Тема №5. Політичний режим та політичні партії в зарубіжних країнах

1. Поняття політичного режиму.

2. Місце та роль політичних партій в політичній системі зарубіжних країн.

3. Класифікація політичних партій.

4. Політичні системи політичних країн.

Самостійна робота: 1) Багатопартійні політичні системи Франції, Італії, Японії, ФРН. 2) Двопартійна система США та Великобританії.

Форма політичного правління – залежить від форми та методів

здійснення державної влади, взаємовідносини між цими органами.

В основу класифікація політичних режимів покладено той чи інший тип політичних взаємовідносин між елітою – представниками влади та народом – населенням, іншим словом політичний режим можна визначити як ступінь фактичного впливу населення на здійснення політичного режиму.

1.Форма правління – комплексний інститут конституційного права, який становить, систему норм, що регулюють у своїй сукупності структуру і взаємовідносини основних органів держави, політико територіальний устрій, головні методи діяльності державного апарату і форми його зворотного зв’язку з населенням.

Існують такі політичних режимів:

1. Демократичний, який характеризується реальним та значним впливом більшості населення на управління суспільством на зміни і виконання рішень, що приймаються публічною владою за наявності прав меншості.

2. Антидемократичний. Характеризується відсутністю впливу більшості населення на публічну владу або мало значимості такого впливу, а також йому притаманні більш чи менш широке застосування силових методів управління.

Його особливості:

1. Формальне використання інститутів безпосередньої демократії або відмова від них.

2. Заперечення конституціями розподілу влади місцевого самоврядування.

3. Неувага Конституцій та законодавством до прав, свобод її гарантій в тому числі і до політичних.

3. Авторитарний. Може існувати в будь-який форми правління та означає відсутність свободи лише в політичній сфері, тобто економіка, ідеологія, особисте життя є відносно самостійними та вільними сферами життєдіяльності людини і громадянина.

Ознаки:

1. Права і свободи людини є обмеженими.

2. Конституція має формальний характер.

3. Не існує принцип розподілу влади.

4. Перебільшення або перевищення повноважень ОВВ.

5. Заборона діяльності опозиційних партій і широке застосування каральних заходів.

Види авторитарного режиму:

• Воєнодиктаторський – влада зосереджена в руках армії, воєнних; конституція відмінена чи призупинена; права і свободи громадян, в тому числі й політичні, не гарантуються; забороняються діяльність політичних партій; може створюватись воєнно – громадський уряд тощо. (Нігерія, Малі, Ліберія);

• Монократична - формально існує конституція та закріпленні права її свободи громадян; виконавча влада стоїть над законодавчою; влада повністю у рамках політичного лідера; (Габон, Малаві);

• Клерикальний – притаманне панування релігії; влада в руках духовенства; глава, який обирається довічно серед вищих релігійних олігархів, має верховну державну і релігійну владу; (Оман, Саудівська Аравія).

Тоталітарний державний режим. Він характеризується повним контролем держави не лише за політичною сферою, але і за економічною ідеологією особистим життям, тобто при такому режимі відсутнє громадянське суспільство; ліквідовано інститут приватної власності; широко застосовується політичний терор.

Ознаки:

1. Правничою є одна партія всі інші види організацій заборонені.

2. Держава жорстоко контролює духовно-моральне життя , а також здійснює втручання в особисте життя.

3. Відсутній інститут приватної власності.

4. Права, свободи або формально проголошені або взагалі не проголошені.

5. Застосовується політичний терор.

4. Ліберальний – перехід від тоталітарного, авторитарного до демократичного.

Ознаки:

1. Наявність Конституції та законодавчої бази для участі народу в управлінні.

2. Розширення та відкритий характер політичної еліти.

3. Багатопартійність.

4. Низький економічний розвиток держави, відсутність політичних традицій.

