2.26 Класифікація дидактичних ігор на уроках рідної мови.

Дидактичні ігри — це ігри, що входять безпосередньо до структури уроку і сприяють засвоєнню, поглибленню й закріпленню навчального матеріалу та є засобом загального роз­витку особистості. Ігри, які проводяться на уроках навчання грамоти, умовно можна поділити на такі групи:

• ігри добукварного періоду;

• ігри букварного періоду;

• ігри післябукварного періоду.

До групи ігор, класифікованих за дидактичною ме­тою, належать:

• ігри проблемно-пошукового змісту (на осмис­лення, одержання нових знань);

• рефлексивно-тренувальні ігри;

• ігри творчого плану (на формування вміння здійснювати творче перенесення знань);

• контрольно-оцінювальні ігри.

За типом діяльності молодших школярів на уроці, ігри поділяються на репродуктивні, пізнавально-пошукові, творчо-діяльнісні.

За характером створення ігри бувають запропоно­вані вчителем (запозичені) та створені самими учня­ми (авторські).

У першому класі під час навчання письма необхідно придумувати для дітей «впорядковуючі» дидактичні ігри. Наприклад: дидактична гра «Знайди літері місце». Дається малюнок з зображенням предмета (наприклад: кошик) та деякі літери цього слова (К.Ш.К), потрібно вписати недостаючі літери. Після того як діти оволоділи навичками письма проводити дидактичні ігри-загадки, які потребують від учнів доброї концентрації і стійкої уваги. Наприклад гра «схованки». Дається частина літери, друга частина «схована» під папір. Завдання: вгадати яка це літера.

Існує велика кількість дидактичних ігор, що можна використовувати на уроках рідної мови, головне правильно підібрати їх до теми уроку. Наприклад: під час вивчення слів антонімів можна використати гру «скажи навпаки».

Мета: тренувати дітей у доборі антонімів, у пра­вильному читанні українських слів, розвивати на­вички самоперевірки, самостійної роботи.

Хід гри Кожна дитина отримує конверт з великою карт­кою, на якій написані шість слів, і шістьма малень­кими - зі словами-антонімами до слів з великої карт­ки. Читаючи слово з великої картки, учень шукає його антонім серед маленьких карток і, знаходячи, підставляє праворуч. Підставивши усі слова, дитина з метою самоперевірки перевертає слова на малень­ких картках. Якщо на цих картках по діагоналі ви­ходить нове слово, значить, антоніми дібрано пра­вильно. Тепер можна перевернути велику картку і прочитати якесь речення, останнім словом якого є дієслово по діагоналі.

Кожний конверт має свій малюнок і назву, щоб дитина мала змогу самостійно працювати далі, не плутаючись.

Виконуючи завдання самостійно, дитина лише називає учителеві речення, яке в неї вийшло. Учи­тель допомагає, якщо виникають труднощі у читанні, доборі антонімів.

Наведемо приклад використання дидактичних ігор на уроках рідно мови.

2.27 Ігрова навчальна технологія як спосіб організації навчання на уроках рідної мови.

Навчання в початковій ланці — найбільш склад­ний період усієї навчальної діяльності в житті кож­ної дитини. Від того, наскільки успішно адаптується дитина до умов шкільного життя, до навчання, залежить її подальший розвиток. Тому слід створити такі умови на уроці, щоб дитині було цікаво вчитися. Щоб, сприймаючи якнайбільше інформації, навчаль­ного матеріалу, розвиваючись, вона якнайменше сто­млювалась, запам'ятовувала та закріплювала набуті знання, вміння та навички, що знадобляться їй у подальшому житті, непомітно, граючись.

Ігрова діяльність — один із ефективних засобів під­вищення якості сприймання молодшими школярами матеріалу курсу рідна мова. У структурі уроку ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи. Завдяки ігровим формам занять вдається залучи­ти пасивних учнів до систематичної розумової пра­ці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили. Метою кожної гри має бути прагнення сформувати у дітей чіткі мовні уявлення й поняття, виробити міцні навички та вміння, навчити прийомів і способів опанування знань.

Діти взагалі люблять гратися. Найнеприємнішу для них роботу, перетворену в гру, вони виконують із задоволенням.

Наприклад, під час вивчення букв і звуків учням важко диференціювати голосні та приголосні звуки. Тут можна використати гру «Рибалка». Букви напи­сані на золотих рибках. Діти ловлять рибку «вудоч­кою» з магнітом, називають букву, звук, що на ній написаний. Спочатку учням «допомагають» самі рибки: якщо ротик закритий — звук приголосний; відкритий — голосний. Потім, з часом, діти уже не дивляться на ротик рибки, а називають звук самі.

Пригода перша „Улюблені ігри лисичок" (6 хв.)

Учитель. Пограємо разом з лисичками в ігри.