
- •1.Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення.
- •2.Генезис філософії . Загальне уявлення про філософські категорії , їх зв'язок з практикою.
- •3.Предмет, функції і структура філософії
- •4.Філософія як теоретична основа світогляду.
- •5.Природа філософських проблем. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального як основна проблема філософії
- •6.Три головних питання філософії по Канту. Їх зв'язок з питанням про співвідношення свідомості і буття і зі структурою філософії.
- •7. .Структура логічного вираження дійсності. Розсудок і розум.
- •8. Проблеми методу «стилю» філософствування.Діалектика і догматизм
- •9.Проблеми методу «стилю» філософствування. Діалектика , софістика і еклектика.
- •10.Внутрішня діалектичність предмету філософії. Основні принципи діалектики
- •11.Філософія у системі культури.
- •12.Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості.
- •13. Роль філософії в науці і практиці. Значення наукових висновків і практичного досвіду для розвитку філософії
- •14.Філософський зміст проблеми буття. Буття, матерія і субстанція.
- •15. Об'єктивна реальність з точки зору її сутності, основи. Поняття субстанці, її світоглядне і методологічне значення
- •16. Філософія про багатоманітність і єдність світу. Різні течії в філософії. Монізм і дуалізм. Матеріалізм і ідеалізм
- •17.Сутність вчення про матерію. Еволюція змісту категорії матерії.
- •18.Матерія як субстрат і матерія як субстанція.
- •19.Поняття руху. Рух , змінність і спокій.
- •20. Світоглядне і методологічне значення вчення про основні форми руху матерії
- •21.Простір і час як форми існування матерії. Філософія і наука про абсолютність та відносність простору і часу.
- •23. Відображення та інформація. Внутрішнє протиріччя інформаційного відображення як причина його розвитку
- •24. Свідомість, його виникнення та сутність
- •25.Структура свідомості
- •26.Свідомість і самосвідомість.
- •27. Свідоме і несвідоме
- •28. Матеріальне і ідеальне. Єдність трьох різних розумінь ідеального
- •29. Співвідношення свідомості і мозку, свідомості і мови. Філософське значення даних сучасних наук - фізіології вищої нервової діяльності, психології і педагогіки
- •30. Творча сутність свідомості. Соціальні і духовні передумови розвитку творчої активності свідомості
- •31. Предмет, структура і задачі гносеології. Гносеологія і онтологія
- •32. Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзистенціального моменту в змісті філософських дисциплін
- •33. Об'єктивна і суб'єктивна діалектика, їх співвідношення. Діалектика в функції теорії пізнання, основні принципи, форми, методи пізнання
- •34. Аргументи агностицизму і принцип діяльнісного відображення
- •35. Суб'єкт і об'єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії
- •36. Причини єдності діалектики, логіки і теорії пізнання
- •37.Чуттєве і раціональне. Роль інтуїції у процесі пізнання.
- •38. Змістовне і формальне в процесі пізнання
- •39.Емпіричне і теоретичне у пізнанні. Факт , ідея , гіпотеза і теорія.
- •40. Принцип конкретності істини, абсолютне і відносне в істинному знанні
- •41. Спостереження і експеримент, модель і моделювання
- •42. Аналіз і синтез, як методи наукового пізнання
- •43. Індукція і дедукція, як метод наукового пізнання
- •44. Принцип єдності історичного і логічного. Історизм абстрактний та історизм конкретний
- •45 Поняття системи. Системи статичні, динамічні і ті які розвиваються. Системи механічні органічні і гармонічні
- •46 Метод сходження від абстрактного до конкретного як системний метод
- •47. Категорії сфери буття - якість, кількість, міра, становлення
- •48.Сутність і явище. Суперечка навколо проблеми сутності.
- •49. Категорія „протиріччя” як всезагальне абсолютне визначення сутності пізнаванного об'єкту
- •50.Зміст і форма.Залежність їх співвідношення від рівня розвитку об’єкта пізнання.
- •51.Необхідність і випадковість.Осмислення висновків сінергетики для поглиблення розуміння цих категорій.
