Консультація т. 16 ідпу

У кінці 30-х років в Європі остаточно сформу­валися два тоталітарні режими — гітлерівський і сталінський. 23 серпня 1939 року був підписаний радянсько-німецький договір про ненапад. В історії він отримав назву "пакт Молотова—Ріббентропа".

18 грудня 1940 року генеральним штабом збройних сил Німеччини був розроблений план нападу на СРСР, який отримав назву "план Барбаросса".

22 червня 1941 року фашистська Німеччина без оголо­шення війни напала на СРСР.

9 травня 1945 року Німеччина капітулювала.

2 вересня 1945 року з капітуляцією Японії закінчилася друга світова війна.

1 Питання. Західноукраїнські землі на першому етапі другої світової війни.

Після приходу Червоної Армії постановою Військової ради Українського фронту від 3 жовтня 1939 року для координації діяльності місцевих органів влади і управлін­ня були створені обласні управління у Львові, Луцьку, Станіславі і Тернополі. Було створено комітет з органі­зації виборів до Народних Зборів Західної України. Одночасно було затвер­джене "положення про вибори до Українських Народних Зборів Західної України", яке фактично мало силу Зако­ну. Цей акт забезпечував населенню реальну можливість прийняти участь у виборах на основі загального, рівного» прямого виборчого права при таємному голосуванні. Всі повнолітні громадяни незалежно від расової та національ­ної приналежності, віросповідання, статі, освітнього і май­нового цензу, соціального становища, цензу осідлості воло­діли активним і пасивним виборчим правом.

За своїм змістом вибори носили характер плебісциту, оскільки мали відповісти на питання, якою бути владі За­хідної України - буржуазною чи радянською. Вибрали радянську.

26 жовтня 1939 року в приміщенні Львівського опер­ного театру відкрилися Народні Збори Західної України. 27 жовтня Народні Збори затвердили Декларацію про дер­жавну владу в Західній Україні, одночасно була затверджена Декларація з проханням до Верховної Ради Союзу РСР прийняти Західну Україну до складу СРСР з приєднанням до УРСР з тим, щоб "з'єднати український народ в єдиній державі, покласти край віковому роз'єднан­ню українського народу".

28 жовтня одноголосне була прийнята Декларація про конфіскацію земель поміщицьких, монастирських і вели­ких урядовців, а також Декларація про націоналізацію банків і великої промисловості Західної України.

Верховна Рада УРСР, яка працювала 13-15 ли­стопада 1939 року, прийняла рішення про прийняття За­хідної України до складу Української РСР.

На території Західної України було створено Волин­ську, Дрогобицьку, Львівську, Рівненську, Станіславську і Тернопільську області.

Наказом Наркомюсту УРСР від 26 грудня 1939 року в Західній Україні були створені обласні управління НКЮ, обласні і народні суди.

У вересні-жовтні 1940 року завершився процес форму­вання колегій адвокатів, органів державного нотаріату, міліції, прокуратури. Формування органів радянської влади відбувалося у повній відповідності з тією системою, що існу­вала в СРСР.

Приєднання Південної Бессарабії і Північної Букови­ни до складу УРСР. 28-30 червня 1940 року Червона Армія зайняла територію Бессарабії і Північної Букови­ни. Почали організовувати створення тут місцевих органів влади; робітничих і се­лянських комітетів. Проголошується 8-годинний робочий день, проводяться вибори до місцевих органів влади — повітових, міських, волосних і сільських рад.

2 серпня 1940 року Верховна Рада СРСР прийняла За­кон "Про включення північної частини Буковини і Бессарабії до складу УРСР". Решта території Бессарабії відій­шла до складу Молдавської РСР. 15 серпня 1940 року Президія Верховної Ради СРСР видала укази "Про націо­налізацію землі на території північної частини Букови­ни" і "Про націоналізацію банків, промислових і торгових підприємств, залізничного і водного транспорту та засобів зв'язку північної частини Буковини".

В роки, після приєднання нових земель до УРСР поліпшилося медич­не обслуговування, освіта.

2 Питання. Зміни в державному ладі УРСР.

Гітлерівське командування не мало єдиної думка про майбутнє України.

• Частина нацистських керівників (Розенберг, Канаріс) передбачала створення самостійної Ук­раїнської держави під протекторатом Німеччини з метою використання українців в боротьбі з більшовиками.

