Основні фізіологічні властивості харчових волокон

Фізіологічні властивості	Зниження ризику захворювань
Нормалізація мікрофлори кишечнику	Дисбактеріоз
Адсорбція та виведення радіонуклідів, жов чних кислот, холестерину, ксенобіотиків	Серцево-судинні захворювання, онкозахворювання, атеросклероз
Уповільнення гідролізу вуглеводів, нормалізація рівня глюкози в крові	Діабет
Нормалізація проходження хімусу по кишечнику	Онкологічні захворювання, запор, геморой, дивертикулез

Рис. Специфіка фізіологічної дії харчових волокон

Велика кількість пектинових речовин накопичується в плодах, овочах, фруктах, коренеплодах. Одержують пектини з вичавок яблук, цитрусових, а також з продуктів переробки цукрових буряків, корзинок соняшника. Пектини широко використовують у харчовий промисловості для виготовлення желе, мармеладу, консервованих виробів - плодово-ягідних конфітюрів, повидла, пюре, киселів [42*].

В організмі людини пектин виступає як синергіст вітамінів, він підсилює їх активність. Пектин здійснює позитивний вплив на різні процеси в організмі людини: сприяє засвоєнню вуглеводів, зниженню вмісту ліпідів, стимулює життєдіяльність кишкової мікрофлори [43,44*].

Пектин (додаток 1)

Пектин (ТУ У 15.8-16475490.001-2001) відноситься до групи полісахаридів, являє собою порошок від білого до сіро-коричневого кольору, який добувають із різних рослинних продуктів (ягід, фруктів та ін.). до складу пектинових речовин входять вільні карбоксильні групи галактуронової кислоти, які зумовлюють властивість пектинів вибірково зв’язувати іони металів, у тому числі ізотопів, безпосередньо в шлунково-кишковому тракті, крові, лімфі або у тканинах внаслідок утворення нерозчинних комплексів (пектатів, пектинатів). Вони не всмоктуються і виводяться з організму. Пектинові речовини, які входять до складу рослинних продуктів у вигляді розчинних харчових волокон, займають значне місце в раціонах лікувального та профілактичного призначення, оскільки впливають на моторну функцію кишечника та жовчовивідних шляхів, порушення яких нерідко спостерігається при радіаційних ураженнях.

Враховуючи, що регулярний прийом великої кількості пектинів може спричинити розвиток дисбактеріозів, рекомендована доза: для дорослих – до 3-4 г/добу, для дітей – до 1-2 г/добу.

Препарати пектину при споживанні з їжею не утворюють енергетичного запасу в організмі, вони нейтральні, чим фізіологічно відрізняються від інших полісахаридів. Дослідження показали, що в організмі людини розщеплюється та перетворюється біля 90% пектинів. На думку експертів ВООЗ пектинові добавки можуть використовуватися без кількісних обмежень.

Багатоплановий спектр терапевтичної дії пектинових речовин обумовлює їх використання для виготовлення препаратів - парафармацевтиків. Основний ефект терапевтичної дії пектинів пов'язаний з особливостями його хімічної будови. Наявність вільних неетеріфікованих карбоксильних груп і спиртових гідроксилів обумовлює здатність пектинових речовин до утворення стійких нерозчинних комплексів з полівалентними катіонами металів, в тому числі з токсичними, важкими і радіоактивними. Аналогічні комплекси утворюються з органічними токсинами (феноли, аміни та ін.). Утворені комплекси пектину забезпечують видаленню ксенобіотиків з організму. При отруєнні тяжкими металами та їх солями і іншими токсинами, пектинові речовини використовують в якості антидота.

Крім того, пектини, в кишечнику зсувають рН середовища в більш кислу сторону і таким чином виявляють бактерицидну дію відносно патогенних бактерій [36,37*]. Самим традиційним є використання пектину і лікарських форм на його основі при лікуванні і профілактиці шлунково-кишкових захворювань. Широко використовують комбіновані лікарські форми, які складаються з пектину, каоліну, бентоніту і аліфатичних поліолів.

Препарат "Плантоглюцит" - сумарний полісахаридний препарат з листя подорожнику, основу якого складають пектинові речовини, використовується для лікування гіпоацидних гастритів, вразливої хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки. Препарати з пектином "Гемоген" і "Гемостой", які зменшують час згортання крові, використовують при легеневих кровотечах, кровотечах стравоходу, шлунку і при гемофілії.