30.Естетика на виробництві.

Потреба підвищення інтенсивності праці й продуктивності обладнання вимагає від робітників швидкого орієнтування, негайної реакції та правильності виконання виробничих рухів і операцій. Значною мірою цьому сприяють засоби технічної естетики. Кольорове оздоблення приміщень та обладнання є важливим елементом технічної естетики. Раціональне фарбування з урахуванням вимог технічної естетики створює у працюючих позитивний настрій. Кольорове оздоблення виробничих приміщень і фарбування обладнання мають відповідати встановленим рекомендаціям.Червоним кольором фарбують місця, обладнання і прилади, де може виникнути вогненебезпечна чи аварійна ситуація, яка вимагає невідкладної зупинки.Жовтим кольором, що позначає увагу і обережність, фарбують обойми гаків вантажопідйомних кранів, низько розташовані над проходами конструкції, за котрі можна зачепитися, виступи на підлогах, а також засоби внутрішньо-цехового транспорту, останні сходинки затемнених сходів. У жовтий колір фарбують також загородження небезпечних зон. Чергування жовтих смуг із чорними робить їх більш помітними. Залежно від відстані, з якої попередження має бути помітним, обирають відповідну ширину смуг: при відстані до 6 м — 20; від 6 до 20 м — 50; від 21 до 40 м — 100; від 40 до 70 м — 200 мм.Зелений колір свідчить про безпеку руху. Він вказує також на спрямованість вимушеної евакуації, на місця розташування пунктів першої допомоги, аптечок та індивідуальних засобів захисту.Білим кольором позначають проходи і проїзди. Синім кольором повідомляють про електронебезпеку.

32.Мікроклімат виробничих приміщень.Гігієнічне нормування параметрів мікроклімату. Мікроклімат виробничих приміщень - це сукупність параметрів повітря у виробничому приміщенні, які діють на людину у процесі праці, на його робо-чому місці, у роб зоні.

Робоче місце - територія постійного або тимчасового знаходження людини у процесі праці. Робоча зона - частина простору робочого місця, обмежене по висоті 2 м від рівня підлоги. Значні коливання параметром мікроклімату можуть привести до порушення терморегуляції організму (здатність організму утримувати постійну темпе-ратуру), що приводить до порушення системи кровообіг, загальної слабкості і т.п. Нормування параметрів мікроклімату  здійснюється згідно ДСТ 12.1.005-88. Встановлені оптимальні та допустимі параметри мікроклімату.  Оптимальні - найбільш сприятливі (комфортні) забезпечують роботу системи терморегуляції без напруги. Допустимі - допускають напругу реакції терморегуляції організму у межах її пристосування без шкоди для здоров'я. Параметри мікроклімату нормуються залежно від наступних факторів:  1) періоду року; 2) категорії важкості робіт по фізичному навантаженню; 3) виду робочого місця.

31.Виробничі шкідливості.Класифікація шкідливих факторів виробництва. У трудовій діяльності на працівників впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища. Тому умови праці на виробництві значною мірою визначаються наявністю виробничих шкідливостей (шкідливих факторів виробничого середовища). Під виробничими шкідливостями розуміють умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, які за нераціональної організації праці впливають на стан здоров’я працівників та їх працездатність. Залежно від характеру походження виробничі шкідливості поділяються на три групи: шкідливості, пов’язані з трудовим процесом. Вони зумовлені нераціональною організацією праці (надмірним напруженням нервової системи, напругою органів зору, слуху, великою інтенсивністю праці тощо); шкідливості, пов’язані з виробничим процесом. Вони створюються за рахунок технічних недоліків виробничого устаткування (промислового пилу, шуму, вібрації, шкідливих хімічних речовин, випромінювання). Майже всі вони нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і кількісно оцінюються; шкідливості, пов’язані із зовнішніми обставинами праці і виробництва. Вони зумовлені недоліками загальносанітарних умов на робочому місці (нераціональним опаленням виробничих приміщень та ін.). Численними дослідженнями гігієністів і фізіологів праці встановлено, що виробничі шкідливості несприятливо впливають на працівників, знижують їх дієздатність та погіршують стан здоров’я. Наслідком дії виробничих шкідливостей можуть бути: професійні захворювання;

