1. Стратегія «Метод прес»

(На будь якому етапі уроку)

Етапи методу прес:

• Висловлюю свою думку: «Я вважаю…»

• Пояснюю причину такої точки зору: «Тому що…»

• Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «… Наприклад…»

• Узагальнюємо, формуємо висновки: «Отже…», «Таким чином…»

Приклад методу прес:

Вивчення казки Б. Грімм «Пані Метелиця».

• Я вважаю, що посеребриця отримала свою нагороду заслужено.

• Тому що була роботящою, старанною та терплячою.

• Наприклад, про це свідчать її вчинки, описані у казці …

• Отже, наполеглива праця привела її до заслуженої нагороди.

Матеріал уроку. А. Костецький «У гостях» (3 клас.)

Чотири пари працюють одночасно. Перед кожною стоїть завдання дати відповідь на поставлене запитання за поданим кліше.

Запитання:

Як можна оцінити поведінку сестрички Віті?

1 – ша група – «Я вважаю, що ...».

2 – га група – «... тому, що ...».

3 – тя група – «...таким чином...».

4 – та група – «...отже ...».

5 – та група – «Сестричка Віті повинна була ...».

2.2 Кооперативне учіння покликане розвивати толерантну поведінку серед

учнів. Таке учіння знищує недовіру. Учні відчувають у конкретних виявах

колективізму свою особисту участь і свою персональну значущість; усі

відчувають комфорт від потреби спілкування з іншими. Усі відчувають

власну вагомість і ексклюзивну вартість. Рідко зменшується самотність,

підвищується мотивація, поліпшуються особисті досягнення.

Ситуації колективного учіння дають школяреві можливість співпрацювати в

різних групах. Кожен школяр своєрідно переживає когнітивну ситуацію, а

разом із тим психологічну і соціальну, постійно перебуваючи в стані

зміни між особистісних зв'язків, досвіду пізнання й оцінок, дій і

сподівань. Серед інтерактивних технологій кооперативного навчання можна

виділити такі інтерактивні вправи: „Карусель", „Синтез думок", „Діалог",

„Спільний проект", „Пошук інформації", „Коло ідей".

Їх можна ефективно використовувати як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватись одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь і навичок, або бути частиною узагальнювального уроку. Кооперативне навчання можна здійснювати не тільки в групах, а й у парах. Таку роботу застосовують і як окрему технологію, і як підготовчий етап до роботи в групах.

Робота в парах сприяє позитивному ставленню до навчання, розвиває вміння пристосуватися до роботи в групах, підготовлює ґрунт для широкого і ефективного застосування інтерактивних технологій.

Вона дуже ефективна на початкових етапах навчання.

За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає учням час поміркувати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона розвиває навички спілкування, вміння висловлюватися, критично мислити, переконувати, вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують багато часу.

Організація роботи

1. Запропонуйте учням завдання, поставте запитання для невеличкої дискусії, поясніть його, дайте учням 1-2 хв для обдумування можливих відповідей або індивідуальних рішень.

2. Визначте, хто з учнів висловлюватиметься першим, запропонуйте обговорити свої ідеї один з одним. Щоб привчити дітей до чіткої організації роботи в парах, ліпше одразу визначити час на спільне обговорення. Учні повинні дійти згоди щодо відповіді або рішення.

2. Після того як час буде вичерпано, дайте можливість кожній парі представити свої результати роботи.

2.3 Інтерактивні технології базуються на постійній активності взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це спів навчання, взаємо навчання, тісна взаємодія в міні-колективі (групи, ланці, команді), коли і учні, і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання.

Технології колективно-групового навчання

1. Мозковий штурм.

Опираючись на життєвий досвід та знання, всі учасники обговорення вільно висловлюють свої думки. Мозковий штурм спонукає учнів виявляти творчість, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію.

За короткий термін (до 3 хв.) вдається зібрати велику кількість ідей (записуються на дошці). На завершальному етапі цієї ідеї систематизують, аналізують, обговорюють та виділяють абсурдні, хибні й ті, що допоможуть розв’язати проблему. Пропозиції щодо вирішення проблеми зберігаються протягом уроку й використовуються як опорний конспект під час узагальнення і систематизації вивченого матеріалу.

Перед виконанням завдання учнів ознайомлюють з правилами мозкового штурму:

1. Висловлюйте все, що спадає на думку.

2. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.

3. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим.

4. Розширення вже озвученої ідеї заохочується.

Наприклад, під час вивчення теми „Порушення зору. Гігієна зору” (Біологія людини, 9-й клас) розглядаємо таке питання: багато людей мають проблеми із зором. Які причини порушень ви можете назвати? Учні пропонують такі відповіді: „читання в ліжку”, „якщо батьки мають поганий зір, то й у дітей він також поганий”, читання у транспорті”, „ нераціональне харчування”, „погане освітлення робочого місця”, „дрібний шрифт”, „перегляд телепередач близько від екрану”, „через велику кількість творів, що задають додому”, „мала відстань від очей до книжки”...

2. Мікрофон

Ця технологія є різновидом загально групового обговорення певної проблеми, яка дає можливість кожному сказати щось швидко, відповідаючи по черзі.

Організація діяльності учнів.

Перед класом ставиться запитання. Учням пропонується олівець, що імітує мікрофон, який вони будуть передавати один одному, по черзі беручи слово. Говорити може тільки той, хто тримає олівець. Якщо учень не має що сказати, він передає слово однокласнику. Важливо не обговорювати і не критикувати чужі відповіді. По закінченню вчитель або учень, який добре володіє цією темою підбиває підсумок.

Наприклад, під час вивчення теми „Будова клітин прокаріотів” (Загальна біологія, 10-й клас), можна запропонувати запитання: які складові містять рослинні і тваринні клітини? (Для виконання цього завдання потрібно тільки перерахувати компоненти клітини: ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, пластиди тощо).

Під час вивчення теми „Поняття про середовище існування, шляхи пристосування до нього організмів” (Загальна біологія, 11-й клас) для визначення рівня компетентності учням пропонується, використовуючи знання, здобуті у попередніх класах, назвати одне середовищ існування та вказати, як певний організм адаптувався до нього (водне – риби мають тіло, вкрите слизом; наземно-повітряне – птахи та ссавці мають легені ...).

3. Рішення ситуаційних задач

Ситуації слугують для учнів конкретними прикладами для ідей та узагальнень, забезпечують основу для високого рівня абстрагування й мислення, зацікавлюють та захоплюють, допомагають пов`язати навчання з досвідом реального життя, дають шанс реального застосування знань.

Ця вправа навчає учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виділяти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

Наприклад під час вивчення теми „Спадковість і мінливість організмів” (Загальна біологія, 11-й клас) пропонується розв’язати таку проблему: до медико-генетичної лабораторії звернулися працівники суду за консультацією. Розглядається справа про стягнення аліментів і необхідно встановити батьківство громадянина Х. Проведено необхідні дослідження і встановлено, що у матері І група крові, у дитини – ІІ, у громадянина Х – ІІІ. Ви, як експерт, виступаєте в суді і пояснюєте, чи може бути цей чоловік батьком дитини.

0. Інтерактивне навчання – це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Основні риси та переваги інтерактивних технологій навчання:

a. ІТН дозволяють забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка). При цьому відсоток учнів, які засвоїли знання, достатньо високий (більше 50%).

b. Змінюється роль учнів. Вона активна: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання.

c. Змінюється основне джерело мотивації навчання. Воно стає внутрішнім, це інтерес самого учня.

d. Значно підвищується роль особистості педагога. Педагог сильніше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор.

Основні недоліки ІТН:

Засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу.

Кожна ІТН потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедурі. Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані. Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.

Практично відсутні методичні розробки та література з ІТН.

Використання ІТН – не самоціль. Це лише засіб для досягнення такої атмосфери в класі, що найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання.

Якщо застосування вами ІТН у конкретному класі веде до протилежних результатів – треба переглянути вашу стратегію й обережно підходити до використання подібних технологій.

ІТН потребують певної зміни всього життя класу. Починайте з поступового використання цих технологій, якщо ви або учні з ними не знайомі. Як педагогові, так і учням потрібно до них звикнути.

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам'ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

Ці три прості твердження обґрунтовують необхідність вико­ристання активних методів навчання. Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти. Хоча останній метод простіший, доступніший і, безумовно, швид­ший. Ви можете швидко повідомити учням те, що вони повинні знати, і вони забудуть це ще швидше.

Процес навчання не автоматичне вкладання навчального ма­теріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання.

