- •Тема 1. Вступ. Мета та завдання дисципліни.
- •1. Вступ. Мета та завдання дисципліни “Сучасні напрями в харчуванні”
- •Розвиток харчування.
- •І. Закон збалансованості енергії
- •Недоцільні поєднання харчових продуктів (за г. Шелтоном).
- •Біологічна дія їжі та різновиди харчування
- •Добова потреба дорослої людини в харчових речовинах
- •Тема 2. Сучасні наукові напрями в технології створення харчових композицій
- •Фізіологічні властивості основних продуктів харчування
- •Захисні компоненти їжі
- •2. Методичні та методологічні підходи до розробки та конструювання харчової продукції. Сутність використання нетрадиційної сировини. Технології одержання функціональних продуктів з рослинної сировини.
- •3.Характеристика харчових продуктів функціонального призначення.
- •4. Види нетрадиційної сировини. Методи отримання та обробки біологічно активної сировини.
- •Класифікація харчових інгредієнтів
- •Класифікація бад за джерелами одержання
- •Тема 3. Сучасні напрями в технології продукції з картоплі, овочів, грибів
- •1. Характеристика хімічного складу продукції з картоплі, овочів, грибів.
- •Класифікація харчових волокон за хімічною природою
- •Основні фізіологічні властивості харчових волокон
- •Використання нетрадиційної сировини у технології страв з картоплі, овочів, грибів. Біологічна цінність нетрадиційної сировини.
- •Тема 3 (2). Сучасні напрями в технології продукції з крупів, бобових, макаронних виробів, супів, соусів
- •1.Характеристика хімічного складу страв: каш, виробів з каш; котлет і биточків із крупів; страв із бобових; страв із макаронних виробів; супів; соусів, масляних сумішей
- •Використання нетрадиційної сировини у технології страв з крупів, бобових і макаронних виробів, супів, соусів. Біологічна цінність нетрадиційної сировини.
- •Соєва паста (додаток 1)
- •3. Особливості технології виробництва відварних, запечених страв з крупів, бобових і макаронних виробів, супів, соусів з використанням нетрадиційної сировини.
- •Тема 4. Сучасні напрями в технології продукції з м’яса та м’ясопродуктів сільськогосподарської птиці
- •1.Характеристика хімічного складу страв з м’яса:
- •2. Використання нетрадиційної сировини у технології страв із сільськогосподарської птиці, пернатої дичини, кролика, м’яса та м’ясопродуктів. Біологічна цінність нетрадиційної сировини.
- •Чорний харчовий альбумін
- •Тема 5. Сучасні напрями в технології продукції із риби та морепродуктів, яєць, яйцепродуктів
- •Характеристика хімічного складу страв з риби:
- •2. Характеристика хімічного складу страв з яєць:
- •193. Тюфтельки рибні з зостерою
- •Вимоги до якості страви
- •191. Риба запечена з помідорами і фукусами
- •Технологія приготування
- •Вимоги до якості страви
- •Тема 6. Сучасні наукові напрями в технології борошняних кондитерських виробів, солодких страв, напоїв
- •1. Характеристика хімічного складу борошняних кондитерських виробів; солодких страв; напоїв.
- •Класифікація кондитерських виробів
- •Хімічний склад кондитерських виробів
- •2. Використання нетрадиційної сировини у технології борошняних кондитерських виробів. Загальна характеристика бкв з функціональними властивостями.
Розвиток харчування.
Положення адекватного харчування:
1) адекватне харчування не тільки враховує метаболічні особливості їжі, а й систему переробки їжі в шлунку;
2) обов’язковими (необхідними) компонентами їжі є харчові волокна (баластні речовини), які містяться в усіх рослинних продуктах і являють собою високомолекулярні вуглеводи –пектинові речовини, клітковина, лігнін;
3) в організм поступає декілька потоків харчових речовин:
нутрієнти (білки, жири, вуглеводи);
кишкові гормони;
первинні і вторинні нутрієнти;
токсини;
екзогормони тощо.
І. Закон збалансованості енергії
Людина в спокої – обмін речовин, енергія затрачується на основний обмін речовин організму.
Е поступ = Е витрачається – це ідеальна формула
Сучасний стан: Е поступ більше, ніж Е витрат.
ІІ. Закон різноманітності харчування
В харчуванні повинні бути присутні баластні речовини – клітковина та інші (25-30 г на добу).
Кожен продукт має свою “інформацію” для організму.
ІІІ. Закон режиму харчування
Теорія ранкового навантаження: використовується для тяжкої роботи:
50% - сніданок 25% - обід 25% - вечеря.
Теорія рівномірного навантаження:
30% - сніданок 45% - обід 25% - вечеря
не рівномірне навантаження в обід – кров надходить у шлунок – сонний стан.
Теорія вечірнього навантаження:
25% - сніданок 25% - обід 50% - вечеря
вечеря бажано до 20.00.
Теорія індивідуального навантаження.
Людина обирає собі самостійно харчування, в залежності від навантаження. Можливе дрібне харчування.
ІV. Профілактична направленість харчування
Дієтичне – це харчування хворої людини.
Лікувально-профілактичне – харчування практично здорової людини для запобігання тих чи інших хвороб (наприклад, специфіка виробництва, радіація та інше).
Недотримання принципів збалансованого та адекватного харчування призводить до різних порушень обміну речовин, ступінь проявлення яких залежить від індивідуальних особливостей організму, його стійкості до пошкоджуючих дій.
