3.1.1.3. Механічні чинники

Машини і механізми, що рухаються, рухливі частини устаткування, хиткі конструкції, предмети, що падають, гострі предмети створюють небезпеки, які відносяться до механічних. Їх уникнути можна застосовуючи різні пристрої захисту: кожухи механізмів чи рухливих частин.

Вібрація – це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування споруд, що сприймаються організмом людини як струс.

При надмірно інтенсивній і тривалій дії вібрації може виникнути вібраційна хвороба, яка призводить до інвалідності. Під дією вібрації виникає передчасна втома, головні болі, функціональні розлади всього організму. При локальній дії на руки вона викликає звуження та спазми кровоносних судин, втрату чутливості пальців. Найбільш небезпечна частота загальної вібрації 6-9 Гц, оскільки вона збігається з власною частотою коливань внутрішніх органів людини. В результаті цього може виникнути резонанс, це призводить до переміщень і механічних ушкоджень внутрішніх органів. Резонансна частота серця, живота і грудної клітки – 5 Гц, голови – 20 Гц, центральної нервової системи – 250 Гц. Частота сидячих людей становлять від 3 до 8 Гц.

Найбільш ефективним засобом боротьби з вібрацією є усунення її джерела виникнення. Послабити дію вібрації на людину можна засобами віброгасіння, вібропоглинання та віброізоляції.

3.1.1.4. Бароакустичні чинники

Акустичне середовище є важливим компонентом в загальному середовищі буття: людина існує в світі звуків. Параметри акустичного середовища можуть істотно визначати і загальний стан людини, і її працездатність, і успішність діяльності, особливо тоді, коли необхідно працювати з звуковими сигналами, відтворювати мову іншої людини.

Шум – це сукупність звуків різноманітної частоти та інтенсивності, що виникають в результаті коливного руху частинок у пружніх середовищах (твердих, рідких, газоподібних). При тривалому впливі шуму знижується гострота слуху, погіршується стан центральної нервової і серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту та інших органів. Шум викликає передчасну втому, ослаблення пам'яті та уваги, зниження продуктивності праці.

Людина відчуває звукові коливання в межах від 16 до 20000 Гц. Звуки, що мають коливання нижчі 16 Гц, називаються інфразвуками, а вищі 20000 Гц - ультразвуками. Слух людини найбільш чутливий до коливань з частотою від 1000 до 4000 Гц.

На практиці інтенсивність звуку вимірюють у децибелах (дБ). Людина відчуває різні звуки у межах 0...140 дБ. Зниження рівня звукового тиску на 10 дБ фізіологічно сприймається як зменшення гучності шуму удвічі. Стомлююча і подразнююча дія шуму визначається рівнем звукового тиску (інтенсивності), частотним складом і тривалістю дії.

Для боротьби з виробничим шумом застосовують такі основні заходи: зменшення шуму в його джерелі, звукоізоляція, звукопоглинання, архітектурно-планувальні заходи, засоби індивідуального захисту.

Звукоізоляція - це здатність загороджуючих конструкцій відбивати і послаблювати падаючу на них звукову енергію. Звукоізолююча здатність конструкції тим більша, чим більша її поверхнева густина, тобто маса 1 м² стіни, перекриття, загородки, стінки кожуха. Тому ці конструкції виготовляють з металу, товстого скла, залізобетону, цегли.

У приміщеннях рівень шуму значно підвищується через відбиття його від стін і стелі (на 5...25 дБ). Для зменшення відбиття шуму використовують здатність пористих матеріалів, таких як шлаковата, повсть, пінополіуритан, поглинати енергію звукових коливань. Облицювання внутрішніх поверхонь приміщень звукопоглинальними матеріалами забезпечує зменшення шуму на 6...8 дБ (що відповідає зменшенню гучності в 1,5 рази). Крім вказаних матеріалів застосовують також перфоровані екрани, штучні (об'ємні) звукопоглиначі, драпірування стін тканинами, а також плити із коркового дерева.

Найбільший ефект із зниження шуму досягається суміщенням звукоізоляції та звукопоглинання. З цією метою звукоізолюючі металеві кожухи з середини облицьовують звукопоглинальними матеріалами, а загородження роблять багатошаровими з м'якими прошарками.