1.2 Специфіка державного управління

Багато авторів підставою видів управління визнають при-роду і субстанціональні специфіку суб'єктів управління, виходячи з чого розмежовують державне управління (суб'єкт керуючих впливів - держава), громадське управління (суб'єкт керуючих впливів - суспільство та його структури) менеджмент (суб'єкт керуючих впливів підприємець, власник) (8, с. 34). Серед усіх видів управління державне управління займає особливе місце, тому що характеризується тільки йому притаманними властивостями. Розглянемо найважливіші з них: 1. Держава, виступаючи в якості суб'єкта управління, надає державному управлінню важлива властивість, без якого воно не могло б відбутися. Це властивість системності. Як інакше, могло б бути здійснене управління величезними масами як людських, так і матеріальних ресурсів. Дана властивість принципово адже тільки при його наявності може здійснюватися узгодженість, координація, цілеспрямованість і ефективність.

2. Визначальний вплив на характер впливів, здійснюваних даним видом управління, надає його суб'єкт, тобто держава, і закладена в ньому владна сила. Так, звернувшись до сучасної "Короткої філософської енциклопедії" держава розуміється як "структура панування, яка постійно поновлюється в результаті спільних дій людей, дій, що відбуваються завдяки представництву, і яка, в кінцевому рахунку, впорядковує суспільні дії у тій чи іншій області". Держава, тим і відрізняється від громадських структур, що їм реалізується по відношенню до людей державна влада, яка має в джерелі правову обумовленість (легітимність), а в реалізації силу державного апарату, який володіє засобами примусу. Це силове тиск, який веде до того, що поставлені в управлінні мети, що містяться в ньому організаційні моменти, і встановлені ним норми повинні бути виконані. Отже, всі проблеми, пов'язані з державним управлінням, носять історичний характер: яке держава, що і як воно робить, які ставить перед собою мети.

3. Це, безумовно, межі розповсюдження державного управління. Такі межі можуть бути визначені, як проходять не в рамках всього суспільства, а виходять за його рамки і проявляються в зовнішній політиці цієї держави. Нормальний варіант взаємозв'язку держави і суспільства характеризується тим, що суспільне життя людей володіє великим обсягом свободи і самоврядування, межі ж даної автономії визначаються як громадськими інститутами, так і державою. Тобто, держава через законодавство встановлює основні типи і норми поведінки людей у ​​всіх сферах життя та забезпечує їх дотримання своєї владної силою. У даному контексті проблемою є "поширеність державного управління на суспільство", оскільки тут вже піде мова не про технологічні зміни, а про аналіз стану самого суспільства, від здатності його до саморегуляції і адаптації до чогось нового. Дана сентенція приводить нас до висновку, що державне управління буде зберігати свій вплив на суспільство, але є питанням глибина цього впливу. Важливо відзначити те, що цей вплив буде призвано відображати і відтворювати в собі стан суспільства. Тим самим управління повинне знаходитися в корелятивної зв'язку з тим процесом і явищами на які воно спрямовує свої Целеполагающіе, що організують і регулюючі дії.

Отже, Державне управління - це практичне, організуюче і що регулює вплив держави на суспільну життєдіяльність людей з метою її упорядкування, збереження чи перетворення, що спирається на його владну силу.

Термін "державне управління" широко використовується у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі, а також у законодавстві багатьох країн. Понад 70 років він вживався й у нас, даючи тим самим конституційні підстави для виділення даного виду державної діяльності.