72. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці.

Інститут уповноважених трудових колективів з питань охорони праці створюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності видів їх діяльності та чисельності працюючих для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці.

Діяльність уповноважених проводиться на підставі положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, яке розробляється відповідно до Типового положення і затверджується загальними зборами(конференцією) трудового колективу підприємства.

Уповноважені з питань охорони праці обираються на загальних зборах (конференції) колективу підприємства або цеху, дільниці з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк дії повноважень органу самоврядування трудового колективу.

Працівник,який згідно з посадовими обов’язками відповідає за організацію безпечних та нешкідливих умов праці не може бути уповноваженим з питань охорони праці.

Чисельність останніх визначається рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі.

Уповноважені у місячний термін після обрання за рахунок власника проходять навчання з питань охорони праці відповідно до програми, розробленої службою охорони праці підприємства, погодженої з органом самоврядування трудового колективу та профспілкою і затвердженої керівником підприємства.

Свої обов’язки уповноважені з питань охорони праці виконують, як правило, у процесі виробництва, безпосередньо на своїй дільниці зміні у бригаді. Уповноважені з питань охорони праці не рідше одного разу на рік звітують про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу, яким вони обрані.

Відповідно до типового положення, уповноважені з питань охорони праці з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень здійснюють контроль за:

• виконанням вимог законодавчих та нормативних актів про охорону праці;

• забезпеченням працівників інструкціями, положеннями з охорони праці, які діють у межах підприємства, та дотриманням іх вимог працівниками;

• своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків та професійних захворювань;

• використанням фонду охорони праці, підприємства за його призначенням тощо.

Уповноважені з охорони праці мають право:

• безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці додержання працівниками нормативних акті»про Охорону праці на об’єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого його обрав;

• вносити в спеціально заведену для цього книгу Обов’язкові для розгляду власником (керівником структурного підрозділу) пропозиції щодо усунення виявлених порушень;

• вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці у разі створення загрози життю або здоров’ю працюючих;

• вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти про охорону праць

Гарантії для уповноважених з питань охорони праці щодо звільнення їх з роботи з ініціативи власника або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності передбачаються у колективному договорі.

Уповноважений може бути відкликаний до закінчення терміну своїх повноважень у разі незадовільного їх виконання тільки за рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу, який його обирав.

73. Законодавча база України про охорону праці.

74. Функції органів державного управління охорони праці.

75. Державний нагляд та контроль за станом охорони праці.

76. Нормативно-правові акти охорони праці підприємств.

77. Завдання, функції та рівні управління охороною праці.

78. Відповідальність за порушення вимог законодавства України про ОП.

79. Гарантії прав на охорону праці при укладанні трудової угоди.

80. Охорона праці жінок, дітей та інвалідів.

81. Система стандартів безпеки праці.

82. Функції та методи управління охороною праці.

83. Навчання, інструктування та перевірка знань працівників стосовно питань охорони праці.

84. Мета, об’єкт, цілі та завдання управління охороною праці.

85. Організація роботи з охорони праці у виробничому середовищі. Обов’язки роботодавця та працівника стосовно охорони праці підприємства.

86. Види і строки проведення інструктажів з питань охорони праці.

87. Виробничий травматизм, його причини та наслідки.

88. Психологія безпеки праці.

89. Шляхи підвищення охорони праці у виробничому середовищі.

90. Кольори та знаки безпеки праці.

91. Заходи щодо попередження та усунення причин вироб. травматизму.

92. Характеристика методів дослідження виробничого травматизму.

93. Умови праці у виробничому середовищі та їх вплив на працездатність людини.

94. Функціональні стани організму, категорії важкості робіт.

95. Працездатність людини, заходи щодо її підвищення.

96. Гігієнічна класифікація умов праці.

97. Порядок допуску працівника до самостійної роботи.

98. Виробниче середовище, особливості фізичної та розумової діяльності.

99. Заходи щодо зменшення втомленості на робочому місці. Категорії робіт за величиною загальних енерговитрат.

100. Атестація та раціоналізація робочих місць.

101. Ергономічні вимоги до організації робочих місць.

102. Естетика на виробництві.

103. Виробничі шкідливості. Класифікація шкідливих факторів виробництва.

104. Мікроклімат виробничих приміщень. Гігієнічне нормування параметрів мікроклімату.

105. Освітлення виробничих приміщень. Види освітлення.

106. Шум. ультра - та інфразвук, захист від шкідливих факторів виробничого середовища.

