2.Поняття про модульно-магістральну будову пк

Розглянемо детальніше магістрально-модульний принцип.

Магістрально-модульний принцип будови полягає в тому, що комп’ютер складається з окремих модулів, обмін інформацією між якими здійснюється через системну шину.

Всі пристрої ПК підключаються до материнської плати за допомогою роз'ємів на ній.Кожен пристрій – це окремий модуль. З’єднання всіх модулів в одну систему забезпечується за допомогою системної магістралі (шини), яка являє собою лінії передачі даних, адрес та керування.

Слово «шина» спочатку (було введено в електротехніці та означало товстий мідний дріт для передачі великих струмів. У комп'ютерній техніці «шиною» називають пристрій для зв’язку між собою кількох вузлів комп'ютера.

Шина — це сукупність паралельних ліній, по яких на основі спеціальних алгоритмів передається інформація від одного модуля комп'ютера до іншого за допомогою електричних сигналів.

Усі шини в сукупності утворюють системну магістраль.

Системна магістраль містить три шини:

· шина керування – служить для управління процесором усіма системами та процесами, що відбуваються в комп'ютері;

· адресна шина – забезпечує вибір потрібної комірки пам'яті, а також портів введення-виведення;

· шина даних – по ній інформація передається між ЦП і будь-яким пристроєм.

Схема обміну інформацією між процесором та оперативною пам’яттю:

П о шині керування процесор «інформує» пам’ять, що йому необхідні дані, які знаходяться в комірці з певною адресою. Потім процесору надходить відповідь, що ці дані доступні і він по адресній шині передає адреси комірок пам’яті, а по шині даних зчитує з них інформацію.

Функціональна схема ПК

Модулі — це логічно і конструктивно завершені пристрої, які виконують певні функції в обчислювальному процесі.

Основним модулем ПК є материнська плата, яка містить ЦП, внутрішню пам’ять та слоти розширення для підключення інших модулів ПК. Цими модулями звичайно є плати зі схемами контролерів зовнішніх пристроїв (відеокарти, звукові карти, мережеві адаптери тощо).

Завдяки модульному складу ПК користувач може сам комплектувати необхідну для себе конфігурацію комп'ютера. Модульний склад полегшує також модернізацію комп'ютера та усунення несправностей. Центральний мікропроцесор – це ядро ПК.

Компоненти ЦП:

АЛП (арифметично-логічний пристрій) виконує логічні та арифметичні операції;

Пристрій керування управляє всіма пристроями ПК;

Регістри використовуються для зберігання даних і адрес;

Схема керування шиною і портами здійснює підготовку пристроїв до обміну даними між мікропроцесором і портом введення-виведення, а також управляє шинами адреси та керування.

Дані, необхідні для роботи програм, вносяться до оперативної пам'яті, туди ж записуються і результати обчислень. Для введення та виведення даних слугують зовнішні (периферійні) пристрої, які підключаються до комп'ютера. Однак обмін інформацією між оперативною пам'яттю та зовнішнім пристроєм відбувається не прямо, а через спеціальні електронну схему, яка називається контролером (абоадаптером, що у перекладі означає „допоміжний пристрій"). Існують контролери дисків, монітора клавіатури тощо.

Контролер (адаптер) — це електронна схема, яка керує роботою периферійних (зовнішніх) пристроїв комп’ютера.

ТЕМА: Структура програмного забезпечення

інформаційних систем

Необхідною частиною будь-якої комп'ютерної інформаційної системи є її програмне забезпечення (ПЗ). ПЗ - це комплекс програм, призначених для вирішення на комп'ютері ІС визначеного класу завдань. За своїм призначенням ПЗ - невід'ємна частина будь-якої ІС, що відбиває принципову основу організації обчислювального процесу, програмного принципу обробки інформації комп'ютерною системою. Без відповідного ПЗ будь-яка, навіть найкращим чином розроблена апаратура, була б практично такою же непотрібною, як, наприклад, магнітофон без системи звукозапису. 

