
- •1.Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення.
- •2.Генезис філософії . Загальне уявлення про філософські категорії , їх зв'язок з практикою.
- •3.Предмет, функції і структура філософії
- •4.Філософія як теоретична основа світогляду.
- •5.Природа філософських проблем. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального як основна проблема філософії
- •6.Три головних питання філософії по Канту. Їх зв'язок з питанням про співвідношення свідомості і буття і зі структурою філософії.
- •7. .Структура логічного вираження дійсності. Розсудок і розум.
- •8. Проблеми методу «стилю» філософствування.Діалектика і догматизм
- •9.Проблеми методу «стилю» філософствування. Діалектика , софістика і еклектика.
- •10.Внутрішня діалектичність предмету філософії. Основні принципи діалектики
- •11.Філософія у системі культури.
- •12.Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості.
- •13. Роль філософії в науці і практиці. Значення наукових висновків і практичного досвіду для розвитку філософії
- •14.Філософський зміст проблеми буття. Буття, матерія і субстанція.
- •15. Об'єктивна реальність з точки зору її сутності, основи. Поняття субстанці, її світоглядне і методологічне значення
- •16. Філософія про багатоманітність і єдність світу. Різні течії в філософії. Монізм і дуалізм. Матеріалізм і ідеалізм
- •17.Сутність вчення про матерію. Еволюція змісту категорії матерії.
- •18.Матерія як субстрат і матерія як субстанція.
- •19.Поняття руху. Рух , змінність і спокій.
- •20. Світоглядне і методологічне значення вчення про основні форми руху матерії
- •21.Простір і час як форми існування матерії. Філософія і наука про абсолютність та відносність простору і часу.
- •23. Відображення та інформація. Внутрішнє протиріччя інформаційного відображення як причина його розвитку
- •24. Свідомість, його виникнення та сутність
- •25.Структура свідомості
- •26.Свідомість і самосвідомість.
- •27. Свідоме і несвідоме
- •28. Матеріальне і ідеальне. Єдність трьох різних розумінь ідеального
- •29. Співвідношення свідомості і мозку, свідомості і мови. Філософське значення даних сучасних наук - фізіології вищої нервової діяльності, психології і педагогіки
- •30. Творча сутність свідомості. Соціальні і духовні передумови розвитку творчої активності свідомості
- •31. Предмет, структура і задачі гносеології. Гносеологія і онтологія
- •32. Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзистенціального моменту в змісті філософських дисциплін
- •33. Об'єктивна і суб'єктивна діалектика, їх співвідношення. Діалектика в функції теорії пізнання, основні принципи, форми, методи пізнання
- •34. Аргументи агностицизму і принцип діяльнісного відображення
- •35. Суб'єкт і об'єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії
- •36. Причини єдності діалектики, логіки і теорії пізнання
- •37.Чуттєве і раціональне. Роль інтуїції у процесі пізнання.
- •38. Змістовне і формальне в процесі пізнання
- •39.Емпіричне і теоретичне у пізнанні. Факт , ідея , гіпотеза і теорія.
- •40. Принцип конкретності істини, абсолютне і відносне в істинному знанні
- •41. Спостереження і експеримент, модель і моделювання
- •42. Аналіз і синтез, як методи наукового пізнання
- •43. Індукція і дедукція, як метод наукового пізнання
- •44. Принцип єдності історичного і логічного. Історизм абстрактний та історизм конкретний
- •45 Поняття системи. Системи статичні, динамічні і ті які розвиваються. Системи механічні органічні і гармонічні
- •46 Метод сходження від абстрактного до конкретного як системний метод
- •47. Категорії сфери буття - якість, кількість, міра, становлення
- •48.Сутність і явище. Суперечка навколо проблеми сутності.
- •49. Категорія „протиріччя” як всезагальне абсолютне визначення сутності пізнаванного об'єкту
- •50.Зміст і форма.Залежність їх співвідношення від рівня розвитку об’єкта пізнання.
- •51.Необхідність і випадковість.Осмислення висновків сінергетики для поглиблення розуміння цих категорій.
- •52.Можливість і дійсність
- •53. Категорії цілого і частини
- •54.Причина і наслідок
- •55.Категорії всезагального , особливого і одиничного.
- •57. Поняття розвитку, його співвідношення з поняттями руху і становлення
- •58.Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
- •59.Закон єдності і взаємодії протилежностей
- •60.Закон заперечення заперечення
- •61. Предмет соціальної філософії
- •65.Людина як суб’єкт предметно – практичної діяльності, роль праці і мови у процесі антропогенезу
- •66. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність. Потреби та інтереси. Важливі умови формування сутності людини.
- •68.Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •69.Гуманізм як явище і філософське поняття
- •71.Цивілізація — як категорія соціальної філософії
- •72. Культура як соціально-діяльнісна форма людської дійсності
- •73. Соціальна структура суспільства. Класи, верстви, нації як історичні спільноти людей(філософський аналіз)
- •74. Філософський аналіз понять „держава” і „громадянське сус-во”
- •75. Поняття духовного життя суспільства. Структура суспільної свідомості
- •76. Буденно-практична та ідеолого-теоретична свідомість
- •77. Ідеологія і суспільна психологія. Ідеологія і наука.