107. Вимоги до виробничого освітлення. Недоліки та переваги люмінесцентних ламп та ламп розжарювання.

108. Захист від іонізуючих випромінювань та електромагнітних полів. Виробничий ризик.

109. Порядок відшкодування збитків потерпілим завданих їх здоров’ю чи життю.

110. Дія електричного струму на організм людини.

111. Класифікація загальних електричних травм.

112. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.

113. Технічні засоби електробезпечності.

114. Загальні вимоги техніки безпеки при користуванні електроприладами.

115. Порядок надання долікарської допомоги при ураженні електричним струмом.

116. Техніка безпеки при експлуатації комп’ютерної та копіювально- розмножу вальної техніки.

117. Причини виникнення пожеж на виробництві. Загальні вимоги пожежної безпеки.

118. Правила поведінки і заходи безпеки при виникненні пожеж.

119. Первинні засоби пожежогасіння та правила користування ними.

120. Організаційні заходи щодо пожежної безпеки у виробничому середовищі.

121. Категорії пожежної безпеки виробничих приміщень.

122. Характеристика небезпечних факторів пожежі.

123. Характеристика впливу вогнегасних речовин на процес горіння.

124. Системи протипожежної профілактики.

125. Виробнича естетики.

126. Фактори формування умов праці.

127. Економічне значення поліпшення умов та охорони праці на вир-цтві.

128. 3доровий спосіб життя та його вплив на професійну діяльність людини.

129. Організація виробничих процесів і робочих місць підприємств, установ та організацій.

130. Вимоги охорони праці до організації підприємств, установ та організацій, утримання території і приміщень.

131. Вимоги до забезпечення працівників спецодягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

132. Дайте визначення охорони праці. Які основні мета і завдання курсу.

133. Основні положення Закону України «Про охорону прані».

134. Принципи державної політики в галузі охорони праці.

135. Основні положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

136. Кодекс законів про працю України. Основні положення.

137. Електролітичний та фізичний вплив електричного струму на організм людини.

138. Ушкодження, травми, їх класифікація за природою виникнення та за наслідками для людини.

139. Біологічний та термічний вплив струму на організм людини.

140. Чому покликаний навчити курс «Основи охорони прані»?

141. Правила та послідовність реєстрації інструктування працівників стосовно питань охорони праці та виробничого середовища.

142. 0сновні напрямки роботи та особливості створення служби охорони праці підприємства.

143. Функції та обов’язки комісії з питань охорони праці.

144. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці.

2. Законодавча база України про охорону праці. Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємопов'язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики. Воно складається з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Інші статті Конституції встановлюють право громадян на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (ст. 46); охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); право знати свої права та обов'язки (ст. 57) та інші загальні права громадян, в тому числі, право на охорону праці.

Основоположним документом в галузі ОП є Закон України "Про охорону праці", який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

У 1999 р. було прийнято Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з урахуванням подальших поправок. Цей закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

До основних законодавчих актів про ОП слід віднести також "Основи законодавства України про охорону здоров'я" з урахуванням подальших поправок, що регулюють суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонічного розвитку фізичних і духовних сил,високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення чинників,

Закон України "Про пожежну безпеку" з урахуванням подальших поправок визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Окремо питання правового регулювання охорони праці містяться в багатьох інших законодавчих актах України.

2. Функції органів державного управління охорони праці. Відповідно до ст. 37 ЗУ „Про охорону праці" державне управління охороною праці в Україні здійснюють:—  Кабінет Міністрів України;—  Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України; —  міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади; —  місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів; — асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств. Закон містить норми прямої дії, що визначають обов'язки, права та повноваження кожного з цих органів. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці. Кабінет Міністрів України:— забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;— визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці; — визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці. Основні завдання, які покладаються на Комітет по нагляду за охороною праці (Держнагляд ОП) Міністерства праці та соціальної політики України:* — комплексне управління охороною праці; — державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. — координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру; — встановлення та розвиток міжнародних зв'язків з питань нагляду за охороною праці. Повноваження міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади в галузі ОП: — проведення   єдиної науково-технічної політики в галузі ОП; — розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі; — здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі з ОП; — укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань покращення умов і безпеки праці. Повноваження місцевих державних адміністрацій та Рад народних депутатів у галузі охорони праці. Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території: —  забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці; — здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці; — створюють при необхідності фонди охорони праці.