(Слайд 22)

Основними принципами сталого розвитку національного агропромислового комплексу є:

1. Принцип взаємозумовленості і взаємозалежності ефективності агропромислової господарської діяльності та вирішення завдань по охороні, збереженню, відтворенню й поліпшен­ню природних ресурсів сільськогосподарського призначення.

2. Принцип системності у розв'язанні завдань по охороні навколиш­нього природного середовища та екологічних проблем функціонуван­ня апк.

3. Принцип обов'язкової та загальної платності за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища всіма суб'єктами господарської діяльності.

4. Принцип пріоритету екології над економікою, екологічних кри­теріїв, показників та обмежень над економічними при оцінці доціль­ності реалізації тих чи інших господарських, науково-технічних, орган­ізаційних й управлінських рішень і заходів щодо розвитку агропро­мислового

До основних принципів, якими необхідно керуватися при фор­муванні ресурсно-виробничих потенціалів сталого розвитку національ­ного АПК слід віднести:

1. Принцип взаємозумовленості і взаємозалежності ефективності агропромислової господарської діяльності та вирішення завдань по охороні, збереженню, відтворенню й поліпшен­ню природних ресурсів сільськогосподарського призначення;

2. Принцип системності у розв'язанні завдань по охороні навколиш­нього природного середовища та екологічних проблем функціонуван­ня АПК;

3. Принцип обов'язкової та загальної платності за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища всіма суб'єктами господарської діяльності;

4. Принцип пріоритету екології над економікою, екологічних кри­теріїв, показників та обмежень над економічними при оцінці доціль­ності реалізації тих чи інших господарських, науково-технічних, організаційних й управлінських рішень і заходів щодо розвитку агропро­мислового комплексу.

Відповідно до вище сказаного необхідно докорінно змінити концептуальні основи раціоналізації та реструктуризації аграрного природокористування.

якщо раніше зусилля суспільства спрямовува­лись на те, щоб "перетворити" природне середовище і максимально пристосувати його до потреб інтенсивного, висококонцентрованого й індустріального ведення сільськогосподарського виробництва,

(Слайд 23)

Головним завданням розвитку агропромислового комплексу в Україні є нині адаптація виробництва до особливостей природного середовища – особливостей функціонування природних геосистем.

Це означає:

• Що територіальну структуру сільськогосподарського виробництва необхідно «вписувати» в природне середовище, враховуючи його особливості (тобто характер функціонування природних геосистем);

• Формувати високопродуктивні агро ландшафти з оптималь­ним рівнем саморегулювання, а це досягається за рахунок контурно-меліоративної організації території, формувати доцільну з точки зору екології структуру окремих елементів навколишнього природного се­редовища та сільгоспугідь (орних земель, сіножатей, пасовищ, лісів, водойм, лісосмуг тощо);

• Підвищувати родючість ґрунтів та забезпечити охорону їх від водної та вітрової ерозії, повторного засолення, заболочення, підтоплення, пересушення, закислення, деградації й забруднення шкідливими викидами і відходами тощо.

то нині, навпаки, головне завдання полягає в тому, щоб найкращим чином адап­тувати це виробництво до екологічних умов та особливостей навко­лишньої природи.

Це означає:

• Що територіальну структуру сільськогосподарського виробництва необхідно «вписувати» в природне середовище, враховуючи його особливості (тобто характер функціонування природних геосистем);

• Формувати високопродуктивні агроландшафти з оптималь­ним рівнем саморегулювання, а це досягається за рахунок контурно-меліоративної організації території, формувати доцільну , з точки зору екології структуру окремих елементів навколишнього природного се­редовища та сільгоспугідь (орних земель, сіножатей, пасовищ, лісів, водойм, лісосмуг тощо);

• Підвищувати родючість ґрунтів та забезпечити охорону їх від водної та вітрової ерозії, повторного засолення, заболочення, підтоплення, пересушення, закислення, деградації й забруднення шкідливими викидами і відходами тощо.

2.

ТОМУ наступним питанням яке ми розглянемо на цьому занятті є:

(Слайд 24)

Поняття про ґрунтозахисну контурно-меліоративну систему землеробства та основні принципи її застосування.

Поняття про ґрунтозахисну контурно-меліоративну систему землеробства та основні принципи її застосування.

ОТЖЕ :

Основою проблеми охорони природи в сільському господарстві є збереження ґрунту та підвищення його родючості.

(Слайд 25)

Екосистемний підхід розглядає територію яка організовується для ведення сільськогосподарської діяльності як складну агроекосистему різних рівнів структурно-ландшафтної організації – від окремої земельної ділянки (поля) до крупних територіальних одиниць, структуру яких складають агроландшафти (як вид інтегральних геосистем) та природні ландшафти у певному їх поєднання

На даному етапі землекористування (сільськогосподарського особливо) назріла необхідність використання екосистемного підходу, Зміст якого полягає в тому, що територію яка організовується для ведення сільськогосподарської діяльності, розглядають як складну агроекосистему різних рівнів структурно-ландшафтної організації: від окремої ділянки (поля), до крупних територіальних одиниць, структуру яких складають агроландшафти та природні ландшафти у певному їх поєднанні.

Для захисту грунтів від ерозії науковими закладами, зокрема Інститутом землеустрою УААН (О.Я. Панчук, 1992 р.) розроблений комплекс організаційно-господарських, агротехнічних, агрохімічних, луко- та лісомеліоративних і гідротехнічних протиерозійних заходів, який потрібно систематично застосовувати на великих територіях (на всій площі водоз­борів).

Інститутом землеустрою УААН також запропоновано виділяти три еколого-технологічні групи (ЕТГ) грунтів. В основу виділення яких покладено показник крутизни нахилу території.