Тема 4. Форми держави в зарубіжних країнах

1.Форма правління в зарубіжних країнах.

1.1. монархій

1.2. республіка.

1.3. змішані та особливі форми правління.

2. Форма державного устрою в зарубіжних країнах

2.1. унітарна форма державного устрою

2.2. федеративна форма державного устрою

2.3. інші форми політико-територіального устрою

Самостійна робота:

1. Автономія в зарубіжних країнах.

Під формою держави слід розуміти сукупність зовнішніх ознак, які обумовлювалися певним змістом.

Форма держави – це комплексний інститут конституційного права, який становить систему норм що регулюють:

• структуру;

• взаємовідносини основних органів держави;

• політико-територіальний устрій;

• основні засоби та методи діяльності державного апарату;

• форми зворотного зв’язку з населенням.

З точки зору розподілу влади форми держави можна класифікувати:

1) полікратична (багатовладдя) розподіл влади на три основні гілки, створення системи стримувань і противаг, а також здійснення самоуправління деяких територій.

2) монократичну (одновладдя) характеризується єдиновладдям певного органу чи посадової особи, як правило існує тоталітарний чи авторитарний режим.

3) сигменту – державна організація як єдине ціле утворення із різнобічних частин (сигментів). Об’єднуючим фактором такої форми держави є влада та державна політика, а також принципи їх організації.

Форма держави відзначається різноманітністю ознак, вона складається під впливом комплексу природно-географічних, історичних, політичних та соціо-культурних (релігійних) факторів.

Форма правління - це структура, правове становище та співвідношення інших органів державної влади

Існують дві основні форми правління:

1. Монархія – верховна державна влада юридично належить одній особі - монарху, який займає свою посаду у встановленому порядку престолонаслідування.

Види монархій

1. Абсолютна – повнота державної влади задержує в руках монарха ( Бахрейн, Оман, Катар, Саудівська Аравія)

Ознаки:

• закони від імені монарха, який призначає уряд і є вищою судовою інстанцією;

• влада монарха необмежена, державні посади, якщо існують, роздаються за кровною спорідненістю .

1.2. Дуалістична – монархія, влада в якій поділена між монархом і парламентом ( Йорданія, Монако )

Ознаки:

• влада монарха обмежена у законодавчій сфері;

• законодавчим органом є парламент;

• монарх має право розпустити парламент і є органом виконавчої влади, який призначає уряд;

• парламент обирається особами які мають певний рівень освіти;

• інститут парламентської відсутності уряду відсутній.

1.3. Парламентська монархія – це монархія, де історично збережено інститут спадкового глави держави але реальна влада належить парламенту (Бельгія, Великобританія, Іспанія, Японія, Швеція)

Ознаки:

• чисто представницькі функції монарха. Має право видавати нормативно-правові акти але з дозволу парламенту і уряду, немає права вето або не застосовує його

• уряд несе парламентську відповідальність хоча формується монархом

• парламент має широкі повноваження щодо прийняття найважливіших державних рішень.

2. Республіка – це форма правління за якої всі органи державної влади обираються або формуються загальнонаціональними представницькими органами.

3. Президентська – поєднання в руках глави держави функцій також глави уряду.

Ознаки:

• президент володіє широкими повноваженнями, має право вето, обирається позапарламентським шляхом.

• Він формує уряд та призначає інші органи державної влади.

• Уряд не підзвітний парламенту, але президент не можу розпустити парламент ( Бразилія, США, Мексика, Єгипет)

Парламентарна. Домінуюча роль у здійсненні державної влади належить парламенту.

Ознаки:

• уряд формується парламентарним шляхом. Президент вибирається парламентським шляхом

• характерний розрив між юридичним і фактичним становищем всіх вищих органів державної влади (Австрія, Італія, Індія, Угорщина )

Змішані – сполучають у собі елементи та ознаки парламентських і президентських республік.

Ознаки:

• обрання президента загальним голосуванням виборів

• наділення глави держави власним правом на здійснення влади, його незалежність уряду

• уряд несе відповідальність перед Парламентом.

В історії створення сформувались особливі форми правління:

- монархія з республіканськими елементами (Малайзія)

- колективна монархія (ОАЕ)

- республіка з монархічними елементами ( по життєве президентство)

Під формою політико-територіального устрою національно-територіальну організацію державної влади та взаємовідносин центральних та регіональних органів.

Унітарна держава – єдина держава територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці ( Великобританія, Італія, Єгипет, Китай, Франція, Україна, Японія)

Ознаки:

• єдина конституція та єдине законодавство

• існує єдиний законодавчий орган а також єдина система інших органів влади

• єдине громадянство

• єдина судова система

• територія унітарної держави поділена на адміністративно-територіальні одиниці які не мають політичної самостійності, а всі місцеві органи влади підпорядковані вищим органам державної влади.

УНІТАРНУ форму територіального устрою поділяють на:

• складну ( децентралізовану ) Великобританія, Нова Зеландія;

• просту ( централізовану ) Терція, Японія.

ФЕДЕРАТИВНА форма державного устрою – це складна союзна держава, складові частини якої ( суб’єкти федерації ) наділені певною політичною самостійністю та володіють певними ознаками державності ( США, Росія, Індія, Канада, Мексика, Швейцарія, Німеччина ).

Територія федеративної держави не завжди являє одне ціле. Частини мають назву – суб’єкти федерації.

У Аргентині – провінції

Німеччині – землі

Росія – республіки, краї, округи.

Основою організації федерації є територіальний принцип але іноді національний принцип

Суб’єкти федерації, наділені суверенітетом, але мають обмежену зовнішню політику компетенцію.

Федеративні держави є демократичними та є представниками республік форми правління ( здебільшого).

Суб’єкти федерації наділені також правом мати власну конституцію, власне законодавство але не цілком відмінне загальнодержавного законодавства.

Суб’єкти федерації не може бути суб’єктом міжнародних відносин, без дозволу федерації

Бікамералізм ( дві палати )

Розмежування компетенції між союзом федерації та суб’єктами:

1. принцим дуалістичного федералізму – Конституцією сферу виконавчої компетенції для союзу, що означає чіткий перелік питань, по яких тільки союз може сформулювати нормативно-правові акти (НПА)

Всі інші питання що не входять до переліку є предметом регулювання суб’єктів федерації та їх органів.

2. принцип двох виконавчих сфер. Конституція встановлює предмет регулювання, як законодавчого органу союзу так і законодавчих органів суб’єктів федерації, але перелік питань компетенції суб’єктів федерації є виключним і не може змінюватися, виключним і не може змінюватися а перелік питань союзу може доповнюватись і розширюватись.

3. Практична система розмежування компетенції.