Висновки до II Розділу

Українська мова - нормована. Центральним поняттям культури мовлення є мовна норма. Дотримання чи порушення мовних норм слугує найважливішим критерієм оцінки висловлювань. Норма нерозривно пов'я­зана саме із суспільно-комунікативною функцією мови

Правильним вважається мовлення, що відповідає нормам сучасної літературної мови. Норми визначають межі вживання варіантів загально-народної мови і діляться на літературні – нелітературні, правильні – неправильні, регламентують функціонування слів, фразеологізмів, форм і конструкцій в літературній мові на відміну від діалектів. Основою культури мовлення є літературна мова. Джерелами її норм є жива розмовна мова, місцеві говори, просторіччя, професійні жаргони, інші мови. Дотримання літературних норм у спілкуванні є визначальною ознакою високого рівня культури мовлення кожної людини.

Висновки

В лінгвістичних дослідженнях паралельно вживаються терміни «культура мови» і «культура мовлення». Між мовою та мовленням існує діалектичний зв'язок. У зв’язку з цим мова розглядається як система знаків із закодованими у ній результатами пізнання дійсності, а мовлення як реалізація мови-коду, яка таким чином перетворюється в акт комунікації. Під мовленням ми розуміємо реалізацію мовних можливостей, функціонування засобів різних мовних рівнів.

Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального та внутрішньо національно спілкування, які характеризують загальну культуру людини. Культура мови як соціолінгвістична, етнопсихолінгвістична дисципліна залежить від мовної політики, суспільних функцій мови, поширення престижу літературної мови через освіту, театр, видавничу діяльність, засоби масової інформації (мова преси, телебачення і радіо, театру). Діяльність наукової та письменницької громадськості в галузі культури мови активізувалася у 60–80 р. ХХ ст. 1963 р. у Києві відбулася республіканська конференція з питань культури мови.

Культура мови – галузь мовознавства, що займається утвердженням (кодифікацією) норм на всіх мовних рівнях. Використовуючи відомості історії української літературної мови, граматики, лексикології, словотвору, стилістики, культура мови виробляє наукові критерії в оцінюванні мовних явищ, виявляє тенденції розвитку мовної системи, проводить цілеспрямовану мовну політику, сприяє втіленню норм у мовну практику. Культура мови має регулювальну функцію, адже пропагує нормативність, забезпечує стабільність, рівновагу мови, хоча водночас живить її, оновлює. Вона діє між літературною мовою і діалектами, народнорозмовною, між усною і писемною формами.

Українська мова - нормована. Центральним поняттям культури мовлення є мовна норма. Дотримання чи порушення мовних норм слугує найважливішим критерієм оцінки висловлювань. Норма нерозривно пов'я­зана саме із суспільно-комунікативною функцією мови. Правильним вважається мовлення, що відповідає нормам сучасної літературної мови. Основою культури мовлення є літературна мова.

Культура мови оцінюється щодо точності, ясності, виразності, стилістичної вправності висловлювання, майстерності мовця у використанні лексичних, граматичних синонімів, у доборі структурних варіантів висловлювання тощо. Існують, зокрема, синтаксичні засоби увиразнення ораторської мови — риторичні питання, звертання до слухачів, різноманітні форми діалогізації мови, які надають ораторському стилю емоційності, невимушеності, жвавості.

В нашій роботі ми створили словник слів та словосполучень в яких найчастіше допускаються помилки. Аргументували вживання певних зворотів та на прикладах продемонстували в яких витпадках можуть виникнути помилки, таким чином показавши що культура мови має регулювальну функцію, забезпечує стабільність, рівновагу мови, а не лише її естетичність. Наприклад: «Вмішуватись чи втручатись?». «Прошу не вмішуватись в мої справи!» - наскільки парадоксально звучить подібний імператив! Адже дієслово «вмішатися» означає - «проникати куди-небудь; змішуватися з ким-, чим-небудь» («вмішатися в розчин»), а дієслово «втручатися» - «самочинно займатися чиїмись справами; встрявати в чиї-небудь стосунки; брати активну участь для припинення чогось» (наприклад: «Він вчасно втрутився в цю справу»). Високий рівень культури мови означає володіння стилістичним багатством мови, уникнення у мовній практиці газетних штампів, канцеляризмів, діалектизмів, досягнення такої усної і писемної форми спілкування, яка б найповніше, найточніше передавала зміст думки. Мовні стереотипи, недбалість у висловленні — це бідність думки.