
- •Тема 1. Вступ. Мета та завдання дисципліни.
- •1. Вступ. Мета та завдання дисципліни “Сучасні напрями в харчуванні”
- •Розвиток харчування.
- •І. Закон збалансованості енергії
- •Недоцільні поєднання харчових продуктів (за г. Шелтоном).
- •Біологічна дія їжі та різновиди харчування
- •Добова потреба дорослої людини в харчових речовинах
- •Тема 2. Сучасні наукові напрями в технології створення харчових композицій
- •Фізіологічні властивості основних продуктів харчування
- •Захисні компоненти їжі
- •2. Методичні та методологічні підходи до розробки та конструювання харчової продукції. Сутність використання нетрадиційної сировини. Технології одержання функціональних продуктів з рослинної сировини.
- •3.Характеристика харчових продуктів функціонального призначення.
- •4. Види нетрадиційної сировини. Методи отримання та обробки біологічно активної сировини.
- •Класифікація харчових інгредієнтів
- •Класифікація бад за джерелами одержання
- •Тема 3. Сучасні напрями в технології продукції з картоплі, овочів, грибів
- •1. Характеристика хімічного складу продукції з картоплі, овочів, грибів.
- •Класифікація харчових волокон за хімічною природою
- •Основні фізіологічні властивості харчових волокон
- •Використання нетрадиційної сировини у технології страв з картоплі, овочів, грибів. Біологічна цінність нетрадиційної сировини.
- •Тема 3 (2). Сучасні напрями в технології продукції з крупів, бобових, макаронних виробів, супів, соусів
- •1.Характеристика хімічного складу страв: каш, виробів з каш; котлет і биточків із крупів; страв із бобових; страв із макаронних виробів; супів; соусів, масляних сумішей
- •Використання нетрадиційної сировини у технології страв з крупів, бобових і макаронних виробів, супів, соусів. Біологічна цінність нетрадиційної сировини.
- •Соєва паста (додаток 1)
- •3. Особливості технології виробництва відварних, запечених страв з крупів, бобових і макаронних виробів, супів, соусів з використанням нетрадиційної сировини.
- •Тема 4. Сучасні напрями в технології продукції з м’яса та м’ясопродуктів сільськогосподарської птиці
- •1.Характеристика хімічного складу страв з м’яса:
- •2. Використання нетрадиційної сировини у технології страв із сільськогосподарської птиці, пернатої дичини, кролика, м’яса та м’ясопродуктів. Біологічна цінність нетрадиційної сировини.
- •Чорний харчовий альбумін
- •Тема 5. Сучасні напрями в технології продукції із риби та морепродуктів, яєць, яйцепродуктів
- •Характеристика хімічного складу страв з риби:
- •2. Характеристика хімічного складу страв з яєць:
- •193. Тюфтельки рибні з зостерою
- •Вимоги до якості страви
- •191. Риба запечена з помідорами і фукусами
- •Технологія приготування
- •Вимоги до якості страви
- •Тема 6. Сучасні наукові напрями в технології борошняних кондитерських виробів, солодких страв, напоїв
- •1. Характеристика хімічного складу борошняних кондитерських виробів; солодких страв; напоїв.
- •Класифікація кондитерських виробів
- •Хімічний склад кондитерських виробів
- •2. Використання нетрадиційної сировини у технології борошняних кондитерських виробів. Загальна характеристика бкв з функціональними властивостями.