Склад ПЗ сучасних ІС є дуже різноманітним і залежить від діапазону покладених на нього завдань. У загальному випадку до ПЗ входять програми вирішення конкретних завдань користувача (прикладні програми); програми-транслятори, що забезпечують переклад прикладних програм з мови високого рівня машинною мовою; програми, що забезпечують автоматичне введення та виведення інформації через різноманітні пристрої вводу-виведення; програми, що контролюють роботу апаратури, а також керуючі роботою усіх пристроїв ІС у процесі обробки інформації. 

ПЗ ділиться на системне (загальне) і прикладне (проблемне). Системне ПЗ містить у собі засоби спілкування користувача з ІС і засоби організації обчислювального процесу, що не залежать від характеру розв'язуваних завдань. У системному ПЗ можна виділити системи програмування та операційні системи. Системи програмування - це набір програм, що забезпечують автоматизацію програмування. Вони містять у собі транслятори з різноманітних мов програмування, відладочні та інші програми, що дозволяють автоматизувати конструювання і налагодження програм. Важливу роль тут відіграють програми-транслятори, що перекладають записи розв'язуваних завдань з мов високого рівня в записи, придатні для безпосереднього виконання на комп'ютері (робочі програми в машинних кодах). Основу трансляторів складають блоки синтаксичного контролю слушності вихідного запису, виправлення помилок у записах, перекладу окремих частин запису з однієї форми іншою, перетворення даних на формат, прийнятий у комп'ютері, присвоювання даним адрес у пам'яті. У комп'ютерах ІС застосовуються два типи трансляторів: компілятори та інтерпретатори. Компілятори транслюють увесь вхідний запис (програму) у робочу програму, а потім відбувається її виконання на ІС. Інтерпретатори роблять транслювання вхідної програми вроздріб, переводячи їх у машинні команди, кожна з яких негайно виконується. Програма, що транслюється за допомогою компілятора, як правило, виконується значно швидше, оскільки вона цілком уже переведена в машинний код. У той же час, вона потребує більшої ємності оперативної пам'яті, тому компілятори використовуються переважно у великих ЕОМ. Інтерпретатори дозволяють значно заощаджувати місце в пам'яті та контролювати результат виконання кожної операції. Це зручно для їхнього використання в діалоговому режимі роботи персональних комп'ютерів ІС. 

Операційна система (ОС) - найважливіша частина ПЗ будь-якого комп'ютера, що управляє виконанням робочих програм і взаємодією людини з ІС.Операційна система - це набір керуючих програм, що забезпечують роботу комп'ютерної системи: управляють вводом-виводом інформації, обміном даних із зовнішньою пам'яттю і забезпечують доступ до них; управляють файлами і плануванням завдань, обчислювальними ресурсами системи; контролюють збереження програм і забезпечують їхнє виконання. 

ОС значно спрощує спілкування користувача з ІС. Вона автоматично виконує множину проміжних операцій, залишаючи за користувачем виконання лише самі необхідні. Для цього використовуються відповідні команди - директиви, що адресуються ОС користувачем. Наприклад, для передачі файла даних із головної пам'яті в накопичувач на магнітному диску (НМД) користувач видає в ОС єдину команду "зберігати файл". За цією командою виконується послідовність операцій ОС, що завершується розміщенням файла на диску за вказаною в команді адресою. Так само здійснюється й обернений виклик файла в головну пам'ять: користувач видає команду "завантажити файл". 

У цілому всі функції, виконувані ОС, можна розділити за трьома групами:  1. Організація взаємодії користувача з комп'ютером ІС. 2. Керування усією введеною в ІС інформацією. 3. Виконання прикладних програм ІС. 

Третя функція пов'язана з поняттям сумісності ОС і прикладних програм. Якщо програма є сумісною з ОС комп'ютера, то не виникає ніяких проблем: ОС віддасть команду виконати те, що записано в програмі. Якщо ОС і програма несумісні, комп'ютер ІС не зможе зрозуміти і виконати програму. 

Прикладні програми (ПП) - програми вирішення конкретних завдань користувачів - найбільше численний за призначенням, змістом і формою клас ПЗ. Якщо користувач не має наміру або не в змозі сам розробляти ПП, то він орієнтується на придбання готових програм.

