Види конституційного контролю:

• за часом реалізації:

а) попередній – перевірка здійснюється до вступу акта в силу;

б) наступний – контроль чинних, офіційно опублікованих актів;

- за місцем здійснення:

а) внутрішній;

б) зовнішній;

- з точки зору наслідків:

а) консультативний;

б) установчий;

- за обов’язковістю проведення:

а) обов’язковий;

б) факультативний;

Децентралізований конституційний контроль є більш поширеним в світі та спостерігається в таких країнах ( США, Данія, Мексика). Централізований конституційний контроль є менш поширеним. (Австрія, Італія).

Органи конституційного контролю

• несудові органи (Іран, Пакистан, Франція):

а) Президент;

б) Парламент;

в) Уряд;

- судові органи:

а) Суди загальної юрисдикції (Аргентина, Данія);

б) Верховний суд (Австралія, Ірландія, Колумбія);

в) Спеціальні суди ( Іспанія, Єгипет, Польща).

Тема №3: Основи правового статусу особи в зарубіжних країнах

1. Поняття, структура державно - правового статусу особи.

2. Принципи державно-правового статусу особи.

3. Державно-правове врегулювання громадянства (підданства).

Самостійна робота:

1. Гарантії конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах.

1. Державно-правовий статус особи – це дійсне реальне, юридично-оформлене становище людини у її взаємовідносинах із державою та іншими суб’єктами.

Цей тісний правовий зв'язок особи і держави декілька складових:

1.Принципи – основоположні ідеї державно-правового статусу особи.

2. Громадянство.

3. Належна правосуб’єктивність особи.

4. Права і свободи та обов’язки людини та громадянина.

Виділяють такі покоління прав:

• особисті й політичні права, що фактично першими з’явилися в конституціях;

• соціально-економічні права, конституційне закріплення яких пов’язано з рухом широких мас, зокрема з виступами робочого класу та конституційним розвитком у кранах тоталітарного соціалізму;

• права, пов’язані з глобалізацією суспільного життя, з колективними вимогами народів, гуманітарні права;

• група прав, пов’язаних з умовами та результатами науково-технічної революції;

2 . Правовий статус особи напряму залежить від принципіальних підходів держави до особи. Принципи державно-правового статусу особи, являють собою нормативну формулу, яка узагальнює юридичну практику, погляди, поведінку більшої частини людей, а також політики держави та її органів по відношенню до прав, свобод людини і громадянина. Наукою конституційного права встановлено, що принципи державно-правового регулювання статусу особи залежать від характеру політичного режиму, рівня загальної та правової культури. Дуже часто основоположні ідеї (принципи) відображаються у нормах закону.

До принципів державно-правового статусу людини і громадянина відносять:

• Гарантованість забезпечення державою прав та свобод.

• Рівність перед законом та судом.

• Рівність прав і свобод незалежно від національної, політичної, соціальної, релігійної та іншої незалежності.

• Рівність прав і свобод чоловіка та жінки.

• Невідчужуваності та непорушності основних прав та свобод.

• Пріоритет міжнародних договорів, що закріплюють права та свободи людини та ін.

Перша альтернативна пара принципів

Принцип юридичної рівності людей перед законом в альтернативний йому принцип правової диференціації. Перший принцип із даної пари виражено в законі за допомогою таких словосполучень: «всі громадяни рівні перед законом», «всім гарантується», «ніхто не може зазнавати утисків», «кожен має право». А другий принцип дає можливість та створює пільгові правові умови для соціально – незахищених категорій населення:

• інваліди;

• представники різних графств;

• корінні народи.