Основні фізіологічні властивості харчових волокон
Фізіологічні властивості |
Зниження ризику захворювань |
Нормалізація мікрофлори кишечнику |
Дисбактеріоз |
Адсорбція та виведення радіонуклідів, жов чних кислот, холестерину, ксенобіотиків |
Серцево-судинні захворювання, онкозахворювання, атеросклероз |
Уповільнення гідролізу вуглеводів, нормалізація рівня глюкози в крові |
Діабет |
Нормалізація проходження хімусу по кишечнику |
Онкологічні захворювання, запор, геморой, дивертикулез |
Рис. Специфіка фізіологічної дії харчових волокон
Велика кількість пектинових речовин накопичується в плодах, овочах, фруктах, коренеплодах. Одержують пектини з вичавок яблук, цитрусових, а також з продуктів переробки цукрових буряків, корзинок соняшника. Пектини широко використовують у харчовий промисловості для виготовлення желе, мармеладу, консервованих виробів - плодово-ягідних конфітюрів, повидла, пюре, киселів [42*].
В організмі людини пектин виступає як синергіст вітамінів, він підсилює їх активність. Пектин здійснює позитивний вплив на різні процеси в організмі людини: сприяє засвоєнню вуглеводів, зниженню вмісту ліпідів, стимулює життєдіяльність кишкової мікрофлори [43,44*].
Пектин (додаток 1)
Пектин (ТУ У 15.8-16475490.001-2001) відноситься до групи полісахаридів, являє собою порошок від білого до сіро-коричневого кольору, який добувають із різних рослинних продуктів (ягід, фруктів та ін.). до складу пектинових речовин входять вільні карбоксильні групи галактуронової кислоти, які зумовлюють властивість пектинів вибірково зв’язувати іони металів, у тому числі ізотопів, безпосередньо в шлунково-кишковому тракті, крові, лімфі або у тканинах внаслідок утворення нерозчинних комплексів (пектатів, пектинатів). Вони не всмоктуються і виводяться з організму. Пектинові речовини, які входять до складу рослинних продуктів у вигляді розчинних харчових волокон, займають значне місце в раціонах лікувального та профілактичного призначення, оскільки впливають на моторну функцію кишечника та жовчовивідних шляхів, порушення яких нерідко спостерігається при радіаційних ураженнях.
Враховуючи, що регулярний прийом великої кількості пектинів може спричинити розвиток дисбактеріозів, рекомендована доза: для дорослих – до 3-4 г/добу, для дітей – до 1-2 г/добу.
Препарати пектину при споживанні з їжею не утворюють енергетичного запасу в організмі, вони нейтральні, чим фізіологічно відрізняються від інших полісахаридів. Дослідження показали, що в організмі людини розщеплюється та перетворюється біля 90% пектинів. На думку експертів ВООЗ пектинові добавки можуть використовуватися без кількісних обмежень.
Багатоплановий спектр терапевтичної дії пектинових речовин обумовлює їх використання для виготовлення препаратів - парафармацевтиків. Основний ефект терапевтичної дії пектинів пов'язаний з особливостями його хімічної будови. Наявність вільних неетеріфікованих карбоксильних груп і спиртових гідроксилів обумовлює здатність пектинових речовин до утворення стійких нерозчинних комплексів з полівалентними катіонами металів, в тому числі з токсичними, важкими і радіоактивними. Аналогічні комплекси утворюються з органічними токсинами (феноли, аміни та ін.). Утворені комплекси пектину забезпечують видаленню ксенобіотиків з організму. При отруєнні тяжкими металами та їх солями і іншими токсинами, пектинові речовини використовують в якості антидота.
Крім того, пектини, в кишечнику зсувають рН середовища в більш кислу сторону і таким чином виявляють бактерицидну дію відносно патогенних бактерій [36,37*]. Самим традиційним є використання пектину і лікарських форм на його основі при лікуванні і профілактиці шлунково-кишкових захворювань. Широко використовують комбіновані лікарські форми, які складаються з пектину, каоліну, бентоніту і аліфатичних поліолів.
Препарат "Плантоглюцит" - сумарний полісахаридний препарат з листя подорожнику, основу якого складають пектинові речовини, використовується для лікування гіпоацидних гастритів, вразливої хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки. Препарати з пектином "Гемоген" і "Гемостой", які зменшують час згортання крові, використовують при легеневих кровотечах, кровотечах стравоходу, шлунку і при гемофілії.