33.Освітлення виробничих приміщень.Види освітлення. Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; і штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. Освітленнямає відповідати встановленим нормативам та характеру зорової виробничої ліяльності:забезпечувати достатню рівнозмінність та постійність освітлення відсутність умов переадаптації органів зору;не створювати сліпучої дії від джерела світла і предметів, що знаходяться в полі зору;не створювати на робочих поверхнях різких та глибоких тіней, бути рівномірним на площині, що освітлюється.

34 .Шум, ультра-та інфразвук,захист від шкідливих факторів виробничого середовища. Шум — коливання частинок навколишнього середовища, що сприймається органами слуху людини як небажані сигнали. Ультразву́к — акустичні коливання, частота яких більша, ніж високочастотна межа чутного звуку (близько 16 кГц)^[1] Верхня межа частот ультразвуку умовна. Інфразвук— пружні хвилі, аналогічні звуковим, але з частотами нижче рівня сприйняття людського вуха (від 0,001 Гц до 16 Гц). З метою запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і

небезпечних виробничих чинників застосовують засоби колективного та

індивідуального захисту. Засоби колективного захисту призначені для:

• нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих

місць (вентиляція, кондиціонування, опалення, автоматичний контроль і сигналізація);

Спецодяг і спецвзуття мають забезпечувати захист робітника та зберігати його працездатність.

35.Вимоги до виробничого освітлення.Недоліки та переваги люмінесцентних ламп та ламп розжарювання. Вимоги до виробничого освітлення є такими:1)світловий потік штучних джерел світла повинен бути максимально наближений до природного;2)повинна оптимально освітлюватися робоче місце, відповідно до характеру зорової роботи;3)не повинно чинити засліплюючої дії, не створювати відблиски, тіні;4)бути простим в експлуатації. Люмінесце́нтна ла́мпа -газорозрядне джерело світла, світловий потік якого визначається в основному світінням люмінофорів під впливом ультрафіолетового випромінювання розряду: широко застосовується для загального освітлення, оскільки світлова віддача і термін службив кілька разів більший, ніж у ламп з ниткою розжарювання того ж призначення. Переваги та недоліки ламп розжарювання Переваги: •    налагоджена в масовому виробництві •    мала вартість •    невеликі розміри •    непотрібність пускорегулюючої апаратури •    швидкий вихід на робочий режим  Недоліки: •    низька світлова віддача •    відносно малий термін служби •    крихкість і чутливість до удару •    різка залежність світлової віддачі і терміну служби від напруги •    колірна температура лежить тільки в межах 2300—2900 K, що додає світлу жовтуватий відтінок 

36.Захист від іонізуючих випромінювань та електромагнітних полів.Виробничий ризик. Санітарно-гігієнічні вимоги і заходи щодо захисту від джерел іонізуючих випромінювань у виробничих умовах визначають за активністю джерел, їхнім агрегатним станом, видом і енергією випромінювання, масою речовин, характером технологічного процесу. Для безпеки робіт із джерелами радіоактивних випромінювань необхідний захист як від зовнішнього, так і від внутрішнього опромінювання. Для запобігання розсіюванню рентгенівського випромінювання по виробничому приміщенню влаштовують захисні загорожі з різних захисних матеріалів, наприклад, свинцю або бетону. Виробничий ризик — це імовірність збитків чи додаткових витрат, пов’язаних із перебоями чи зупинкою виробничих процесів, порушенням технології виконання операцій. До основних причин виробничого ризику відносяться: - зниження намічених обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок зниження продуктивності праці, простою обладнання, втрат робочого часу, відсутності необхідної кількості вихідних матеріалів, підвищеного відсотка браку виробленої продукції тощо.