2.11 Технологія ТРВЗ відрізняється від інших методик тим, що це не поєднання окремих прийомів, а технологія, завдяки якій можна вирішувати різні складні проблеми, задачі, бути в постійному творчому пошуку. За допомогою ТРВЗ створено принцип, завдяки якому педагог разом з учнями може знаходити логічний вихід з будь-якої ситуації, а учень - грамотно вирішувати свої проблеми. ТРВЗ забезпечує розв'язання задач на основі логічних операцій, алгоритмів замість порожніх спроб і пошуків наосліп. Технологія ТРВЗ - це новий інструмент для розвитку творчого мислення дорослих і дітей. Головні принципи ТРВЗ:

• розв'язання суперечностей;

• системний підхід (вміння бачити навколишній світ у взаємозв'язку всіх його елементів);

• вміння віднайти необхідний у даній ситуації резерв.

Г.К.Селевко відносить технологію ТРВЗ до систем розвивального навчання зі спрямованістю на розвиток творчих якостей особистості. Творчий інтелект ми розуміємо як єдність і взаємодію емоційно-образного і логічного мислення, тому технологія на основі ТРВЗ включає дві системи тренувальних вправ для розвитку:

а) логічного мислення;

б) творчої уяви.

Вправи на логічне мислення ставлять дітей у таку ситуацію, коли вони повинні порівнювати, узагальнювати, робити висновки, аналізувати. Ці вправи стимулюють постановку таких питань і появу таких висловлювань у учнів та вчителя, які рідко виникають при простому обговоренні „готового" тексту підручника. А високорозвинена уява - це особливість творчої людини. Л.С.Виготський писав, що творча діяльність робить людину „істотою, зверненою в майбутнє" [1]. Чим вищий рівень уяви, тим ефективніша творча діяльність. Уява - це звичка до самостійних рішень, відкриттів, пошуку, це відхід від зразка і робота за власним задумом, створення нового образу, якого до цих пір у свідомості не було. За оцінкою психологів, педагогіка творчості, яка здійснюється за технологією ТРВЗ, сприяє розвитку у школярів таких розумових здібностей, як:

- вміти аналізувати ситуацію і передбачати розвиток; розмірковувати і вміти обґрунтовувати свою думку;

- швидко та оригінально мислити;

- активно використовувати уяву; -бачити протиріччя, ставити і вирішувати задачі;

- робити висновки і синтезувати нову інформацію.

З метою виявлення впливу технологій ТРВЗ на розвиток творчих здібностей молодших школярів нами було проведено експеримент. Експеримент проводився на базі педагогічного ліцею «Творчість» протягом двох років. Під час експерименту на уроках використовувалися різні методи творчого мислення.

Наприклад. Найпростіший з методів творчого мислення - метод спроб і помилок. Це найпростіший метод пошуку нових розв'язків. Вдаються до нього для розв'язання завдань, де досить перебрати один-два десятки варіантів.

Використовуючи цей метод, можна пропонувати будь-які розв'язки, якими б безглуздими вони не здавались на перший погляд. Дітям були запропоновані різні проблеми, які можна розв'язати за допомогою методу спроб і помилок. Наприклад:

- Що повинен зробити Колобок, щоб Лисичка його не з'їла?

-Як швидше прибрати осіннє листя біля школи?

– Як зробити своє робоче місце зручнішим?

Вам на день народження подарували іграшку. А у вас є така сама. Ваші дії.

Для розв'язання більш складних творчих завдань нами було використано метод, який дістав назву «Мозковий штурм». Він полягає в колективному пошуку нетрадиційних шляхів розв'язання проблеми і може широко використовуватися в роботі не тільки з дітьми, а й з педколективом, батьками.

2.9 Гуманно-особистісна педагогіка, реалізована в «Школі Життя» Ш.А. Амонашвілі, виходячи з реальних умов російської дійсності не заперечує предметного навчання, класно-урочної системи, але прагне збагатити навчальну діяльність «Світлом духовності та знань», перетворити урок в саму «Життя дітей». Звідси і відповідні акценти:

Ось як виглядає основний цикл освітніх курсів початкових класів «Школи Життя»:

1. Уроки пізнавального читання.

2. Уроки пісьменноречевой діяльності.

3. Уроки рідної мови.

4. Уроки математичних уяв.

5. Уроки духовного життя.