Порушення обміну речовин в організмі людини спостерігається як в результаті недостатнього, так і надлишкового надходження нутрієнтів або інших компонентів їжі. У решті решт це може викликати необоротні патологічні зміни стану організму. Через це дуже важливо дотримуватись основних принципів збалансованого й адекватного харчування, особливо для дітей та людей похилого віку.
Теорія збалансованого й адекватного харчування, яка ґрунтується на досконалих знаннях про склад харчових продуктів і корисному ефекті від їх споживання, розрахована переважно на людей з нормальним метаболізмом. Протягом ХХ століття результатами досліджень у галузі біохімії, фізіології, генетики, ендокринології було доведено, що серед населення є велика кількість людей зі значними порушеннями метаболізму. Це стало підґрунтям для розвитку концепції дифенційованого харчування, згідно з якою враховуються не лише склад продуктів, а й взаємодія різних харчових речовин з індивідуальним метаболізмом тієї чи іншої людини.
Поряд з вищевикладеною концепцією розвивається концепція спрямованого харчування, сутність якої полягає в створенні оптимальних раціонів з урахуванням метаболічної індивідуальності людини, підлеглості її різним захворюванням, умов праці та життя (робота в космосі, в умовах підвищеної радіації тощо).
Розвиток концепції індивідуального харчування – завдання нутриціологів ХХІ ст. Ця концепція спрямована на індивідуалізацію споживання їжі відповідно до антропометричних показників конкретної людини, тобто рівень харчування повинен забезпечити такі співвідношення маси й тіла, які відповідають найбільш сприятливому прогнозу довголіття та профілактиці захворювань.
Паралельно з розвитком і становленням теорій харчування обґрунтовувалися інші різні концепції харчування. Критичний аналіз цих концепцій дає змогу виявити в кожній з них міцні (позитивні) і слабкі (негативні) сторони. Найактивніше поширюються концепції вегетаріанського, редукованого і роздільного харчування.
НЕТРАДИЦІЙНІ ВИДИ ХАРЧУВАННЯ.
Під нетрадиційним розуміють такі види харчування, які відрізняються від прийнятих у сучасній медицині принципів і методів харчування здорової і хворої людини. Нетрадиційне харчування слід розглядати як складову частину нетрадиційної, або альтернативної медицини.
Основні види нетрадиційного харчування: вегетаріанство у його різних варіантах, харчування макробіотиків, харчування у системі вчення йогів, роздільне харчування, сироїдіння. До них належить також добровільне короткочасне або тривале повне голодування (розвантажувально-дієтична терапія). Нерідко рекомендують поєднувати основні види харчування: вегетаріанство і роздільне харчування, сироїдіння і голодування тощо. Кожний вид нетрадиційного харчування має свої особливості. Але кожний вид нетрадиційного харчування претендує на універсальність – можливість і навіть необхідність використання різними віковими і професійними групами населення, а також для лікування більшості захворювань.
Теорії і рекомендації прибічників нетрадиційного харчування містять як антинаукові положення, здатні у разі практичного використання завдати шкоди здоров’ю, так і раціональні.
Вегетаріанське харчування має багатовікову історію. Це харчування продуктами рослинного походження. Розрізняють 3 основні види вегетаріанського харчування:
1) вегетаріанство-веганство (суворе) – вживання тільки рослинної їжі у будь-якій кулінарній обробці;
2) лактовегетаріанство – вживання у їжу рослинних і молочних продуктів;
3) лактоововегетаріанство - вживання у їжу рослинних, молочних продуктів і яєць.
У раціонах харчування суворих вегетаріанців – дефіцит окремих незамінних амінокислот, вітамінів В2, В12 і D. Суворе вегетаріанство не можна рекомендувати дітям, підліткам, вагітним жінкам і годуючим матерям. Лакто- і лактоововегетаріанство суттєво не протирічать основним вимогам раціонального харчування. Позитивним у вегетаріанському харчуванні є: їжа багата на аскорбінову кислоту, солі калію і магнію, харчові волокна, у ній менше жирів і холестерину. Вегетаріанці рідше хворіють на ішемічну хворобу серця (ІХС), гіпертонічну хворобу, рак товстої кишки.
Вегетаріанську спрямованість харчування рекомендують у разі ожиріння, захворювань серцево-судинної системи (атеросклероз, ІХС, гіпертонічна хвороба) і захворювань кишок із закрепами.
Редуковане харчування ґрунтується на постійному різкому обмеженні споживання їжі – у середньому в 2-3 рази менше від норми. Прихильники цього виду харчування вважають, що: а) існує особлива “жива” енергія, що поповнює енергетичні витрати людини; б) організм здатний акумулювати енергію сонячних променів і тепла навколишнього середовища; в) у харчових продуктах є енергію, що не враховується, у вигляді макроергічних зв’язків. Прихильники концепції “живої енергії” вважають, що енергетична цінність раціону дорослої здорової людини повинна бути 4184 кДж (1000 ккал) за добу і менше, причому переважно за рахунок рослинних продуктів (Г.С. Шаталова). Отже, редуковане харчування не можна рекомендувати здоровим людям з нормальним обміном речовин. Цей вид харчування широко застосовують у дієтотерапії у разі надлишку маси тіла для її оздоровчої регуляції.
Роздільне харчування – це роздільне споживання різних за хімічним складом продуктів. Основоположник вчення про роздільне харчування Г. Шелтон вважав, що у разі не змішування харчових продуктів вони повніше перетравлюються, чим попереджується кишкова аутоінтоксикація і перенапруження діяльності травних органів.
Таблиця 1.
