Тема 6. Виборче право та виборчі системи зарубіжних країн

1. Виборче право.

2. Організація та проведення виборів.

3. Виборчі системи зарубіжних країн.

4. Інші інститути безпосередньої демократії ( референдуми, відкрита народна законодавча ініціатива, опитування населення, ЗМІ)

1. Виборче право

Вибори – це процедура формування органів публічної влади, або надання повноваження посадовій особі яке здійснюється шляхом голосування правомочних осіб за умови, що на кожен мандат який залишається претендує декілька кандидатів.

СОЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ ВИБОРІВ:

• засіб забезпечення політичної влади, а саме:

  • визначення її населенням та готовність виконати розпорядження

• це барометр політичного життя, а саме:

  • кандидат співвідношення різних сил, інтересів, ідей у суспільстві

• це один із засобів відбору політичних лідерів, беручи до уваги відповідальність якостей особи та міри довіри до неї особи

• найважливіша – це важливий елемент забезпечення народного суверенітету та демократичного політичного режиму, бо в основі цього стоїть воля народу.

В науці КП виборче право розглядають:

1) як об’єктивне виборче право – що являється інститутом безпосередньої демократії та інститутом конституції права, який формується із конституційних норм та інших правових норм і регулює порядок проведення виборів ( джерелами такого права є конституції, конституційне законодавство, органічні законодавчі акти парламенту в постанови урядів, укази галі держав);

2) як суб’єктивне виборче право - це право кожного із громадян стати учасником (суб’єктом) конституційно-правових відносин, що виникають при виборах, тобто здатність обирати і бути обраними.

ПРИНЦИПИ ВИБОРЧОГО ПРАВА:

• свобода волевиявлення – добровільна участь у виборах, контроль не припустимий (є обов’язковим в Італії, Австрії, Греції, Туреччині) Абсентеїзм - масове ухилення виборців від участі у виборах.

• Загальність виборчого права – у виборах беруть участь усі за винятком неповнолітніх та недієздатних. (Великобританія, Нідерланди) –особа засудження на більше ніж 1 рік, не має права брати участь у виборах. Особу можна позбавити виборчого права у судовому порядку.

• віковий ценз – 18 р. Нікарагуа, Бразилія, Іран – 16 р. Марокко – 20 р. Латвія – 21 р.

• пасивність виборчого права – вимагається підвищення вимог до особи, яка може брати участь у виборах, що пов’язано з необхідністю виконання нею певним життєвим досвідом (Для вирішення державних справ у Франції до нижн. Пал – 23 р. Верховна палата – 40 р. Президент США – 35 р. Для глави держави необхідно щоб був наявний певний строк проживання у цій держав) Щоб умів писати і читати, володів державною мовою, не був особою похилого віку. У пасивному виборчому праві є поняття не виборності і не умисності тощо. НЕВИБРНІСТЬ – певні посадові особи не можуть висувати свої кандидатури на виборах допоки не пішли у відставку раніше.

• рівність виборчого права означає що кожен громадянин має однакове число голосів в державі, існує єдиний виборчий корпус. Депутат обирається від рівного числа жителів або виборців, а також закон містить одинакові вимоги до порядку висунення кандидатів, доведення виборчої компанії і до визначення результатів виборів.

• принцип прямих виборів – обрання громадянами своїх представників в органи держави чи на окремі посади. Майже завжди прямими виборчими правами обираються:

  • Депутати нижньої палати парламенту

  • Однопалатні парламенти

  • Органи місцевого самоврядування

  • Верховні палати парламентів (Бразилія, США )

  • Президенти Франції, Мексики, США

  • Парламенти суб’єктів федерації

• Непрямі вибори:

  • Вибори проводяться спеціально створеною для цього виборчою комісією чи колегією

  • Проводяться постійно-діючими органами

  • Багатоступеневі вибори, низові представницькі органи обираються безпосередньо громадянами і в подальшому формують вищестоящі представницькі органи, а ті обирають вищу ланку

• таємність голосування – право кожного заповнити виборчий бюлетень у спеціально відведеній кабінці чи кімнаті для голосування

ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС – це врегульована нормами виборчого права діяльність різних суб’єктів щодо підготовки та проведення виборів.

У науці КП виділяють такі стадії виборчого процес:

- стадія призначення дати виборів

- утворення виборчих округів – територіальних одиниць від яких обирається один чи декілька депутатів. Округи бувають одномандатними, багатомандатними, загальнодержавними.

- утворення на округах виборчих дільниць – територіальних одиниць які співпадають із державними утвореннями та обслуговуються одним пунктом для голосування

- реєстрація виборців та складання виборчих списків. В практиці відомі два види реєстрації :

1- обов’язкова – здійснюється органами публічної влади

2- особиста – здійснюється по добровільній заяві особи

Є також постійна система реєстрації ( списки створюються один раз а потім вносяться зміни і доповнення)

Періодична система реєстрації за якої старі ............. а нові створюються.

- висунення кандидатів

- само висування (Франція )

- петиційне ( збір підписів за кандидата . Бельгія, Данія )

- висунення політичними партіями, іншими об’єднаннями (ФРН, Австрія )

- первинні вибори у вигляді основного голосування

- передвиборча агітація

- голосування за допомогою виборчих бюлетенів або виборчих машин ( США, Індія ), електронних партон (Бразилія, Балтика )

- підрахунок голосів та оголошення результатів виборів

ВИБОРЧА СИСТЕМА – це визначення результатів голосування за допомогою певних правових принципів та критеріїв.

Ті системи які передбачають наявність більшості голосів називаються мажоритарними.

МАЖОРИТАРНА:

• абсолютної більшості ( 50 % + 1 голос)

• відносної більшості (більше відносно інших)

• кваліфікованої більшості (існує бар’єр)

Більш демократичною системою є ПРОПОРЦІЙНА. Вибори за цією системою є виключно партійними.