48.Футуризм історія та теорія художнього напрямку.

Становлення футуризму (від лат. futurum — майбутнє) пов'язують, насамперед, з ім'ям італійця Філіппо Томмазо Марінетті (1876— 1944). проте футуризм не можна вважати явищем лише італійським. Вплив футуризму позначився на творчості митців україни та росії.

З часу появи першого маніфесту футуристів розпочалася боротьба за «пріоритет у перебудові естетичного середовища». Хто перший — ку-бізм чи футуризм?

На початку XX ст. з'явилися теоретичні праці, в яких мали бути обґрунтовані принципи футуризму: «Футуризм» Ф. Марінетті, «Фу-туристська антитрадиція: «маніфестсинтез» Г. Аполлінера, «Футу-ристичний маніфест Монмартра» Ф. дель Марля та ін. на особливу увагу заслуговує теоретична праця одного з фундаторів українсько-го кубофутуризму Олександра Богомазова «Живопис та елемент» (1914). Богомазов простежив генезис художньої форми, що постає від руху первісного елемента — крапки, — і далі, підпорядковуючись динаміці руху, складаються лінії, живописні площини, середовище тощо. Живопис, вважав Богомазов, це самостійна система, що живе своїм внутрішнім життям, постійно змінюється і набуває ритму (ка-тегорія «ритм», на думку художника, має кількісні і якісні ознаки).

О. Богомазов вважав кубофутуризм новим мистецтвом, яке не тільки кидає виклик традиції, а й становить «самостійну цінність як елемент живопису, як носій відчуттів» митця. Одна з важливих ознак пошуків футуристів, кубістів чи кубофутуристів полягає в тому, що носієм відчуттів митця мають бути не зміст твору, а елементи форми. наголошуючи на тому чи іншому елементі (кольорі, освітленні, дефор-мації предмета, композиції), живописець «анатомує» власні почуття.

Теоретична програма футуристів абсолютизувала значення фор-ми мистецького твору. Заперечуючи культуру минулого, футуристи фетишизували техніку, індустрію, швидкість, привнесені технічним розвитком нові ритми. Схиляючись перед рівнем технічних досяг-нень XX ст., вони водночас намагалися довести, що технічний про-грес спричинює духовне зубожіння, що техніка з часом знищить сво-го творця — людину. Варто зазначити, що футуристи, хоч, можливо, й на інтуїтивному, емоційному рівні, однак відчули суперечності між технічним прогресом як процесом творення нового і його наслідками, що можуть мати руйнівну силу для людини й людства

Італійські футуристи не обмежувалися лише художніми по-шуками. Ф. Марінетті та його прибічники намагалися впливати на соціально-політичні процеси в італії, претендували на створення но-вої філософсько-естетичної концепції. італійська модель футуризму стане згодом прикладом утвердження антигуманізму, поштовхом

До підтримки реакційної ідеології фашизму та режиму Муссоліні. Маніфести італійців містили відверті заклики до жорстокості й на-сильства. дегуманізація мистецтва підтверджувалася їх орієнтацією на «механічну людину», людину-автомат, на пробудження в людині примітивних інстинктів агресії, боротьби за існування: «Мистецтво може бути тільки ґвалтуванням і жорстокістю»; «нема шедеврів без агресивності»1.

Така філософія творчості призводила італійських футуристів до естетизації потворного. поети-футуристи ламали художній образ, руйнували звичайну мову, вважали алогізм обов'язковим принципом побудови твору.

Перед першою світовою війною італійські футуристи пророку-вали початок «великої симфонії» — війни, яку вони називали «най-кращою гігієною світу».

Слід зазначити, що італійські футуристи (Ф. Марінетті, Аж. Севе-ріні, і. Боччоні, к. карра) намагалися організаційно і творчо об'єднати футуристів Європи, росії, створити «загальноєвропейський фронт» — міжнародне товариство митців із центрами у Флоренції, парижі, Мюнхені й Москві. Саме ці організаційні зусилля дуже швидко ви-явили принципові розбіжності у розумінні футуризму представника-ми різних країн. Так, для французів футуризм, за висловом Г. Апол-лінера, — «свідчення світового впливу французького живопису від імпресіонізму до кубізму включно». для росіян та українців (В. ка-менський, В. Маяковський, О. Богомазов, В. пальмов, д. Бурлюк, М. Ларіонов, н. Гончарова, В. Хлєбников, О. Екстер та ін.) — це онов-лення старослов'янської традиції, «діалог» з мистецтвом X ст. — «зо-лотим віком слов'янства», морально-етичні пошуки російської воль-ниці часів Степана разіна.

Футуризм у росії починався з діяльності «будетлян» — провісни-ків майбутнього (В. Хлєбников, В. каменський, д. Бурлюк, О. Гуро, М. Матюшин). період 1910—1914 pp. пов'язаний у російських фу-туристів саме з міфопоетичним світосприйманням, з легендариза-цією слов'янської минувшини. у 1909 р. в листі до В. каменського В. Хлєбников поділяє людей не за націями, релігіями чи соціальни-ми станами, а за принципом «стан — «ми» і наші проклятущі вороги». Ми новий рід люд-променів. прийшли озорювати всесвіт. Ми непереможні»1.

Наголошуючи на міфопоетичних джерелах російського футуриз-му, його представники зробили багато плідного для вивчення й по-пуляризації стародавніх фресок, ікон, скіфської пластики, зверталися до традицій народної творчості.

У 1908 р. В. Хлєбников пише вірш «Жарбог», де язичницький бог слов'ян постає як носій свободи, як сила, що єднає людей: Жарбог! Жарбог! Волю видеть огнезарную Стаю легких жарирей, дабы радугой стожарною Вспыхнул морок наших дней... .2

Якщо у В. Хлєбникова носієм свободи виступав бог давніх слов'ян, то у В. каменського цю функцію виконував Степан разін, а В. Маяковський спирався на свої російсько-украінсько-грузинські витоки. новатори, революціонери, зазвичай, не бояться звинувачень в архаїзмі, тому що для них давні за часом символи, міфи, звичаї — це свідчення загальнолюдських начал, шлях до взаєморозуміння.

Європейські здобутки кубістів і футуристів певним чином впли-нули на українських митців. Так, О. Богомазов та О. Екстер працю-вали над поєднанням кубізму та футуризму і вважали себе кубофу-туристами. Авторську концепцію кольору — кольоропис — розробив В. пальмов, який вважав за потрібне замінити метод творення з речово-сюжетно-ілюзорного на кольоровий. річ мала «існувати» в картині лише як символ, як графічний знак, що доповнює колір.

На початку XX ст. широку популярність здобули українські поети-футуристи О. полторацький, М. Семенко та Г. Шкурупій. Спільними зусиллями українських футуристів розроблялася науко-ва система мистецтва, що дістала назву «панфутуризм».

Футуризм — одне з найяскравіших явищ української й російської культури початку XX ст. Він об'єднав надзвичайно талановитих, ори-гінальних митців, яких, на жаль, спіткали глибоко трагічні як творчі, так і людські долі.

Хлєбников Б. Творения. — М, 1986. — С. 11. Там само.

Перша світова війна, а потім Жовтнева революція в росії унемож-ливили подальші активні творчі зв'язки митців Європи. На тлі перших, зазначених нами, напрямів, що абсолютизували формально-технічні пошуки в мистецтві, поступово набував особли-вого значення й популярності абстракціонізм.