КВНЗ « Запорізький медичний коледж »

« Запорізької обласної ради »

НА ТЕМУ:

Склав та упорядкував:

Золотько Є.В.

м. Запоріжжя

2013 рік

ЗАСТОСУВАННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Застосування різних лікарських препаратів називається фармакотерапією. Фар­макотерапія вивчає природні речовини (трави, мінерали тощо), а також речовини, синтезовані хімічним шляхом.

Класифікація лікарських препаратів

За механізмом терапевтичної дії:

Етіотропна — лікарський препарат впливає безпосередньо на причину, що спричинила захворювання (наприклад, антибіотики, сульфаніламідні препарати знищують збудників запальних або інфекційних захворювань).

Патогенетична — лікарський препарат впливає на певні ланки патологічного процесу (застосування гіпотензивних препаратів у хворих на гіпертонічну хворобу).

Симптоматична — лікарський препарат призначають для усунення певного симптому (застосування препаратів від болю голови у хворого з гіпертонічним кризом).

Замінна — лікарський препарат поповнює нестачу якоїсь речовини в організмі (вітаміни, гормони, ферменти).

За місцем дії:

Місцева — препарат безпосередньо діє на тканину (мазі, пасти, присипки тощо).

Загальна — препарат впливає на організм після потрапляння його в кров.

За дією на організм:

Головна дія лікарського препарату — це, коли він діє відповідно до мети свого призначення, та побічна — це, коли препарат негативно впливає на організм. Побіч­на дія проявляється: а) непереносимістю препарату (так звана ідіосинкразія) з алер- гійними реакціями, проявами тієї чи тієї хвороби (наприклад, кандидамікозу внаслі­док уживання антибіотиків); б) толерантністю (звиканням) до лікарського препара­ту, що його вживають протягом тривалого часу. Наприклад, у разі тривалого вживання нітрогліцерину його ефективність значно знижується і щоб досягти ліку­вального ефекту, треба давати хворому більшу дозу цього препарату. Це стосується снодійних і проносних засобів. У разі тривалого та неправильного призначення наркотичних препаратів виникають наркоманії або токсикоманії.

Терапевтична дія будь-якої лікарської речовини настає лише у разі введення певної її кількості. З урахуванням цього розрізняють такі дози препаратів:

• терапевтична (середньотерапевтична) — звичайна доза лікарського препарату, що коливається залежно від віку, статі хворого, фізіологічного стану організму, на­явності інших хвороб. При цьому є разова і добова дози;

• токсична доза спричинює отруєння організму;

• смертельна доза спричинює смерть хворого.

Слід знати, що у разі призначення декількох препаратів можуть виникати по­тенціювання, тобто посилення дій лікарських препаратів; несумісність лікарських препаратів, яка буває хімічною (одночасне призначення препаратів, що мають кис­лу та лужну реакцію), фармакологічною, коли одночасно вживаються препарати, що мають протилежний вплив на одні й ті самі органи або їхні функції.

Виписування, зберігання та облік ліків

І. Виписування ліків

У відділенні лікарні ліки виписує старша медична сестра. Порядок надходження ліків у відділення:

•Лікар записує призначення у листку призначень.

• Палатна медична сестра щодня складає заявки на потрібні лікарські препарати і віддає їх старшій медичній сестрі.

• Старша медична сестра на підставі цих заявок складає спеціальну заявку за підписом завідувача відділення і направляє її до аптеки. Корінець цієї заявки зали­шається у відділенні.

• Наркотичні, отруйні препарати, спирт виписують на окремих заявках.

• На підставі заявок аптека видає лікарські препарати.

• Старша медична сестра перевіряє відповідність виданих лікарських препаратів заявці, наявність етикеток, відповідність їх назві препарату, його дозі. Ретельно пе­ревіряє термін придатності препарату.

• Якщо у старшої медичної сестри виникає сумнів з приводу якихось ліків або скінчився термін реалізації якогось препарату, вона повертає їх до аптеки.

• Придатні до застосування лікарські засоби старша медична сестра передає черго­вій медичній сестрі.

Зберігати ліки необхідно у відповідному посуді: настої, мікстури — у літрових та півлітрових банках; краплі — у маленьких пляшках; мазі — у маленьких банках.