- •78. Основні форми суспільної свідомості. Взаємозв’язок та взаємовплив.
- •79. Політична свідомість, її місце у духовному житті суспільства
- •80.Правова свідомість, ії роль у житті суспільства, розвитку демократії, формуванні людини
- •81. Моральна свідомість. Громадські функції моралі. Мораль, право і політика
- •82. Естетична свідомість і мистецтво. Специфіка відображення дійсності у мистецтво
- •83. Релігія як форма суспільної свідомості, її сутність, специфіка та роль в житті суспільства
- •84. Сенс людського життя і сенс історичного процесу розвитку суспільства
- •85. Свобода. Внутрішній і зовнішній аспекти її розуміння. Волюнтаризм та фаталізм
- •86. Свобода людини і поняття відчуження
- •87. Загальні і особливі риси розвитку людських спільнот. Концепції єдності історії та концепції культурно-історичних типів і етносів
- •88. Критерії прогресу суспільства і особистості
- •89. Глобальні проблеми сучасності та можливі шляхи їх вирішення
- •90. Соціально-філософський сенс понять біосфери і ноосфери
- •91. Щастя як найважливіший аспект прояву основної проблеми філософії
- •92. Чотири розуміння щастя, за в. Татаркевич. Використання діалектичного аналізу і синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя
- •93. Зв'язок категорій щастя з категоріями істини і свободи
- •1.Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення.
18.Матерія як субстрат і матерія як субстанція.
Поняття матерії є основною категорією у філософії, воно означає сутність світу, визнання об'єктивної реальності, існування незалежно від свідомості людини. Грецькі філософи (Фалес, Анаксимен, Анаксимандр та ін.) прийшли до висновку, що існує матеріал, з якого складаються всі речі (це пізніше було названо субстанцією). Фалес вважав, що все складається з води; Анаксимен – з повітря; Геракліт – з вогню; Емпедокл – визнавав 4 стихії: вогонь, воду, повітря, землю; Анаксимандр вважає, що основу світу складає неспостережуваний речовинний початок – апейрон; Демокріт – все складається з атомів і порожнечі; Піфагор – з чисел (матеріалісти). Атоми мають різну форму: кулясту, незграбну, гачкоподібну. Погляди філософів Стародавньої Греції носили наївний, але діалектичний характер. Платон – в основі світу лежать ідеї, які він визнавав цеглою матеріального світу, але наділяв їх не фізичними, а геометричними властивостями. Властивості атомів залежать від того, яку геометричну форму вони мають і якими математичними ідеями вони породжуються (ідеалісти). Філософи вважали, що субстанцію світу або його плотську основу складають конкретні елементи, і в цьому полягає фізичний підхід до розуміння матерії. У зв'язку з революцією в природознавстві в кінці ХIХ – початку ХХ ст. з'являється філософський підхід до розуміння матерії: матерія – це філософська категорія для позначення об'єктивної реальності, яка дана людині у відчуттях його, яка копіюється, фотографується, відображається нашими відчуттями, існуючи незалежно від них. У філософському понятті матерії можна виділити 3 аспекти: логічний – матерія як філософська категорія; онтологічний – матерія як об'єктивна реальність; гносеологічний – матерію можна пізнати через копіювання, фотографування, відображення; завершальне формулювання: матерія може існувати незалежно від наших відчуттів. У філософській категорії матерії можна виділити ще декілька аспектів: матерія – це те, що прямо або побічно викликає відчуття; матерія – це те, що існує зовні і незалежно від свідомості людини; матерія – це те, віддзеркаленням чого є свідомість, мислення
19.Поняття руху. Рух , змінність і спокій.
У світі все знаходиться в русі, від атомів до всесвіту. Все перебуває у вічному прагненні до іншого стану, і не з примусу, а по власній природі. Оскільки рух є сутнісний атрибут матерії, тому його, як і саму матерію, не можна створити і знищити. Рух – це спосіб існування матерії. Рух вкладений в самій природі матерії. Одні форми руху перетворюються на інші і жоден вид не береться нізвідки.
Рух матерії – не тільки механічне переміщення тіл в просторі, але і будь–які взаємодії, а також зміни станів об’єктів, які викликаються цими взаємодіями. Рух – це і взаємне перетворення елементарних частинок, і обмін речовин в клітинах організму, і обмін діяльністю між людьми в процесі їх соціального життя.
Основні типи руху: 1. рух, коли зберігається якість предмету; 2.–тип руху, пов’язаний з переходом від однієї якості до іншої із зміною якісного стану предмету. Це може бути руйнування предмету, розпад його на складові елементи, які представляють особливі якості, що виникають в результаті перетворення початкового предмету.
Процеси, пов’язані з перетворенням якості предметів, з появою нових якісних станів, які ніби розгортають потенційні можливості, приховані і нерозгорнуті в попередніх якісних станах, характеризуються як розвиток. Процес розвитку – це завжди перехід однієї якості в іншу, спрямоване формування нових систем, нових типів організації, які народжуються з попередніх систем.
