4. Компетенція і фінансова база місцевого самоврядування

Повноваження органів місцевого самоврядування зазвичай встановлюються спеціальними законами про місцеве самовря­дування й законами, що регулюють окремі галузі державного керування (освіти, охорони здоров'я тощо).

Межі повноважень місцевих органів у США, Англії й у більшості інших держав установлюються шляхом детального перелічування їхніх прав, обов'язків і предметів відання. У цих країнах муніципалітети можуть чинити лише такі дії, які пря­мо запропоновані законодавством, інакше акти місцевої вла­ди визнаються протиправними.

Законодавство нерідко поділяє повноваження муніципаль­них органів на обов'язкові й необов'язкові.

До обов'язкових належать повноваження з питань, яким надається загальнодержавне значення (підтримання доріг у належному стані, протипожежна служба, утримання шкіл Коло обов'язків муніципалітетів може бути розширене за ра­хунок повноважень, делегованих вищестоящою владою, як, наприклад, у США, Великобританії, ФРН і т. ін.

До необов'язкових належать повноваження, що реалізують­ся на власний розсуд муніципальною владою (житлове будів­ництво, організація муніципального транспорту, будівництво муніципальних лікарень, театрів і т. ін).

Основними методами муніципальної діяльності є регулюван­ня, контроль і безпосереднє управління муніципальним май­ном, підприємствами й установами.

Компетенція органів місцевого самоврядування поширюєть­ся насамперед на керівництво й розвиток комунального госпо­дарства, охорону навколишнього середовища, планування, роз­міщення й будівництво населених пунктів, загальний нагляд за містобудуванням, розвиток системи місцевого транспорту й установлення порядку регулювання його руху, місцеве дорож­нє будівництво, водо- і газопостачання, енергозабезпечення тощо.

Значні повноваження органів місцевого самоврядування в соціальній сфері. Це повноваження з надання соціальної допо­моги незаможним за рахунок муніципальних доходів (будівниц­тво й утримання будинків для людей похилого віку, будівниц­тво дешевого житла, муніципальних шкіл, лікарень і т. ін).

Органи місцевого самоврядування управляють муніципаль­ною власністю. Вони здійснюють діяльність у сфері місцевого господарства (видача дозволів на право відкриття магазинів, установлення правил забудови міст тощо).

До повноважень у галузі охорони громадського порядку, за­хисту прав і свобод громадян належать: встановлення правил проведення в громадських місцях яких-небудь заходів, видача дозволів або заборони на організацію мітингів, зборів, ходів тощо, видача приписів санітарного нагляду, медичного обслу­говування населення і т. ін.

У США, Канаді, Франції у віданні місцевого самоврядуван­ня перебувають місцеві поліцейські сили, які виконують пат­рульну й охоронну службу.

Найважливіші повноваження органів місцевого самовряду­вання в бюджетно-фінансовій сфері. Сюди належать розробка й затвердження місцевого бюджету, введення місцевих по­датків і зборів і т. ін.

У певних країнах муніципалітети відають установами охо­рони здоров'я, виплатою пенсій і допомог з безробіття.

В окремих випадках муніципалітети володіють промисло­вими підприємствами, у тому числі на паях із приватними ком­паніями (Австрія, Німеччина).

Фінансова база муніципалітетів. Для муніципальних утво­рень є, як правило, два види джерел доходів. Перший — це місцеві джерела: податки, компенсації та мита, штрафні санк­ції й прибутки від муніципальних підприємств; основну част­ку платежів дають податки на нерухоме майно, доходи з капі­талу, на прибуток, плата за комунальні послуги. Муніципалі­тети встановлюють непрямі податки на товари широкого вжит­ку, як виняток — прибутковий податок.

Другий — центральне джерело: субсидії з муніципальних фондів, що виділяються центральним урядом або його струк­турами (міністерствами); як загальні субсидії, що йдуть на підтримку муніципалітетів, так і спеціальні, що мають цільо­ве призначення й спрямовані на освіту, соціальний добробут, житлове будівництво тощо.