• Дру­га частина (Борман, Гебельс), яку підтримував і Гітлер, відно­сила слов'ян до другого сорту і стояла за знищення ук­раїнців і заселення українських земель німецькими коло­ністами.

Для забезпечення жорсткого контролю за населенням існував спеціальний окупаційний режим з комендантською годиною.

Вводилася обов'язкова примусова праця. За незначні порушення трудової дисципліни могли відпра­вити в концтабір.

Порівняно з німецькою румунська окупація була ліберальнішою. На окупованій території була дозволена вільна торгівля, але румуни жорстоко придушували будь-які про­яви українського націоналізму.

22 червня 1941 року на переважній більшості території. СРСР і на всій території УРСР було запроваджено воєн­ний стан, а в окремих місцевостях — стан облоги. ЗО червня 1941 року з метою мобі­лізації всіх сил держави був створений Державний Комі­тет Оборони (ДКО). Це був орган з надзвичайними повноваженнями, який зосередив в своїх руках всю повноту політичної і господарської влади. Рішення ДКО були обов'язковими для всіх фізичних і юридичних осіб. Очо­лював ДКО Сталін, який одночасно був Генеральним секретарем ЦК ВКП(б) і головою РНК СРСР.

Органами ДКО на місцях були міські комітети оборони і уповноважені (в союзних і автономних республіках). Міські комітети оборони створювались в деяких обласних центрах і великих містах.

На початку війни Президія Верховної Ради СРСР утво­рила ряд нових наркоматів: у вересні 1941 року — нарко­мат танкової промисловості, в листопаді 1941 року — нар­комат мінометного озброєння.

Була ліквідована сесійна робота Рад всіх рівнів. Фактично, працювали тільки президії Верховних Рад СРСР та УРСР.

З визволенням українських земель від фашистських окупантів почалося відновлення органів.

Вже 1 бе­резня 1944 року Верховна Рада УРСР відновила свою ро­боту. Вона схвалила діяльність уряду, затвердила держав­ний бюджет, утворення союзно-республіканських нарко­матів оборони та закордонних справ УРСР і внесла відповідні зміни до Конституції. УРСР.

Станом на 1 червня 1945 року відновили свою роботу всі місцеві Ради УРСР.

3 питання. Судові, правоохоронні органи та правова система.

22 червня 1941 року Президія Верховної Ради СРСР прийняла указ "Про військові трибунали в місцевостях, оголошених на воєнному стані, і в районах воєнних дій", яким встановлювався порядок організації військових три­буналів і порядок ведення ними справ.

Трибунали створювалися при арміях, корпусах, дивізіях, гарнізонах, бригадах на залізницях і в річкових (морських) басейнах. Наглядовими інстанціями для цих трибуналів були воєн­на колегія Верховного Суду СРСР і Пленум Верховного Суду СРСР. Були створені обласні військові трибунали НКВС.

До 1943 року трибунали діяли в складі трьох постійних членів, згодом — а участю засідателів.

Терміни розгляду справ були короткими; вироки трибуналів не підлягали касаційному оскарженню (переглядались тільки в поряд­ку нагляду); слухання справ було закритим. Командувачі арміями і округами і військові Ради могли призупинити виконання смертних вироків, які, як правило, виконувались негайно після винесення.

В місцевостях, які знаходились в стані облоги, до "провокаторів, шпигунів і інших агентів ворога, які закликали до порушення поряд­ку", розстріл застосовувався без судового розгляду.

Із введенням воєнного стану були воєнізовані всі лан­ки прокуратури. Районні, міські та обласні прокуратури були перетворені у відповідні військові прокуратури.

На початку серпня 1941 року були об'єднані наркомати державної безпеки і внутрішніх справ УРСР. Структура органів міліції не зазнала суттєвих змін, але з'явилися нові напрямки роботи, такі як боротьба з орга­нізованим бандитизмом, дезертирами, вилучення зброї у населення.

Органам НКВС було надано право розстрілу "у позасудовому порядку", право застосування загороджувальних загонів та штрафних батальйонів.

Відразу ж після визволення України відновили свою роботу обласні та народні суди, органи прокуратури.

Багато часу приділяли органи прокуратури роботі Над­звичайної державної комісії по виявленню і розслідуван­ню злочинів німецько-фашистських загарбників і їх спіль­ників, затвердженої ще 2 листопада 1942 року. В УРСР бу­ли створені республіканська, обласні та міські надзвичайні комісії.