6. Уроки осягнення краси.

7. Уроки планування і діяльності.

8. Уроки сміливості і витривалості.

9. Уроки про природу.

10. Уроки про світ наук.

11. Уроки спілкування.

12. Уроки іноземної мови.

13. Уроки гри в шахи.

14. Уроки комп'ютерної грамотності. [1]

Очевидно, що працювати в режимі подібного навчального плану може не тільки вірить в ідеї гуманної педагогіки, а й цілеспрямовано підготовлений вчитель. У широкій середовищі педагогічної та батьківської громадськості добре відомі засоби, які ці вчителі застосовували для спонукання дітей до навчання без примусу: постановка важкою мети, співробітництво педагога з дітьми в її досягненні, використання опорних сигналів, відмова від практики поганих оцінок, якісна оцінка результатів роботи, подання дітям можливості зробити вільний вибір, випереджаюче навчання, великоблочна подача навчального матеріалу, ставлення до уроку як спільного "твору" педагога і дітей, колективна творчість, розвиток здібностей учнів до самоаналізу і самооцінці, захист кожної дитини як особистості ... Ці положення стали вихідними для обгрунтування Ш.А. Амонашвілі гуманно-особистісного підходу в освіті та шляхів його практичного втілення в "Школі життя".

"Школа життя" Ш.А. Амонашвілі заснована на принципах гуманно-особистісної педагогіки. Автор виділяє 6 особливостей освітнього процесу.

Перша полягає у внутрішній наступності творчої діяльності Природи і людини-вихователя. Природа, на думку Ш.А. Амонашвілі, закладає в дитини можливості безмежного розвитку. Школа бере на себе відповідальність продовжити справу природи і створити з нього благородної людини.

Друга особливість освітнього процесу в гуманній школі - його цілісність, що розуміється як цілісність життя дитини, спрямованого в майбутнє.

Третя особливість стосується уроку, який розглядається як акумулятор, як провідна форма життя дітей, а не тільки їх вчення.

Благополуччя життя дитини на уроці забезпечується завдяки співпраці з учителем, іншими дітьми. Четверта особливість педагогічного процесу і полягає в тому, що сотрудническая взаємовідносини вчителя з дітьми стають його природною якістю.

П'ята особливість гуманного педагогічного процесу проявляється у розвитку у дітей здатності до оціночної діяльності при одночасному скасуванні шкільних оцінок, що є запорукою успіхів дітей у навчанні.

Шоста особливість "Школи життя" - в особливій, гуманній місії вчителя в ній. "Олюднення середовища навколо кожної дитини, гуманізація соціуму і самого педагогічного процесу є вища турбота вчителя".

2.12 Ситуація успіху дарує атмосферу приязні та взаємодопомоги, впевненості і захищеності. Учитель повиненн створити джерело внутрішніх сил дитини, джерело, яке дає енергію для подолання труднощів і формування бажання вчитися.

Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомогти учням усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у навчанні.

Основою педагогічної технології "Створення ситуації успіху” є особистісно-орієнтований підхід до процесу навчання і виховання.

Існують типи успіху. До них відносяться:

Неочікувана радість – це почуття задоволення від того, що що результати діяльності учня перевершили його очікування. З педагогічної точки зору – це результат продуманої, підготовленої діяльності вчителя;

Спільна радість – полягає в тому, щоб учень досяг необхідної для себе реакції колективу. Вона може бути підготовленою вчителем або спонтаною. Спільною радістю вважають тільки ті реакції колективу, які дають можливість дитині відчутні себе задоволеним, стимулюють її зусиля. Це, перш за все, має бути емоційний відгук оточуючих на успіх члена свого колективу.

Радість пізнання – це радість пізнання нового, хоча вона по своїй суті альтруїстична. Пізнання опираїться на самоосвіту й самопізнання. Така радість не може вирости на пустому місці, народитися без серйозних причин. ЇЇ головна умова – спілкування.

Немає більш цінних мотивів для навчання, ніж інтелектуальні, в основі яких лежить проблема пізнавати світ, коли важливий не стільки результат, скільки процес пізнання. Радість навчального процесу та радість пізнання тісно пов’язані;

Створення пізнавального інтересу є предметом турботи вчителя,

який формує радість пізнання.

Створення ситуації успіху має певний алгоритм.

1. Зняття страху. Допомогає перебороти невпевненість у власних силах.

("Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблем”).

2. Авансування успішного результату. Допомогає вчителю висловити тверду переконаніність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях.

( "У тебе обов’язково вийде”, "Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті”).

3. Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. ("Можливо краще почати з ...”, "Виконуючи роботу не забудьте про ...”).

4. Внесення мотиву. Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання. ("Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись...”).

5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься. ("Тільки ти міг би...”, "Тільки тобі і можу доручити...”)

6. Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій. ("Ми дуже хочемо розпочати роботу...”, "Так хочеться поскоріше побачити...”).

6. Висока оцінка деталі. Допомагаєемоційно пережити не результат в цілому, а якої її окремої деталі. ("Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...”, "Найбільше тобі вдалося...”).

2.22 інтерактивне навчання використовують за умови застосування фронтальної (учитель навчає одночасно групу або весь клас учнів) та кооперативної (усі учні активно навчають одне одного) форм організації навчальної діяльності учнів(інтерактивні технології передбачають саме ці дві форми). Кожна з цих форм має свої особливості, які необхідно враховувати, підбираючи ті чи інші способи організації засвоєння учнями знань.

технологія інтерактивного навчання - така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть у процесі пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно відзвітуватися, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.

Інтерактивне навчання дозволяє вирішувати одночасно декілька завдань. Головне - воно розвиває комунікативні вміння і навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учнями, забезпечує виховну мету, оскільки привчає працювати в команді, прислуховуватися до думки однокласників. Як показує практика, використання інтерактива в процесі уроку, знімає нервову напругу учнів.

Розглядаючи інтерактивні технології навчання як інноваційні, слід пам’ятати, що будь-яка педагогічна технологія буде мертвою, якщо реальні люди, які її втілюють, не сприйматимуть її як цілісну систему. Розроблена і описана технологія - це одне, а її реалізація на уроці - зовсім інше, бо несе відбиток особистості, інтелекту конкретного вчителя, який здійснює навчання на кожному уроці шляхом застосування відповідних підходів до навчання. Один із таких підходів - цікавий, творчий. Це - інтерактивне навчання.

Людина виховує себе і людину виховують інші, але виховувати і виховуватись потрібно вчити, впливаючи на свідомість. І в цьому процесі курс зарубіжної літератури посідає одне з провідних місць, вирішуючи головне завдання сучасної освіти - формування власної свідомості учня. Слід зробити так, щоб учні самостійно дійшли певного висновку або сформулювали певне визначення.

На уроках літератури час від часу постає питання добра і зла. Так, у п'ятому класі під час вивчення казок розмірковуємо над питаннями: що є поганим, а що -добрим? Хто чи що відображає сили добра чи зла?

Урок позакласного читання

Г.Х.Андерсен „Гидке каченя". „Коло думок". Завдяки цьому прийому всі учні можуть бути залучені до дискусії, висловивши хоча б одну думку. Завдання вчителя - узагальнити інформацію.

Запитання для дискусії:

- Чому саме з літа починає свою казку Андерсен?

- Пташеня було велике та гидке! Його треба виправити. Як і чому?

- Скубали, клювали, штовхали, глузували, пригнічували гидке каченя на пташиному дворі. Що передають нам дані дієслова? Стало посміховищем? Треба прогнати? А куди?

- Мати - качка про каченя:

а) гарно гребе лапками;

б) нічого нікому не зробило;

в) має хорошу вдачу;

г) зовнішність нічого не значить;

д) воно покращає з часом;

е) буде дужим і виб'ється на дорогу.

І як вирок матері: „Хоч би мої очі тебе не бачили". Чому? І чи має право так говорити мати?

2.23 Сучасний урок української літератури, побудований з урахуванням особистісно орієнтованого навчання, вимагає переосмислення пріоритетів певних методів, прийомів та видів навчальної діяльності . Тому закономірно, що перевага останнім часом надається розвитку творчих здібностей учнів та новітнім педагогічним системам: лекційно-семінарській, яка передбачає проведення лекції певного типу (сократичного (проблемного), дискусійного; дидактичній евристиці – типу навчання, за якого всі основні освітні елементи первинно створюються або знаходяться самими учнями; вчитель при цьому забезпечує персоналізм навчання; технології інтерактивного навчання, сутність якої полягає в тому, що в навчальний процес залучаються всі учні, обмінюючись знаннями, ідеями, способами діяльності; суґестопедичній навчальній системі, для якої характерна псевдопасивність поведінки щодо процесу навчання, внутрішня настроєність учня на навчання; яка реалізується в процесі дії на психічну сферу людини; технології концентрованого навчання, що ґрунтується на поглибленому вивченні певної галузі літератури з можливим залученням позакласних форм роботи (проведення літературних вечорів, салонів, відкритих дискусій; відвідання музею, вернісажу, історико-культурної пам’ятки; зустрічі з письменником тощо) і використанням блокових схем, опорних таблиць; продуктивне навчання, яке будується на засаді практичного життєвого досвіду [2,с. 40-42].