- •52.Можливість і дійсність
- •53. Категорії цілого і частини
- •54.Причина і наслідок
- •55.Категорії всезагального , особливого і одиничного.
- •57. Поняття розвитку, його співвідношення з поняттями руху і становлення
- •58.Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
- •59.Закон єдності і взаємодії протилежностей
- •60.Закон заперечення заперечення
- •61. Предмет соціальної філософії
- •65.Людина як суб’єкт предметно – практичної діяльності, роль праці і мови у процесі антропогенезу
- •66. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність. Потреби та інтереси. Важливі умови формування сутності людини.
- •68.Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •69.Гуманізм як явище і філософське поняття
- •71.Цивілізація — як категорія соціальної філософії
- •72. Культура як соціально-діяльнісна форма людської дійсності
- •73. Соціальна структура суспільства. Класи, верстви, нації як історичні спільноти людей(філософський аналіз)
- •74. Філософський аналіз понять „держава” і „громадянське сус-во”
- •75. Поняття духовного життя суспільства. Структура суспільної свідомості
- •76. Буденно-практична та ідеолого-теоретична свідомість
- •77. Ідеологія і суспільна психологія. Ідеологія і наука.
- •78. Основні форми суспільної свідомості. Взаємозв’язок та взаємовплив.
- •79. Політична свідомість, її місце у духовному житті суспільства
- •80.Правова свідомість, ії роль у житті суспільства, розвитку демократії, формуванні людини
- •81. Моральна свідомість. Громадські функції моралі. Мораль, право і політика
- •82. Естетична свідомість і мистецтво. Специфіка відображення дійсності у мистецтво
- •83. Релігія як форма суспільної свідомості, її сутність, специфіка та роль в житті суспільства
- •84. Сенс людського життя і сенс історичного процесу розвитку суспільства
- •85. Свобода. Внутрішній і зовнішній аспекти її розуміння. Волюнтаризм та фаталізм
- •86. Свобода людини і поняття відчуження
- •87. Загальні і особливі риси розвитку людських спільнот. Концепції єдності історії та концепції культурно-історичних типів і етносів
- •88. Критерії прогресу суспільства і особистості
- •89. Глобальні проблеми сучасності та можливі шляхи їх вирішення
- •90. Соціально-філософський сенс понять біосфери і ноосфери
- •91. Щастя як найважливіший аспект прояву основної проблеми філософії
- •92. Чотири розуміння щастя, за в. Татаркевич. Використання діалектичного аналізу і синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя
- •93. Зв'язок категорій щастя з категоріями істини і свободи
- •1.Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення.
89. Глобальні проблеми сучасності та можливі шляхи їх вирішення
Термін «глобальні проблеми сучасності» був введений у науковий обіг в кінці 60-х років XX ст. Глобальні проблеми - це сукупність таких найгострїших проблем, від вирішення яких залежить подальше існування всього людства. Проблеми, які відносяться до глобальних –
це наявність зброї масового ураження,
стрімке зростання чисельності населення Земної кулі,
виснаження природних ресурсів,
забруднення навколишнього середовища,
поглиблення нерівності у розвитку окремих країн,
стандартизація життя у масштабах всієї планети - «епоха глобалізації .
Таким чином, технологічна цивілізація, що розповсюджує свій вплив у всі куточки земної кулі, породжує проблеми глобального масштабу, найгострішою з яких на сьогоднішній день є екологічна проблема. Екологічна криза - це виснаження природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища, порушення природного балансу у рослинному і тваринному світі. Виникнення екологічної кризи - це результат невідповідності логіки живої природи і так званої технологічної цивілізації, в якій багато вчених вбачають головну причину виникнення глобальних проблем сучасності
Глобалізація - це характерна риса та ведуча тенденція етапу універсалізації постіндустріально-інформаційного суспільства, який веде до залучення людства у новий цивілізаційний етап його розвитку. Штучна глобалізація - це спроба нав'язати силою чи іншими методами - обманом, переконанням, підкупом і т.д. ті чи інші уявлення про світ. При цьому, так як штучна глобалізація пов'язана з примусовим впровадженням економічних, політичних, ціннісно-світоглядних уявлень, то це є революційним процесом. Але насилля не може продовжуватись без кінця
Отже фундаментальні закономірності динаміки сучасного світу дають можливість зробити висновки, які є життєво важливими для всього людства.
