29

Зміст

Вступ……………………………………………………………………....... 3

Розділ I. Поняття і правове положення органів виконавчої влади

1.1 Поняття органів виконавчої влади ……………………………………. 5

1.2 Види органів виконавчої влади ……………………………………….. 8

Розділ II. Особливості організації та функціонування вищих органів виконавчої влади України

2.1 Президент в системі органів виконавчої влади …………………….. 12

2.2. Кабінет Міністрів України …………………………………………... 14

Розділ III. Центральні та місцеві органи виконавчої влади

3.1 Поняття та система центральних органів виконавчої влади .............. 18

3.2 Місцеві державні адміністрації …………………………………….... 21

Висновок …………………………………………………………………... 26

Список використаної літератури…………………………………………. 28

Вступ

Актуальність теми дослідження. Для України, яка після Всеукраїнського референдуму 2000 року ступила на шлях реформування та оновлення конституційного законодавства, важливим завданням є проаналізувати теоретичні основи та існуючу практику діяльності органів державної влади. Саме з'ясування місця виконавчої влади у співвідношенні з іншими гілками – законодавчою та судовою дає можливість визначити наскільки забезпечується в державі принцип розподілу влади, як необхідний атрибут демократичного суспільства.

Збудувати ефективний владний механізм можна лише шляхом активного і широкого використання наукових підходів у формуванні принципово нової моделі публічної влади та модернізації її інститутів. Адже держава дуже часто має проблеми, пов'язані з відсутністю наукових розробок стосовно суспільне важливих питань. У зв'язку з цим особливої ваги набуває наукове осмислення суспільно-політичних реалій, правильний вибір стратегії подальшого розвитку основних інститутів державної влади, подолання притаманних їм недоліків з метою створення ефективно функціонуючого державного механізму.

Важливим завданням сучасного етапу українського державотворення є становлення такої системи органів виконавчої влади, яка б забезпечувала істотне підвищення ефективності державного управління та якості управлінських послуг. Основоположне значення має суттєве поглиблення фундаментальних теоретико-методологічних досліджень проблематики державного управління, створення розвиненої теоретичної бази, що реалізована в наукових теоріях, концепціях, проектах.

Об'єктом дослідження є законодавство України в частині, присвяченій державній владі.

Предметом дослідження є система органів виконавчої влади, їх регулювання.

Досліджуючи проблему конституційно-правових засад функціонування виконавчої влади в Україні за мету ставиться показати та проаналізувати основні принципи на яких базується система органів виконавчої влади, виділити її основні структурні ланки і з'ясувати основні функцій та повноваження, що на них покладені.

Досягнення мети передбачає реалізацію таких завдань:

– охарактеризувати основні принципи побудови і діяльності державних органів;

– виділити окремі види державних органів влади;

– окреслити повноваження кабінету міністрів України;

– виявити місце центральних і місцевих органів виконавчої влади в загальній владній системі.

Ступінь дослідженості проблеми. Питання принципів та механізмів функціонування виконавчої влади є об'єктом наукових дискусій вже протягом тривалого часу. Ґрунтовно проаналізоване воно в роботах багатьох учених, зокрема В. Авер'янова, І. Азовкіна, Г. Атаманчука, А. Бєлих, К. Бєльського, В. Вишнякова, 3. Гладуна, Л. Коваля, Ю. Козлова, Б. Лазарева, О. Луньова, О. Макаренка, В. Малиновського, Н. Нижник, Н. Саліщева, Ю. Тихомирова, В. Цветкова, В. Шаповала, Ю. Шемшученка, Л. Юзькова та ін. Але єдиної точки зору на дану проблему не існує.

Розділ І. Поняття і правове положення органів виконавчої влади

1. Поняття органів виконавчої влади

Провідним суб’єктом публічного управління і владним суб’єктом адміністративного права є органи виконавчої влади та їх посадові особи. Саме на них лягає основне навантаження щодо практичного забезпечення прав і свобод людини та громадянина в процесі здійснення адміністративно-правового регулювання. Виконавча влада відповідно до теорії поділу влади є одна з самостійних і незалежних публічних влад. Це гілка державної влади, що має універсальний характер, спрямована на виконання законів і підзаконних нормативно-правових актів, здійснення виконавчо-розпорядчих повноважень, надання адміністративних послуг, здійснення інших адміністративних процедур, з правом застосування щодо порушників адміністративно-правових норм заходів адміністративного примусу та адміністративної відповідальності

[ 10; стр. 57].

