Глава 2 Механізми підвищення ефективності державного управління

2.1 Соціально-політичний аспект ефективності

Ефективність державного управління, як уже зазначалося, це не чисто технологічна проблема, а проблема, що має історичний підтекст. Тобто, неефективне державне управління є наслідком того суспільного устрою, яке не здатне включити в активні соціальні механізми більшість людей.

Зрозуміти сутність суспільного ладу важливо, бо це означає зрозуміти зміст, розміщення і співвідношення суспільних сил в країні, співвідношення їх інтересів, суть соціальних протиріч і що випливають із цього розуміння завдань, що стоять перед суспільством в цілому (з метою його виживання і стійкого, стабільного розвитку) і перед громадськими політичними силами, здатними вирішувати ці завдання. У нашій політологічній літературі найбільш поширені два домінуючих способу визначення змісту суспільного ладу, біля витоків яких, на загальну думку, стоять Маркс, з одного боку, і Токвіль - з іншого. Перший спосіб: бачити зміст, суть, кореневу систему суспільного ладу - в економіці, у відносинах власності. У цьому випадку основними "ідеальними типами" сучасного устрою виступають: суспільство приватної власності - "капіталізм" і суспільство суспільної власності - "соціалізм" (з можливими варіаціями між цими двома основними полюсами). Відмінності форм політичної влади, особливостей політичних режимів в цій системі теоретичних координат - незначні. На такій точці зору стояла офіційна громадська наука країни "реального соціалізму". І інший спосіб визначення: бачити основу, суть суспільного ладу - в політиці, в політичній системі, в режимі влади. Виходити з "верховенства політики" - як закликає Раймон Арон. І тут - свої два "ідеальних типи": "демократія" і "тоталітаризм". У цій системі координат теоретичних другорядними і малозначними для розуміння суті суспільного ладу виступають відносини власності. (9 с. 7) Реальний зміст, дійсне обличчя суспільного устрою визначається комбінацією цих двох факторів (економіки і політики, типу власності і типу влади). Причому мова йде про фактори, які не перебувають у стані односторонньої детермінації по відношенню один до одного. Вони (та їх конкретне співвідношення) визначаються іншими, більш глибоко лежать обставинами (в основі їх взаємодії лежить, зрозуміло, якесь "третє спільне" - те, що, можливо, може бути позначена як "культура". Зазначені чинники, взаємодіючи один з одним (у різні епохи по-різному) і визначають, в першу чергу, специфічне обличчя суспільного устрою, характер соціальних спільнот і тип їх взаємодії. (20 с. 81). У зв'язку з цим нам потрібно проаналізувати етапи становлення суспільного ладу в нашій країні і тоді перед нами відкриється сутність, специфіка того, що заважає підвищенню ефективності державного управління: 1.20-ті роки суспільний лад складався, налагоджувати, проходили випробування ті чи інші його варіанти: військовий комунізм, НЕП, державний капіталізм (у тій його своєрідне трактування - коли держава "пролетарське", а в економіці "дозволяється" приватна власність, елементи ринку і капіталізму), змішана багатоукладна економічна система і т.п. До кінця 20-х років історичний вибір був зроблений. 2.1930-1953р. - Це була система, з точки зору економічної, державно-номенклатурної власності, і з точки зору політичної - система тоталітаризму.

3.1953-1985р. - Економічні зрушення в рамках номенклатурного ринку, так як не тільки займане місце прирівнюється до кількості послуг, а відбувається обмін привілеями і благами. Економічний зміна тягло за собою і зміну політичне: тоталітаризм зм'якшувався, перетворювався на "авторитаризм" (з деяким відокремленням названих "ринкових" відносин від ідеології та політики).

4. Середина 80-х років - склалися дві "реформаторські" тенденції, які тоді ще не відділялися один від одного і разом підтримували горбачовський керівництво. Це - течія "номенклатурного реформаторства" і рух реформаторства народного, демократичного. Зовні, в загальному вигляді, їх вимоги збігалися: зміна економічних відносин, форм власності, що визначалося як роздержавлення власності, приватизація, ринок, і зміна політичних відносин від тоталітаризму (і авторитаризму) до демократії.

5. Кінець 80-х - початок 90-х років. Тут полягає істотний, концептуальний прорахунок, який стимулював то устрій суспільства, коли більшість населення перетворилося на соціальних аутсайдерів. Реформи були необхідні, декларовані завдання не співпали з реальністю. Є. Гайдар у своїй книзі "Держава та еволюція" так охарактеризував свої реформи: "перехід від бюрократичного до відкритого ринку", "від прихованої, номенклатурної до відкритої, демократичної, приватизації", "від державно-монополістичного капіталізму до відкритого капіталізму". І в результаті ми перейшли від "номенклатурного" до "напівдемократичною капіталізму". Приватизація, що і підтверджують зараз її автори, була недостатньо продумана і не враховувала специфіки нашої країни. Вийшов варіант, коли приватизація не тільки не була формою подолання "номенклатурного капіталізму", але, навпаки, способом його закріплення і зміцнення. Вона закріпила вже не просто де-факто (як це було раніше), а й де-юре величезні масиви власності в руках номенклатури і здійснила відчуження переважної більшості населення від власності.

Таким чином, можна прийти до висновку про те, що однією з істотних причин неефективності державного управління є відсутність включеності великої маси людей в економічну, політичну, соціальну діяльність, що проектується на всю соціальну дійсність.