Творчий учень – це особистість, яка вміє асоціювати, висувати нові ідеї, а тому вчителеві варто стимулювати пізнавальні інтереси учнів, їхню дослідницьку активність. На наш погляд, саме ефективному використанню вчителем новітніх моделей навчання сприятиме класифікація методів інноваційного викладання української літератури, запропонована Г.Токмань. Дослідниця виділяє три групи методів:інформаційні: бесіда, бригадне навчання, демонстрація, консультування, лекція, розповідь, екзамен, експертиза; операційні методи навчання: алгоритм, відеоконфронтація, “Роби так, як я”, лабораторні роботи, самокритика; пошукові методи: аналіз художнього тексту, бесіда за Сократом, група шуму, ділова гра, редакційний кошик, дискусія, форум, інноваційна гра, лабіринт дій, мозкова атака, програма саморозвитку, прогресивний семінар, реакція аудиторії, творча діяльність учнів [3, с. 59-62].

Чисельність різноманітних інноваційних освітніх технологій і методів викладання літератури свідчить про активність проведення методичного пошуку й удосконалення навчально-виховного процесу. Однак кожен учитель, розкриваючи нові грані власної методики викладання літератури на основі вже розроблених технологій, має збагачувати дидактичні досягнення оригінальними спостереженнями і пропозиціями.

На наш погляд, саме ділова гра, лабіринт дій, мозкова атака посилять динаміку уроку української літератури, наочність, інформативність, сприятимуть пізнавально-активній та творчій діяльності учнів.

2.28 Найефективнішими є ті уроки української мови, на яких використовують різноманітні форми роботи, збагачують їх знахідками своїх творчих шукань.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку [9, с. 15]. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.

Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов’язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

Дидактичні ігри на уроках української мови можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмисленого засвоєння, формування графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання [26, с. 102].

У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз й синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати своє думку в зв’язній і зрозумілій формі, використовуючи термінологію.

Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

1. Готовність учнів до участі в грі. (Кожен учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

3. Чітка постановка завдання гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.

4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

6. Не можна допускати приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо).

7. Дидактичні принципи організації ігор: доступність, посильність, систематичність У грі повинні брати участь всі учні класу. Тому завдання треба добирати короткі, посильні, розраховуючи на відповіді всіх учнів класу.

Слід уникати одноманітності завдань, організовуючи їх так, щоб дітям не доводилося довго чекати включення в гру, бо це знижує їхній інтерес. На думку Т.К. Донченко, гра є дидактичною тільки тоді, коли пізнавальний елемент у ній нерозривно пов'язаний з елементами зацікавленості. Висока ефективність дидактичної гри безсумнівна. І вчитель, і діти працюють з використанням ігрових матеріалів легше, веселіше, а головне - значно продуктивніше [20, с. 36]. Це відбувається тому, що під час гри задіяні глибинні психологічні механізми, які забезпечують глибоке і міцне засвоєння навчального матеріалу.

Перший механізм - висока внутрішня мотивація діяльності. В процесі гри діти працюють з величезним емоційним піднесенням. Другий - розкутість пізнавальних дій учня. Кожен має право на помилку, яка не є трагедією і не засуджується вчителем.

2.30 СТРУКТУРА І МЕТОДИКА ІНТЕРАКТИВНОГО УРОКУ.

Структура інтерактивного уроку відрізняється від загальновідомо! структури комбінованого уроку. Його етапи:

I. Мотивація.

II. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

ІІІ. Надання необхідної інформації.

IV. Інтерактивна вправа (центральна частина заняття).

V. Підбиття підсумків (рефлексія), оцінювання результатів уроку.

Розглянемо детально кожен з них.