Органи виконавчої влади посідають особливе місце у системі суб'єктів адміністративного права. По-перше, вони є основними (після Президента України) функціонально-галузевими носіями виконавчої влади в державі, а статус органу виконавчої влади закріплюється за ними в нормативному порядку; по-друге, є найважливішою складовою органів державного управління і державного апарату в цілому (як відомо, державний апарат, крім органів державного управління, об'єднує управлінські структури законодавчої влади, органи правосуддя, прокуратури та інші державні органи); по-третє, вони об'єднані єдиним керівництвом і підпорядкуванням, внаслідок чого діють узгоджено і цілеспрямовано; по-четверте, кожен з органів цієї системи наділений державою специфічною компетенцією у сфері державного управління і реалізації державної виконавчої влади; по-п'яте, система органів виконавчої влади справляє регулюючий вплив на всі сфери державного і суспільного життя; по-шосте, в рамках своєї компетенції органи виконавчої влади самостійні в організаційному та функціональному відношеннях по-сьоме, здійснюється специфічний вид державної діяльності, яка за своїм юридичним змістом є виконавчо-розпорядчою.

На основі зазначеного можна сформулювати визначення органу державної виконавчої влади — це носій державної виконавчої влади, що реалізує свою компетенцію в закріпленій сфері державного управління і має юридичний (нормативна зафіксований) статус органу державної виконавчої влади [ 11; стр.92].

Чітку вказівку на види органів виконавчої влади містить Конституція України. За ст. 113 вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України; ст. 114 вказує на існування центральних органів виконавчої влади (міністерств); ст. 118 визначає місцеві державні адміністрації як місцеві органи виконавчої влади. Крім зазначених у Конституції України, чинне законодавство наділяє статусом органів виконавчої влади без подальшого його уточнення Раду міністрів Автономної Республіки Крим (п. 1 ст. 35 Конституції Автономної Республіки Крим) і міліцію (ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р.). Органи виконавчої влади реалізовують функції держави, виконуючи положення Конституції та законів України, актів Президента та Кабінету Міністрів України, а також підзаконних нормативно-правових актів вищого рівня.

Органи виконавчої влади реалізовують функції держави, виконуючи положення Конституції та законів України, актів Президента та Кабінету Міністрів України, а також підзаконних нормативно-правових актів вищого рівня[ 10; стр.58].

Кожен органи виконавчої влади, діючи від свого імені та за дорученням держави, має певний адміністративно-правовий статус, є носієм відповідних повноважень юридично-владного характеру, реалізація яких забезпечує його досягнення у владно-розпорядчій та іншого виду публічній діяльності. Органи виконавчої влади наділені необхідною оперативною самостійністю, що виражається в їх компетенції – предметах відання, правах, обов’язках, територіальних межах діяльності кожного окремого органу.

Компетенція органу виконавчої влади – це певний обсяг державної діяльності, покладений на конкретний орган, або коло питань, передбачених законодавством, які цей орган має вирішувати в процесі практичної діяльності.

Кожен орган виконавчої влади має офіційне найменування та повноваження використовувати різні атрибути з державною символікою (гербовими штампом, бланками з офіційними найменування та ін.)[ 10 ; стр.59].

Діяльність цих органів щодо законодавчої влади має вторинний, підзаконний характер, оскільки вони здійснюють свої функції на підставі та з виконання закону. Але, здійснюючи реалізацію своєї компетенції, виконуючи положення законів та інших правових актів, органи виконавчої влади мають повноваження розпоряджатися з конкретних питань і приймати підзаконні нормативно-правові акти. Іншими словами, в процесі виконавчої та розпорядчої діяльності органи виконавчої влади забезпечують адміністративно-правове регулювання, застосовуючи різні правові засоби нормотворчого, оперативно-виконавчого (розпорядчого), юрисдикційного (правоохоронного) характеру та надають адміністративні послуги [ 10; стр.59].

Будучи частиною державного апарату, органи виконавчої влади мають власну внутрішню структуру і штат посадових осіб. Організаційна структура державного апарату – це поділ цілого на організаційно відокремлені одиниці та мережа управлінських зв’язків у ньому, особлива форма поділу та кооперації управлінської діяльності, стійка схема розподілу його завдань і функцій.

Ст. 17 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади визначає, основні завдання центральних органів виконавчої влади»

1) надання адміністративних послуг;

2) здійснення державного нагляду (контролю);

3) управління об'єктами державної власності;

4) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність;

5) здійснення інших завдань, визначених законами України та покладених на них Президентом України.

Тим самим органи виконавчої влади відрізняються від органів законодавчої та судової влади своїм цільовим призначенням, функціями, характером діяльності, порядком утворення окремих органів і порядком заміщення ними посад, формами та методами здійснення своїх юридично-владних повноважень.

Органи виконавчої влади істотно відрізняються від підприємств, об’єднань, установ, організацій, зокрема державних. Головне, чим відрізняються органи виконавчої влади від підприємств, об’єднань, установ і організацій, – це те, що перші мають державно-владні повноваження – щодо здійснення адміністративного правового регулювання у певній галузі, сфері, секторі, до якого і входять другі [ 10; стр.60].