Недоцільні поєднання харчових продуктів (за г. Шелтоном).

Поєднання	Вплив на функції органів і систем
Кислі фрукти, ягоди, оцет - з вуглеводвмісними продуктами	Негативно впливають на підшлункову залозу, що слід ураховувати у дієтичному харчуванні хворих на панкреатит
Кислі фрукти, ягоди - з сиром, молоком	Затримують виділення шлункового соку
Білоквмісні продукти - з вуглевод-вмісними (не рекомендують уживання м’яса, риби з хлібом, картоплею)	Гальмують перетравлювання крохмалю, збільшується навантаження на підшлункову залозу
Жири з білоквмісними продуктами	Гальмують секрецію шлункового соку

У роздільному харчуванні оптимальна сумісність основних продуктів виглядає таким чином:

1) нежирне м’ясо, риба, птиця, а також яйця, цукор, кондитерські вироби поєднуються тільки з зеленими і некрохмалистими овочами;

2) хліб, крупи, макаронні вироби, картопля – з олією і вершковим маслом, вершками, сметаною, різними овочами;

3) сир, кисломолочні напої – із солодкими фруктами, сухофруктами і різними овочами;

4) сир твердий, бринза – з кислими фруктами, томатами та іншими овочами;

5) овочі зелені і некрохмалисті – з усіма продуктами, крім молока.

Додержання принципів роздільного харчування певною мірою використовують у дієтотерапії гастроентерологічних захворювань.

З інших нетрадиційних напрямків харчування пропагандуються концепції харчування макробіотиків (довгожителів) і пращурів (сироїдіння, сухоїдіння), індексів харчової цінності (очкова дієта), абсолютизації оптимальності харчування (ідеальна дієта) тощо.

СХЕМА СПОЛУЧЕННЯ ПРОДУКТІВ

Примітка: добре сполучення

погане сполучення

Харчування макробіотиків – ця система виникла у другій половині ХІХ ст. в Японії. Її прихильники роблять акцент у харчуванні на зернові продукти, їхні харчові раціони мають 7 ступенів. Чим вищий ступінь, тим вужчий асортимент продуктів. Із харчування поступово виключають тваринні продукти і фрукти. Найвищий ступінь харчового раціону макробіотиків складається виключно із злакових культур (зернових і бобових). У такому раціоні дефіцитні багато незамінних чинників харчування – незамінні амінокислоти, вітаміни А, С, В₁₂, фолат, кальцій, залізо, цинк.

Харчування у системі вчення йогів (макробіотичне харчування). Запровадив Озара – японський спеціаліст. Йоги приділяють основну увагу одному із аспектів учення йоги – системі, яка ставить за мету навчити людину керувати своїм тілом і поліпшити здоров’я за рахунок психорегуляторних тренувань, своєрідних фізичних вправ – поз і керування диханням на тлі відповідного харчування (спосіб духовного росту). У класичній йозі, яка складається з 8 ступенів, правила харчування не входять окремим ступенем у восьмирічний шлях, але їх слід додержувати на всіх його етапах. Їжа має теплий янь і холодний інь елементи. Вони вживають вироби із зерен злаків, пророслі зерна, фрукти, ягоди, овочі, горіхи, бобові, молоко і молочні продукти, мед, вершкове масло і олію. Йоги віддають перевагу лактовегетаріанському харчуванню, вони не заперечують уживання яєць і риби, а в окремих випадках - м’яса. Режим харчування: 50-60% - злакових, 5% - овочеві страви, супи, 25-30% - овочі, 10% - морські водорості, 1/8 тваринні продукти, від добового раціону. Зігріваючі продукти: пшениця, цибуля, часник, горіх. Охолоджують: пшоно, жито, капуста, буряк, рис, диня. Нейтральні: картопля, морква, огірки, помідори. До засобів внутрішнього очищення йоги відносять воду. Повільне харчування із старанним пережовуванням їжі – найважливіший принцип харчування йогів.

Для осіб, котрі займаються гатга-йогою, пропонується 1 раз на тиждень добове голодування, але у цей день необхідно випивати 10-12 склянок сирої води. Йоги використовують добове голодування не стільки для фізичного здоровя, скільки з духовною метою – для приборкання тіла і духу. Йоги-філософи проводять тривале голодування тільки з духовною метою – для настання внутрішньої гармонії з відходом від чуттєвого сприйняття, для концентрації думки, медитації і самореалізації, що складає 5-8-й ступені восьмирічного шляху йоги.

Харчування пращурів – прихильники цієї концепції проповідують сироїдіння і сухоїдіння. Сироїди харчуються молодими і пророщеними злаками, розмоченими фруктами, сирими овочами (крім цибулі, часнику, гіркого перцю), фруктами і ягодами, горіхами, різноманітним насінням, ядрами абрикосових кісточок тощо. М’ясо і рибу теж їдять сирими. Споживання сирої тільки рослинної їжі є крайнім варіантом суворого вегетаріанства. Прихильники сироїдіння вважають, що сира рослинна їжа містить “живу (сонячну)” енергію, багата на біологічно активні речовини, а енергетична цінність її невисока.

Абсолютне і постійне сироїдіння не витримує критики. Їсти продукти у сирому вигляді нераціонально, а часом небезпечно (наприклад, м’ясо і рибу). Нетривале сироїдіння застосовують у дієтотерапії ожиріння, закрепів, захворювань печінки і нирок, гіпертонічної хвороби, подагри, цукрового діабету.

