77. Ідеологія і суспільна психологія. Ідеологія і наука.

Суспільна психологія - це відносно самостійна, що сформувалася в ході історичного розвитку суспільства система відображення об'єктивної реальності людьми, пов'язаними діловими та особистісними відносинами. Суспільна психологія - це сукупність почуттів, емоцій, несистематизованих поглядів, настроїв, звичаїв, традицій, звичок, що складалися під впливом безпосереднього суспільного буття. Зміст суспільної психології різноманітний. Зазвичай воно підрозділяється на три групи соціально-психологічних явищ: · Психічний склад певної соціальної групи (соціальний характер, звички, традиції); · Емоційні явища (настрої, соціальні почуття і т. д.); · Соціально-психологічні явища безпосередньо взаємодії групи (мода, чутки і т. д.). Проте названі групи духовних явищ не вичерпують змісту психології. Суспільна психологія, як масова свідомість, неодмінно містить у собі політичні, правові, моральні й інші ідеї і уявлення, але не в формі теорій, систем поглядів, як це має місце в ідеології, а головним чином у формі переконань, вірувань, соціальних установок на сприйняття дійсності і ставлення до неї.

Якщо в ідеології ми розрізняємо ідеї і погляди, перш за все, по їх змісту, то в суспільній психології маємо справу з переконаннями людей (цілих груп класів), тобто з тим, наскільки ідеї і погляди, поширювані в процесі ідеологічної роботи серед мас , оволоділи свідомістю останніх, є стимулами їх поведінки. При цьому неодмінно враховуються і змістовна сторона ідей і поглядів, але ніби в знятому вигляді; головне ж увага переноситься на їх засвоєння, на те, чи стали вони глибокими переконаннями чи ні, як вони проявляються у вчинках, переживаються, закріплюються у звичках, традиціях і т. д. Переконання соціальних груп, класів та інших спільностей складають основний зміст суспільної психології.

Специфіка ідеології проявляється в тому, що вона виникає на основі існуючих у суспільстві економічних відносин і відображає дійсність через призму цих відносин. У сучасному суспільстві економічні відносини виступають у формі класових інтересів, тому специфіку ідеології можна конкретніше уявити як відображення дійсності через призму інтересів певних класів, як систему ідей і поглядів класів. Ідеологія є теоретичне зброю, самосвідомість класів. У цьому полягає її головна соціальна функція. В ідеологічних концепціях чи теоріях висловлюються, перш за все, найістотніші, корінні інтереси класів. Не випадково тому класові суперечності знаходять свій прояв і в ідеологічній боротьбі. Ідеологія носить класовий характер. У сучасному суспільстві немає і не може бути надкласової або внеклассовой ідеології. Так, ідеологія експлуататорських класів у своїх теоріях виправдовує пригнічення й соціальну несправедливість у суспільстві.

Співвідношення між буденним і теоретичним рівнями свідомості по-особливому трансформується в співвідношенні між суспільною психологією та ідеологією. Суспільна психологія є частковий аналог буденного рівня свідомості, в якому представлені різноманітні наукові та ненаукові погляди й оцінки, естетичні смаки та ідеї, звичаї і традиції, схильності та інтереси, химерні образи фантазії й логіка здорового глузду.

Ідеологія - це неповний ціннісний аналог теоретичного рівня свідомості, в якому з позицій певного класу, партії (в теорії - об'єктивно) дається систематизована оцінка соціальної дійсності і здійснюється її життєтворення.

Ідеологія може бути ілюзорною і брехливою, прогресивної і реакційної, гуманної і людиноненависницької. Все залежить від її конкретного змісту і соціально-історичного контексту,що її породив, яке живить і впроваджує її у свідомість народних мас. Але ідеологія - це завжди диктат групи щодо особистості і суспільства, у відношенні його груп і особистостей.

Наведемо такий аналог з наукою: там, де наука будує гіпотези, ідеологія в деяких її проявах може будувати довільні конструкції, видаючи їх за реальне відображення дійсності. Ось чому суспільна психологія і ідеологія можуть одні й ті ж явища дійсності відображати по-різному. Факт протистояння ідеології та суспільної психології призводить до дестабілізації суспільної психології, до її дисгармонії і розхитування.

Наука та ідеологія розрізняються по цілях, по методах і з практичних застосуваннях. Наука має своєю метою пізнання світу, досягнення знань про нього. Вона прагне до істини. Ідеологія ж має на меті формування свідомості людей і маніпулювання їх поведінкою шляхом впливу на їх свідомість, а не досягнення об'єктивної істини. Вона використовує дані науки як засіб, спирається на науку, приймає наукоподібну форму і навіть сама видобуває якісь істини, якщо це вже не зроблено іншими. Але вона пристосовує істину до своїх цілей, піддає її такій обробці, яка необхідна для більш ефективного впливу на розум і почуття людей і в якій зацікавлені ті чи інші групи людей, організації, класи і навіть цілі народи.

Ідеологія, як і наука, оперує поняттями і судженнями, будує теорії, виробляє узагальнення, систематизує матеріал, класифікує об'єкти, коротше кажучи - здійснює багато розумові операції, які є звичайними в науці. Але між ідеологією і наукою і в цьому є велика різниця. Наука передбачає осмисленість, точність, визначеність і однозначність термінології. Твердження науки припускають можливість їх підтвердження або спростування.