Практична робота 7 Екологічна експертиза проектів промислових підприємств. Визначення екологічної оптимальності технологічних процесів виробництва.

Мета роботи. Навчитись давати оцінку екологічній оптимальності технологічних процесів та проводити екологічну експертизу проектів на створення і розміщення промислових об’єктів.

Теоретичне підґрунтя.

Екологічна експертиза проекту розміщення підприємства галузі виробництва за звичай включає чотири етапи:

1. Проводиться оцінка екологічного допуску виробництва. При цьому сумарні викиди шкідливих речовин не повинні перевищувати межі гранично допустимих концентрацій (ГДК) або гранично допустимих рівнів (ГДУ) шкідливих речовин у повітрі або у воді, що виражається рівнянням 7.1:

, (7.1)

де: С_i - концентрація конкретної шкідливої речовини у виробничих викидах;

(ГДК)_i - допустимий рівень концентрації i - тої речовини за санітарними нормами;

п – кількість шкідливих речовин.

Якщо відсутні дані щодо концентрації шкідливих речовин, то розрахунок допуску виробництва можна провести за паспортними даними на технологічне обладнання з використанням показників об’єму очікуваних викидів шкідливих речовин за формулою 7.2:

(7.2)

де: Vі - об’єм очікуваних викидів забруднюючої i - тої речовини за технічною характеристикою на устаткування.

2. Розраховуються і порівнюються витрати на охорону навколишнього середовища за проектним і базовим (вихідним) варіантами розміщення підприємства галузі (на підставі розрахунків зведених витрат на створення об’єктів екологізації виробництв), досягаючи рівняння 7.3:

(7.3)

де: В_зп - зведені витрати на створення об’єктів для охорони навколишнього середовища згідно

проектному варіанту;

В_зб - зведені витрати на створення об’єктів для охорони навколишнього середовища за

базовим варіантом підприємств галузі.

Зведені витрати у свою чергу розраховуються за формулою: В_з = α + E_н К_в , де: α – експлуатаційні витрати на роботу об’єктів для охорони навколишнього середовища (собівартість експлуатації очисних споруд); E_н – нормативний коефіцієнт капітальних вкладень (дисконт), коливається в межах 0.06 – 0.35 (для гірничих підприємств за звичай приймається на рівні 0.12 – 0.15); К_в – капітальні витрати на створення об’єктів для охорони навколишнього середовища.

3. Проводиться мінімізація можливого негативного впливу забруднюючих речовин майбутнього виробництва на навколишнє середовище, то б то визначається так звана екологічна оптимальність проекту (ЕОП). У загальному вигляді критерієм ЕОП є мінімум впливу об'єкта будівництва на природне середовище:

, (7.4)

де: Р_м - ресурсоємність виробничого об'єкту;

N_з - коефіцієнт забруднюючого впливу виробничого об'єкту на навколишнє середовище.

У свою чергу ресурсоємність об'єкта визначається за формулою 7.5:

, (7.5)

де: Q - річний обсяг використання сировинного ресурсу;

R - економічна оцінка ресурсу, тобто його вартість;

П_р - річний обсяг виробництва готової продукції.

В той же час коефіцієнт забруднюючого впливу об'єкту будівництва обчислюється за формулою 7.6:

(7.6)

де: R¹- економічна оцінка вартості одиниці умовних виробничих викидів очікуваного

виробництва (за рахунок вмісту в цих викидах корисних компонентів);

V¹ - очікуваний обсяг викидів у повітря або у воду у продовж року.

З усіх варіантів вибирається варіант із мінімальним забруднюючим впливом на навколишнє середовище.

4. Проводиться оцінка економічної ефективності природоохоронних заходів

(7.7)

де: α_б; α_П - поточні витрати на охорону навколишнього середовища відповідно для

базового і проектного підприємств;

K_б; K_П - вартість капітальних вкладень на об'єкти екологізації виробництва на

базовому і планованому підприємствах;

У_П У_б - річна економія ресурсів і платежів за забруднення навколишнього середовища

на одиницю виготовленої продукції відповідно на проектному і базовому

підприємствах ;

Е_н — нормативний коефіцієнт капітальних вкладень (для об'єктів екологізації

приймається на рівні 0,12);

П_р - річний обсяг виробництва продукції на проектному підприємстві.

З усіх варіантів підлягаючих екологічній експертизі проектів вибирають найбільш ефективний (найбільш дешевий або економний) варіант .

Разом з екологічною оцінкою важливо проводити оцінку соціальної безпеки розміщення виробництва, тобто вплив цього виробництва на безробіття, на соціальну напругу в суспільстві, на національні і народні традиції і т.д. Методи врегулювання цих факторів можуть бути адміністративними або економічними. Наприклад, впровадження прогресивної податкової плати за залучення додаткових трудових ресурсів може бути гальмом розростання населення великих міст і таке інше.

В якості критерію екологічної оптимальності технологічних процесів виробництва застосовується показник мінімуму питомого впливу діючого виробництва або того об'єкту, що перебуває на стадії проектування, на оточуюче середовище (П_в.о.с) :

(7.8 )

де: Р_м – ресурсоємність виробництва,

N_з – коефіцієнт забруднюючого впливу виробництва.

Для визначення показників питомого впливу діючого виробництва або об'єкту на стадії проектування на оточуюче середовище потрібні наступні вихідні дані:обсяги виробництва і

споживаємих природних ресурсів, економічна оцінка природних ресурсів, види забруднюючих речовин, об’єми їх викидів та ГДК.

Алгоритм розрахунку очікуваного впливу об’єкту на довкілля включає наступні етапи:

1.Визначається ресурсоємність виробництва за формулою, що аналогічно формулі 7.5:

(7.9.)

де: Q_i – обсяг і-го спожитого ресурсу в натуральних показниках;

R_i – економічна оцінка і-го спожитого природного ресурсу;

Пр – річний обсяг виготовленої продукції, тис.грн;

і – кількість видів спожитих природних ресурсів

2. Коефіцієнт забруднюючої дії, аналогічно формулі 7.6:

(7.10)

де: R' – економічна оцінка одиниці умовних викидів по j-му напрямку забруднення;

V_ij – умовний об’єм викидів і-ої забруднюючої речовини по j-му напрямку

забруднення (атмосферне повітря, водні і земельні ресурси);

Z – кількість видів забруднюючих природних ресурсів;

К – число інгредієнтів забруднення.

2. Визначаються умовний об’єм викидів забруднюючих речовин (V_ij) за напрямками

забруднення:

(7.11)