Модуль 1. Загальні проблеми психології управління в організації тест 1

1. Психологія управління продукує:

а) знання про управлінську діяльність;

б) знання про проблему вдосконалення професійної діяльності;

в) конкретні методики, спрямовані на вироблення навичок ділового спілкування;

г) знання про психологічну структуру особистості.

2. Психологія кар’єри як наукова галузь збагачує психологію управління знаннями про такі аспекти, як от:

а) поведінка особистості як члена соціуму, відносини особистості в соціальній групі;

б) творчі здібності особистості, творчий потенціал, умови формування творчих здібностей;

в) самосвідомість, самооцінку, образ «Я», життєвий шлях особистості;

г) психологічні основи особистісної динаміки спеціаліста.

3. Визначення предмета психології управління як «психологічних особливостей процесу перероблення та генерування інформації, структури та елементів управлінської діяльності, організації управлінської діяльності» належить такому науковому підходу:

а) інженерно-психологічному;

б) соціально-психологічному;

в) суб’єкт-об’єктному;

г) організаційно-психологічному.

4. Управлінські відносини – це відносини між:

а) керівником вищої ланки та підлеглим;

б) керівником середньої ланки та керівником вищої ланки управління;

в) неформальним лідером та членом соціальної групи;

г) суб’єктом і об’єктом управління, між керівником і підлеглим.

5.Загальними принципами психології управління є такі:

а) єдності свідомості та діяльності, детермінізму, гуманізму;

б) розвитку, суб’єктивності, природовідповідності, доступності;

в) діалектики (розвитку), єдності свідомості та діяльності, гуманізму, активності;

г) історизму, розвитку, об’єктивності, системності, комплексності.

6.Член групи, за яким визначається право приймати відповідальні рішення у щоденних та визначальних для групи ситуаціях – це:

а) керівник; б) аутсайдер; в) лідер; г) дезорганізатор; д) доброволець.

7.Демократичний стиль управління – це:

а) висока концентрація влади в руках керівника та одноосібне розв’язання всіх виробничих питань;

б) мобілізація підлеглих на колективну розробку рішень та їх реалізацію, систематичний обмін думками, рішеннями, аргументам;

в) підлеглим надається велика самостійність в роботі і прийнятті рішень, а керівник лише

дає загальні настанови і контролює діяльність виконавців;

г) відмова від активного впливу на підлеглих, уникання в прийнятті рішень невтручання в

дії підлеглих.

8. Група людей, яка характеризується організованістю і психологічною згуртованістю при досягненні спільних цілей діяльності, зумовлених суспільно-корисними мотивами є:

а)дифузною групою; б)асоціацією; в)колективом; г)корпорацією.

9. Реальна здатність групи до самоуправління, єдність дій окремих членів групи при досягненні спільно групових цілей є показником її:

а)спрямованості; б)організованості; в)емоційної комунікативності.

10. Процес стимулювання окремої людини або групи людей до діяльності, спрямованої на досягнення мети організації – це:

а) управління; б) потреби; в) мотивація; г) спрямованість.