Сухоїдіння як різновид концепції харчування предків не відповідає принципам раціонального харчування. Прихильники сухоїдіння вважають, що їжа у сухому вигляді поживніша, а рідина може утворюватися у самому організмі під час окислення білків, жирів і вуглеводів.

Концепція індексів харчової цінності знайшла відображення в очковій дієті, запропонованій у Германії Е. Карізе. Її суть полягає у тому, що цінність харчових продуктів виражається тільки за однією ознакою – вмісту в них енергії (без урахування їх хімічного складу). Це створює небезпеку формування неповноцінних раціонів. Згідно з очковою дієтою, дорослій людині необхідно у середньому енергії на 70 очок, що відповідає 8786,4 кДж, або 2100 ккал (1 очко – 125,52 кДж, або 30 ккал).

Концепція абсолютизації оптимальності харчування – її прихильники намагаються створити ідеальний раціон для всіх людей без урахування їхньої біохімічної індивідуальності. До цієї концепції близькою є теорія деіндивідуалізації людини. Проте доведено, що середньостатистичної людини не існує. Тільки раціон, складений із різноманітних продуктів, може задовольнити потреби в окремих харчових і біологічно активних речовинах як на популяційному, так і на індивідуальному рівні.

Голодування як дієтичний метод. Лікування голодом застосовували ще в давні часи, в основному в Індії, Китаї, Єгипті, Греції. Повне голодування – це припинення прийому їжі із збереженням прийому води, абсолютне голодування – виключення їжі і води. Повне голодування ділять на коротке (1-3 доби), середньої тривалості (5-10 діб) і тривале – 2 тижні і більше.

Поширена думка про те, нібито голодування очищає організм від “шлаків”, що лежить в основі його лікувального ефекту. Навпаки, під час тривалого і навіть середньої тривалості голодування в організмі накопичуються продукти розпаду аміно- і жирних кислот, оскільки запаси глікогену у печінці і м’язах швидко вичерпуються. Позитивний ефект лікувального голодування, який спостерігається у частини хворих, спричинених мобілізацією захисних сил організму, його адаптаційних і компенсаторних резервів унаслідок стресу, зумовленого голодом. Активується імунна і ендокринна система, пригнічується алергічне запалення тощо.

Характеристика дієт нетрадиційного харчування:

Младо-вегетаріанські – використовують тільки рослинну їжу (не виключають молочні продукти і яйця).

Натуристи – натуропати – прибічники натуральної їжі – свіжі овочі, фрукти, рослинну їжу, а також варені овочі, молоко, дуже рідко варену м’ясо, рибу.

Виключаються: кава, чай, печиво, кондитерські вироби, консерви, крохмалисті речовини тощо.

Пропонуються режим голодування, режим збалансованих білків, жирів, вуглеводів. Представник Поль Брегг. Він створив інститут харчування, власну систему харчування.

Дієта Тілдена Чейза (США): натуропати. Вони рекомендували моно дієту – один продукт їсти без змішування між продуктами.

Дієта Шелтона. За основу взята фізіологія Павлова: на кожен продукт є свій час перетравлювання. Прибічник окремого (роздільного) харчування, правила:

• кислі продукти не вживати з крохмалистими;

• білкові продукти вживати перед крохмалистими;

• не вживати разом м’ясо та рибу;

• жири не поєднувати з білками та вуглеводами;

• окреме вживання цукристих продуктів.

Дієта Бірхера-Бенера. Усі продукти поділені на порядки.

3 2 1 пор

Є продукти 1-го порядку – безпосередньо отримують сонячну енергію – овочі, фрукти, горіхи, зернові, необроблене молоко, яйця тощо. Їх необхідно споживати найбільше, ніж інші. Продукти 2-го порядку – хліб, варені овочі, сир, варені яйця, кип’ячене молоко тощо. Продукти 3-го порядку послаблена енергія – м’ясо, риба, птиця варена, смажена, копчена, солена.

Дієта Джексона. Її принципи:

• різноманітність натуральної їжі;

• харчування в залежності від навантаження;

• оптимальної лужної переваги, тобто 4/5 лужно утворювальних продуктів (овочі, фрукти, молочні продукти), 1/5 кисло утворювальних (крупи, зернові, м’ясо).

Дієта Джефрі. Прибічник суворого вегетаріанства. Правила: сирі фрукти, овочі, ягоди – основа харчування. Крохмалисті продукти складають 10-15% добового раціону. Концентрати жирів, цукрів, насіння, горіхи, вершки, олія – 10%. Шкідливі – виключити зовсім – оцет, цукор, маргарин, гриби, м’ясо, риба, морозиво, біле борошно.

РІЗНОВИДИ ХАРЧУВАННЯ.

Сучасні дані науки про харчування дають змогу виділити 4 сторони біологічної дії їжі на організм і відповідно 4 різновиди харчування:

1. специфічна дія, що запобігає виникненню і розвитку синдромів недостатнього та надмірного харчування (аліментарні захворювання) – раціональне харчування;

2. неспецифічна дія, що перешкоджає розвитку і прогресуванню неінфекційних (неспецифічних) захворювань – превентивне харчування;

3. захисна дія, що підвищує стійкість організму до несприятливих впливів виробничих чинників – лікувально-профілактичне харчування;

4. фармакологічна дія, що відновлює порушені хворобою гомеостаз і діяльність функціональних систем організму – дієтичне (лікувальне) харчування.

Таблиця 2.