиною всіх суспільних бід є приватна власність. Ідеальним суспільним ладом, автор вважає такий, що заснований на суспільній власності.
У місті Сонця:§ відсутня приватна власність§ праця має обов'язковий характер§ громадяни забезпечені всім необхідним.
На відміну від Т. Мора, Т. Кампанелла вводить суспільну власність навіть на предмети особистого вжитку, у місті Сонця регламентується навіть особисте життя громадянина.
Таблиця гілок влади і правителів
Система публічної влади у місті Сонця складається з трьох гілок:§ військової§ наукової§ відтворення населення шляхом створення необхідних предметів споживання і виховання громадян.
Кожною з гілок влади керує окремий правитель. Цих трьох правителів називають відповідно Сила, Мудрість і Любов.Увінчує управлінську піраміду верховний правитель, якого іменують Сонцем, посаду правителя він обіймає до того часу, доки серед громадян не з'явиться більш достойний. Верховний правитель та його найближчі помічники - Сила, Мудрість і Любов - не можуть бути усунуті з посад з волі народу, решта посадових осіб обираються громадянами.
Теоретично започатковані представниками раннього утопічного соціалізму Т. Мором і Т. Кампанеллою колективістські принципи організації суспільного життя знайшли подальше теоретичне обгрунтування і були покладені в основу організації суспільного життя в країнах соціалізму, це § заперечення приватної власності § суспільна організація виробництва й розподілу § обов'язковість праці § детальна регламентація суспільного та особистого життя недооцінка прав і свобод індивіда