39.Політика “воєнного комунізму” окупаційної більшовицької влади в Україні 1919-1921рр.

Перша спроба радянізації України відбулася 1918.Вона полягала в створенні органів радянської влади,соціалістичних перетвореннях,націоналізації промисловості,землі та її надр, індустріалізації,колективізації. Відбувалося формування органів радянської влади в Україні:1)поширення законів РСФРР на території України,2)скасування системи старого управління(Тимчасового уряду і УЦР),ерехід до воєнно-революційних комітетів і рад,3)ліквідація судових установ,створення народних судів,робітничих і селянських трибуналів,4)розпуск старої міліції,створення власної армії радянської УНР-Червоного козацтва.

На початку 1918 відбулося розчленування України, а саме створення Донецько-Криворізької,Таврійської та Одеської республік.Націоналізація:перехід із приватної власності у власність Російської Федерації акціонерних товариств” Продамет”,” Кровля”, великих підприємств вугільної,металургійної,машинобудівної промисловості.Аграрні перетворення:1)розгром маєтків поміщиків,розподіл їхніх земель серед селян,2)спроба створення комунного господарства,3)відновлення постачання хліба до Росії.Фінансові перетворення:підпорядкування фінансової системи України фінансовим органам Радянської Росії.

Сутність політикі “воєнного комунізму”

• Продовольча диктатура.

• Заборона підприємницької діяльності,торгівлі.

• 1920р. прийнято закон про” хлібну розкладку”-вилучення хліба примусово за допомогою комбідів.

• Скасування приватної власності.

• Введення замість грошей картки на продовольчі товари та інші товари для працюючих.

• Репресії проти ворогів влади більшовиків.

40)Політичні процеси в Україні в кінці 20-х початку 30-х років та знищення української інтелектуальної еліти.Голодомор 1932-1933рр

З кінця 20-х рр. починає затверджуватися сталінський тоталітарний режим, оформлюється культ особи Сталіна, відновлюються репресії, дещо призабуті за роки непу. Сталінський курс на суцільну масову колективізацію(заходи спрямовані на перетворення одноосібних селянських господарств на великі колективні) та індустріалізацію(заходи спрямовані на прискорення розвитку важкої промисловості з метою зміцнення оборони країни), неминуче повинен був викликати опір з боку різних верств населення в Україні, в першу чергу селянства та інтелігенції. У першій половині 30-х рр. репресії проти української інтелігенції набувають більшого розмаху, особливо у 1932-1933 рр., що не випадково співпадає з голодомором.заходи влади:продовження хлібозаготівель,замовчування голоду,відмова від міжнародної допомоги.Наслідки голоду: величезні людські втрати до 8млн чол.,знищення традиційного укр..села з його багатими звичаями,подолання опору колективізації і як наслідок-перемога колгоспного ладу на селі

41)Українізація причини та наслідки

Квітень 1923р проголошення курсу на коренізацію,яка в україні набула характеру українізації. Політика "українізації"була зумовлена багатьма зовнішніми і внутрішніми причинами: 1. Формуванням на міжнародній арені привабливого іміджу СРСР як держави, в котрій начебто забезпечено гармонійний і вільний розвиток радянських республік та гарантовано вільний розвиток національних меншин.2. Потребою досягнення своєрідного компромісу з селянством та національною інтелігенцією шляхом лібералізації національних відносин.3. Намаганням більшовицької партії розширити соціальну базу своєї системи, залучивши до партій і до управління республікою представників неросійських народів 4. Намаганням радянського керівництва очолити і поставити під контроль процес національного відродження.

У практичному здійсненні "українізації" в Україні можна виділити такі наслідки:1. Усунення від влади відвертих шовіністів першого секретаря ЦК КП(б)У Квірінга та другого секретаря Лебедя, який проголосив теорію боротьби двох культур В якій українська культура мала відступити і загинути.2. Розширення сфери вживання української мови в державному житті,збільшувалась кількість укр..преси ,україномовних театрів3. Зростає кількість українців у партійному і державному апараті. 4. Найбільший вплив "українізація" справила на розвиток національної освіти. У 1930 р. в Україні почали впроваджувати загальнообов’язкове початкове навчання. Зростання мережі україномовних навчальних закладів йшло паралельно з розвитком наукових досліджень у різних галузях українознавства.8. Різнопланова культурно-освітня робота проводилась серед компактно проживаючих за межами України українців (на 1925 р. за межами України проживало 6,5 млн. українців).9. Велика увага приділялась розвитку національних меншин в Україні.

42.Західноукраїнські землі в міжвоєнний період.Західноукраїнські землі у міжвоєнний період поділили між собою три країни - Польща (до неї відійшли Східна Галичина, Волинь, Полісся, Підляшшя), Румунія (Буковина, Північна Бессарабія) та Чехословаччина (Закарпаття). Становище українців у цих державах не було однаковим, Так, міжвоєнні Польща й Румунія являли собою відсталі аграрні країни зі слабо розвинутою промисловістю; натомість Чехословаччина за своїм економічним розвитком вигідно відрізнялася від сусідів - чеська влада доклала чималих зусиль для впровадження кращих методів сільського господарства.

Польська та румунська політика щодо українців загалом не відрізнялась і зводилася до прагнення титульних націй асимілювати (полонізувати або, відповідно, румунізувати) інородців. Тільки у Чехословаччині ліберальна політична система уможливила вільний розвиток різних форм національного життя. За двадцять років перебування в її складі українці Закарпаття швидко наздогнали все те, чого вони були позбавлені за попередні роки угорського панування.

Проте доля автономії Закарпатської України була вирішена А. Гітлером, який дав дозвіл Угорщині на окупацію Закарпаття. 14 березня 1939 р. угорське військо вторглось у Карпатську Україну. Ввечері того ж дня уряд А. Волошина встиг ще проголосити державну незалежність краю. Проте незалежність тривала недовго: 16 березня угорська армія захопила столицю Карпатської України - м. Хуст.