Два різновиди процесів розвитку: 1) процеси якісних перетворень, що не виходять за рамки відповідного виду матерії, певного рівня її організації. 2) Процеси переходу від одного рівня до іншого. В неживій природі яскравим прикладом першого різновиду розвитку може служити еволюція зірок.
Існує декілька якісно різних форм руху матерії: механічна, фізична, хімічна, біологічна, соціальна…
Розвиток – це необоротна, спрямована, закономірна зміна матеріальних і ідеальних об’єктів. В результаті розвитку виникає новий якісний стан об’єкту, який виступає як зміна його складу або структури (тобто виникнення, трансформація або зникнення його елементів і зв’язків). Здатність до розвитку складає одну із загальних властивостей матерії і свідомості.
Рух як спосіб існування матерії. Форми руху і їх взаємозв’язок
Під рухом матерії слід розуміти не лише механічне переміщення тіл в просторі, але і будь–які взаємодії, а також зміну станів об’єктів, які викликаються цими взаємодіями. Рух – це і взаємне перетворення елементарних частинок, і розширення Метагалактики, і обмін речовин в клітинах організму, і обмін діяльністю між людьми в процесі їх соціального життя.
Матерія не може існувати поза рухом. Будь–який її об’єкт існує лише завдяки тому, що в ньому відтворюються певні типи руху. При їх знищенні об’єкт припиняє своє існування, переходить в інші об’єкти, які, в свою чергу, характеризуються певним набором типів і форм руху. Інакше кажучи, рух внутрішньо властивий матерії. Він так само абсолютний, як абсолютна сама матерія.
Відповідно ієрархії форм матерії існує якісно різноманітні форми її руху. Ідея про форми руху матерії і їх взаємозв’язку висунута Ф. Енгельсом. В основу класифікації форм руху він поклав наступні принципи:
1. форми руху співвідносні з певним матеріальним рівнем організації матерії, тобто кожному рівню такої організації повинна відповідати своя форма руху;
2. між формами руху існує генетичний зв’язок, тобто форма руху виникає на базі низьких форм;
3. вищі форми руху якісно специфічні і не можуть бути зведені до низьких форм;
Виходячи з цих принципів і спираючись на досягнення науки, свого часу Ф. Энгельс виділив п’ять форм руху матерії і запропонував їх наступну класифікацію: механічний, фізичний, хімічний, біологічний і соціальний рух матерії.
Сучасна наука внесла багато нового і в розуміння природи біологічного руху. Були уточнені уявлення про її первинних матеріальних носіїв.
Однією з найважливіших сторін вчення про форми руху матерії є трактування суспільних процесів як соціальної форми руху матерії. Це трактування стало можливим завдяки відкриттю і розробці матеріалістичного розуміння історії.
Вищі форми руху матерії не можна звести, редукувати цілком і повністю до низьких форм. Редукція складних форм руху до більш простих називається механіцизмом.
єдине ціле.
Поширене визначення матерії як філософської категорії для означення об'єктивної реальності, що дана людині у її відчуттях, відображається нашими відчуттями та свідомістю й існує незалежно від них, певною мірою є обмеженим, оскільки зосереджується на гносеологічних аспектах матеріального, не враховуючи притаманний йому онтологічний зміст.
Узагальнене визначення категорії "матерія" має базуватися на тому, що це - об'єктивно реальне буття світу в часі, просторі, русі, детерміноване і пізнаванне людиною. Рух - це найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування. Рух включає в себе всі процеси у природі і суспільстві. У загальному випадку рух - це будь-яка зміна, будь-яка взаємодія матеріальних об'єктів, зміна їх станів. У світі немає матерії без руху, як нема і руху без матерії. Тому рух вважається абсолютним, на той час як спокій - відносним: спокій - це лише один із моментів руху. Тіло, що перебуває у стані спокою відносно Землі, рухається відносно Сонця.
Рух виявляється у багатьох формах. В процесі розвитку матерії з'являються якісно нові і більш складні форми руху. Саме особливості форм руху зумовлюють властивості предметів і явищ матеріального світу, його структурну організацію. У зв'язку з цим можна сказати, що кожному рівню організації матерії (нежива природа, жива природа, суспільство) притаманна своя, властива лише їй, багатоманітність форм руху. Кількість форм руху безкінечна, рух невичерпний за своєю багатоманітністю, як і матерія.
Джерело руху - сама матерія. Матерії притаманна здатність до саморуху. Рух матерії - це процес взаємодії різних протилежностей, які є причиною зміни конкретних якісних станів.
Матерії притаманна також здатність до розвитку і саморозвитку. Відповідей на запитання, як світ розвивається, існує багато: міфологічні, релігійні, наукові, ненаукові тощо. За діалектичного розуміння, розвиток - це зміна матеріального та духовного світу, його перехід від старого до нового. Розвиток є універсальною властивістю Всесвіту. Це саморух світу та розмаїття його проявів (природа, суспільство, пізнання тощо), самоперехід до більш високого рівня організації. Саморозвиток світу виростає з саморуху матерії. Саморух відображає зміну світу під дією внутрішніх суперечностей.