Найбільше зробленою і розвитою їх формою є так звані пакети прикладних програм (ППП). ППП - комплекс програмних засобів, призначених для вирішення визначеного класу завдань, близьких один до одного або за змістом, або за застосовуваними математичними методами (наприклад, ППП для обробки даних анкетування). До складу ППП входить спеціальна програма-монітор, що дозволяє автоматизувати спілкування користувача з пакетом. 

Кількість прикладних програм обчислюється сотнями тисяч і неухильно зростає. В усьому їх різноманітті можна виділити декілька найбільше стійких і типових за змістом варіантів, що знайшли широке застосування. 

Найбільшу популярність у користувачів мають типові програми "редактор тексту", "ділова графіка" та "інтегровані системи". Слід зазначити, що останні синтезують у собі можливості усіх попередніх і тому є такими, що дорого коштують. З їх допомогою користувач може обробляти найрізноманітнішу інформацію (текстову, табличну, графічну та ін.) з одержанням результату на екрані дисплея у формі багатовіконного зображення. ППП зберігаються на зовнішніх накопичувачах: магнітних дисках і магнітних стрічках (касетах). Перед початком роботи ППП завантажуються за допомогою ОС до оперативної пам'яті комп'ютера ІС.

Робота з об’єктами у Windows

Яскраво проілюструвати роботу з об’єктами у найуживанішій по цілому світу операційні системі Windows можна на прикладі текстового редактора Word. Природа роботи з елементами цього редактора типова для роботи в операційній системі в цілому.

Для запуску Microsoft Word необхідно виконати подвійне натискання на

його значку (мал.1).

Робота з вікнами

Багатовіконна організація Microsoft Word дозволяє одночасно працювати з

декількома документами, кожний з яких розташований у своєму вікні. При

уведенні й редагуванні тексту користувач працює з активним документом в

активному вікні. Для переходу до іншого вікна документа необхідно

натиснути на його імені на панелі задач або в меню Окно, що містить

перелік усіх відкритих документів.

Вікно програми Microsoft Word

Панелі інструментів

Під рядком меню розташовані панелі інструментів, що складаються з кнопок

з малюнками. Кожній кнопці відповідає команда, а малюнок на цій кнопці передає значення команди. Більшість кнопок дублюють найбільш часто вживані команди, доступні в меню. Для виклику команди, зв'язаної з кнопкою, необхідно натиснути мишею на цій кнопці. Якщо навести покажчик миші на кнопку й трохи почекати, поруч з'явиться рамка з назвою команди.

За звичаєм під рядком меню знаходяться дві панелі інструментів – Стандартная і Форматирование. Щоб вивести, або забрати панель з екрану слід вибрати в меню Вид пункт Панели инструментов, а потім натиснути на ім’я потрібної панелі. Якщо панель присутня на екрані, то навпроти її імені буде стояти позначка (. у кінці панелі, то з'являться інші кнопки. При натисканні на кнопку Добавить или удалить кнопки з'явиться меню, в якому можна вивести або забрати кнопку з панелі.

Також для зміни складу панелі інструментів можна у меню Сервис вибрати пункт Настройка. У діалоговому вікні необхідно вибрати укладку Команды. У переліку Категории необхідно вибрати групу кнопок, після чого у переліку Команды з'являються кнопки цієї групи. Щоб додати кнопку до панелі інструментів слід пересунути її з діалогового вікна в потрібну позицію меню. Процес установлення кнопки завершується натисканням кнопки Закрыть. Для видалення кнопки з панелі інструментів необхідно пересунути її в діалогове вікно Настройка.

Керувати панелями інструментів зручно за допомогою контекстного меню,яке викликається натисканням правої клавіші миші на будь-якій кнопці.

Режими відображення документа

Редактор Microsoft Word дозволяє переглядати документ у різних режимах:

Обычный – найбільш зручний для виконання більшості операцій;Web-документ - відображає документ у вигляді Web-сторінки;

Разметка страниц – відображає документ у точній відповідності з тим, яквін буде виведений на друк; у цьому режимі зручно працювати з колонтитулами, фреймами й багатоколонною версткою документа; тільки у цьому режимі відображається вертикальна координатна лінійка;

Структура – призначений для роботи зі структурою документа, дозволяє показувати й приховувати текст і заголовки визначеної глибини укладення.

ТЕМА: Сервісне програмне забезпечення