Медична сестра самостійно не може змінювати упаковку на ліках, переливати ліки з одного посуду в інший. Категорично забороняється зривати етикетки або за­креслювати написи на них, наклеювати нестандартні етикетки, складати в один пакет різні таблетки та порошки.

Різні лікарські препарати потребують різних умов зберігання. Зокрема, міксту­ри, відвари, вакцини, краплі для очей швидко псуються, тому їх зберігають у холо­дильнику. Інші лікарські форми зберігають у сухому прохолодному місці у спеціаль­них шафах із системою шухляд, які маркіруються та закриваються.

Окремо в шафах зберігають:

•отруйні та наркотичні речовини групи “А” (Додаток 3, наказ № 490);

•сильнодіючі речовини групи “Б” (Додаток 3, наказ № 490).

Шафи закриваються на ключ, який постійно зберігається у медичної сестри на посту. На внутрішньому боці дверцят прикріплюють список препаратів, які зберіга­ються в шафі.

Шафа обладнана окремими поличками для препаратів, що їх уводять внутріш­ньовенно, стерильних розчинів для зовнішнього застосування, речовин із силь­ним запахом, легкозаймистих речовин (спирт, ефір), для перев’язувальних ма­теріалів.

Потрібно стежити за терміном зберігання ліків. Мікстури зберігають у холо­дильнику протягом 5 діб, відвари — 3 доби, розчин пеніциліну — до однієї доби, краплі для очей — до 3 діб, стерильні розчини в закритих пляшках — 10 діб.

2. Облік медикаментів

Облік медикаментів веде старша медична сестра, у неї зберігається і журнал обліку лікарських препаратів, підписаний головним лікарем. Після того як старша медична сестра видасть ліки палатній медичній сестрі, вона реєструє кількість ліків, указує прізвище хворого, номер його історії хвороби.

На посту медичної сестри зберігається журнал обліку наркотиків. Він прошнуро­ваний, пронумерований, підписаний головним лікарем і скріплений печаткою. У цьому журналі чергова медична сестра веде облік використаних наркотиків, відмічає номер Історії хвороби, прізвище хворого, кількість використаних ліків (Додаток З, наказ № 356).

Внутрішнє застосування ліків

Перевага і недоліки внутрішнього застосування ліків. Перевага застосування лі­карських речовин усередину полягає в тому, що вживають їх у нестерильному ви­гляді і в різних формах (порошках, таблетках, краплях, капсулах, мікстурах). Недолі­ком внутрішнього застосування ліків є повільне всмоктування їх, часткове руйну­вання травними соками, унаслідок чого не завжди можливе підтримання потрібної концентрації препарату в кров’яному руслі.

Пероральне використання ліків

Уживання лікарських препаратів через рот є найпоширенішим способом, бо має значні переваги, а саме: він найбільш фізіологічний; зручний у використанні; можна застосовувати різні лікарські форми; коли треба безпосередньо впливати на травний шлях, він незамінний. Прикладом цього можуть бути введення антацидних (проти- кислотних) препаратів, які гальмують підвищене вироблення хлоридної кислоти клі­тинами слизових залоз шлунка при виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки, або введення травних ферментів при порушенні секреції травних залоз.

Метод уживання лікарських препаратів через рот має певні недоліки:

• препарат тривалий час не всмоктується;

• виникають труднощі у створенні та підтриманні певної концентрації лікарсько­го препарату в крові;

• деякі лікарські препарати руйнуються в травному каналі або печінці;

• певні групи препаратів (наприклад, саліцилати) значно подразнюють травний

канал;

•уживання лікарського препарату неможливе, якщо у хворого порушений акт ковтання; у такому разі лікарські препарати вводять через тонкий зонд у розчине­ному вигляді;

• складно уживати ліки дітям, психічнохворим, збудженим хворим.

Через рот уживають тверді (таблетки, порошки, капсули, драже) та рідинні (мікстури, відвари, настоянки, настої, емульсії) лікарські форми.

Призначаючи лікарські препарати вживати через рот, слід ураховувати такі чин­ники:

• якщо лікарський препарат подразнює травний канал (ацетилсаліцилова кисло­та, препарати заліза), слід уживати його після їди;

• препарати, що стимулюють травлення (жовчогінні, ферментні, шлунковий сік), уживають під час їди;

•антацидні препарати, що знижують кислотність шлункового соку, уживають перед їдою.