5. Теократичний. Режим у якому політична влада реально належить духовному лідеру, а регулятором суспільних відносин, в тому числі і політичних є приписи релігійного походження канони, Закони Божі, іслам.

2. На характер політичного режиму суттєво впливає існування або відсутність в країні системи партій, та ставлення до них державної влади.

В світі виділяють такі види організацій:

• політичні партії;

• громадські об’єднання не політичного характеру.

• рух, масові рухи.

• організації громадського самоврядування.

• релігійні об’єднання.

• акціонерні та інші товариства.

Термін «партії» походить від. лат. слова, що в перекладі означає – частина, група однодумців, що мають спільну мету.

Політична партія – це добровільна стійка само управляюча організація громадян, створена на основі спільності політичних переконань, основною метою якої є прихід до влади або вплив на неї задля реалізації своєї програми.

Ознаки:

• вільностворювана, автономна організація, що діє на засадах самоврядування;

• стійка організація, бо її діяльність протікає безперервно;

• об’єднання здійснення на основі ідеологічних поглядів, спільності переконань;

• некомерційна організація, однак деякими структурними елементами її дозволяється вести економічну діяльність задля задоволення потреб партії;

• партія сприяє формуванню та вираженню політичної волі народу, за допомогою мирних конституційних засобів;

• партія діє на основі гласності відкритості і публічності.

Основна мета партії – здобуття державної влади, участь у владі, тиск на владу.

Місце та роль політичних партій в політичній системі зарубіжних країн розкривається через функції партії, а саме:

1. Партії - це засіб боротьби між окремими суспільними групами за отримання влади в центрі та на місцях.

2. Участь у формуванні та діяльності всі ланок державного апарату.

3. Участь у внутрішньому та зовнішньому політичному курсі держави.

4. Ідеологічна функція партії.

5. Комунікативна – зв'язок між органами державної влади і громадянами.

6. Мирне вирішення соціальних конфліктів, політичних протиріч між різними соціальними групами в державі.

Класифікація:

• Залежно від змісту та за соціально-політичною суттю партії поділяються на:

1. консервативні – відмовляються що не-будь змінювати, за збереження минулих порядків, проти реформ.

2. ліберальні – відстоюють невтручання в суспільне життя держави.

3. радикальні – за докорінну перебудову суспільства із засобами примусового характеру.

4. реформістські – за національний соціалізм, соціальну справедливість, за збереження власності.

5. клерикальні – відстають побудову суспільного життя відповідно до догм релігії.

6. соціалістичні – втручання держави в економіку, частково соціальну та введення податків.

• За територіальною ознакою:

1. загальнонаціональні;

2. регіональні;

• В залежності від релігійної орієнтації:

1. світські;

2. конфесійні.

• Залежно від способу досягнення своїх політичних ідей:

1. реформістські;

2. радикальні;

3. екстремістські.

• За правовим становищем:

1. легальні;

2. нелегальні.

• За місцем у політичній системі держави:

1. правлячі;

2. опозиційні.

• За організаційною будовою:

1. кадрові – фіксоване членство, жорстка дисципліна, обов’язковість членських внесків, централізація управління;

2. масові – неорганізоване членство, обов’язковість внесків;

3. партійні рухи – мають різну орієнтацію спостерігаються у країнах, що розвиваються.

4 . Політична система – це організація суспільства в політичній сфері та взаємовідносини між партією, державою і громадянином.

Види партійних систем:

1. Багатопартійна:

• з монопольною партією (формується коаліційний уряд);

• без монопольної партії (боротьба за владу мають більш я дві партії) Бельгія, Данія, Індія.

2. Двопартійна є різновидом багатопартійності, але свідчить про монопольне домінування при владі.

3. Однопартійна - характерна для країн з авторитарними та толі тарними політичними режимами (Габон, Камерун, Куба).

4. Безпартійна – для мусульманських держав, де партії заборонені (Катар, ОАЕ, Кувейт, Оман).