1.Сучасна Земна цивілізація з тими темпами зростання світової економіки і населення, а також соціально-економічними системами в цілому є некерованою і приреченою.
2.Пануюча на планеті стратегія невпинного економічного зростання багатих країн-споживачів в умовах вже перевантаженої.Землі є абсурдною та самогубною для людства. Таке зростання має бути припиненим і трансформованим за історично короткий час у гармонійний розвиток всього людства, тобто в процес кардинального зниження темпів економічного зростання вказаних країн у процес самовдосконалення людини, її творчих і духовних начал. Розвитку людини немає меж. Необхідно також розумно стабілізувати чисельність населення Землі.
3. Очевидним є й те, що вже сьогодні необхідно ввести розумне управління Земною цивілізацією, щоб перевести її із приреченого стану в якісно новий стан життєздатного розвитку.
У сучасному світі існують і протистоять один одному два основних полярних світогляди: індивідуалізм «вибранців» цього світу, заснований на прагненні до панування, необмеженого використання органічних природних ресурсів, - та колективізм, що базується на прагненні до розумних суспільних відносин, урахуванні обмежених ресурсів та інтересів майбутніх поколінь.
Значним кроком вперед у приверненні уваги громадськості до глобальних проблем стала конференція ООН з навколишнього середовища, яка проходила в Ріо-де-Жанейро у 1992 р.
Рада Землі ( орган, утворений для реалізації рішень конференції) відразу ж після її проведення видала таку формулу Ради Землі «Стабільність - це досить проста концепція; суть якої у тому, щоб жити за справедливістю в рамках наших екологічних можливостей». Кардинальною проблемою новітньої історії, вважає Рада, є формування ноосферного світогляду у людей. Ноосферний світогляд - це система поглядів та уявлень про навколишній світ та місце в ньому людини. При цьому слід враховувати наступне:
Перше. Ноосферний світогляд має віддзеркалювати нову епоху, яка починається із небезпеки зіткнення людства з біосферою Землі. Не поклавши цьому край, людство ризикує зникнути не тільки як соціальна істота, а й як біологічний вид.
Друге. Новий світогляд має бути побудований не на основі політичної картини світу, яка є суб'єктивно створеною, змінюваною, і, що головне, не сприймає на практичному рівні ідею збереження Земної цивілізації, а на науках про природу і суспільство, які підпорядковують свої дослідження ідеї збереження Земної цивілізації.
Наука робить такі визначення сучасної доноосферної та майбутньої ноосферної цивілізації.
Земна доноосферна цивілізація - це світ людей, носіїв розуму і духу, який організувався в результаті тривалості еволюції біосфери та людства, на одній із планет Всесвіту - Землі, світ з різноманіттям його етносів, культур, технологій, релігій, соціально-економічних систем, що увібрав в себе всі минулі і сучасні історико-географічні цивілізації, світ, наражений на загрозу катастроф земного і космічного походження, який на завершальній стадії свого існування переступив антропогенну мету біосфери і став в цьому відношенні приреченим.
Земна ноосферна цивілізація - це керована науково і духовно організована цивілізація, яка функціонує в умовах обмежених для її існування можливостей біосфери, репрезентуючи у Всесвіті унікальну планету розуму і духу, яка можливо буде взаємодіяти із позаземними цивілізаціями.
Висновок
Отже в наш час перед людством постала фатальна дилема: або всі країни з часом сприймуть на рівні практичних дій ідею збереження Земної цивілізації і єдиний ноосферний світогляд, або ж незалежно від них Земна цивілізація зникне. Необхідні неймовірні зусилля вчених, політиків, народів, націй і держав, які були б спрямовані на те, щоб історія пішла шляхом ноосферного розвитку, який гарантує не тільки виживання всього людства, а й життя, достойне кожної людини.