Економічні наслідки олігополії

Оскільки олігополія є структурою, близькою до монополії, вона має подібні економічні наслідки для суспільства: у більшості випадків високі бар’єри вступу в галузь призводять до обмеження випуску і встановлення вищих цін, виникають безповоротні суспільні втрати, не забезпечується ні виробнича ефективність, ні ефективність розподілу ресурсів.

З точки зору деяких економістів, олігополія більш небажана модель ринку ніж монополія, бо вона може маскуватися під монополістичну конкуренцію, проводити приховану політику узгодження цін, обходити антимонопольне законодавство і проводити при цьому принципи чистої монополії. Тому рекомендується удосконалювати законодавство, впроваджувати дієві способи обмеження олігополії.

Існує й інша точка зору на роль олігополії в економічній системі, яку свого часу обґрунтували Й.Шумпетер та Дж.Гелбрейт, які вважають, що олігополії необхідні для досягнення швидких темпів зростання науково-технічного прогресу(сучасні розробки дуже дорогі і тільки великі олігополії здатні їх здійснювати). Тобто, певні витрати суспільства від панування олігополістичної конкуренції в окремих галузях виробництва у багато разів перевищуються виграшем від впливу олігополії на науково-технічний прогрес.

11.3. Особливості ринку монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція, як і олігополія, дуже поширена в сучасній економіці, це реальна ринкова структура.

Особливості ринку монополістичної конкуренції

1. Відносне велике число невеликих фірм, кожна з яких задовольняє незначну частку ринкового попиту ( від 1% до 5% продажу на ринку). Якщо для досконалої конкуренції необхідно сотні фірм, то для монополістичної конкуренції їх кількість обчислюється десятками: 20-75 фірм.

2. Контроль над ціною обмежений наявністю товарів-субститутів, які споживач може придбати у іншого продавця. Але кожна фірма визначає свою стратегію самостійно, не приймаючи до уваги реакцію своїх конкурентів.

3. Диференціація продукції – товар кожної фірми є недосконалим змінником товару інших фірм. Кожен виробник певної марки товару виступає як монополіст і має спадну криву попиту.

4. Нецінова конкуренція – фірми конкурують за допомогою нецінових засобів: якість товару, реклама, умови продажу, місце продажу, додаткове після продажне обслуговування, стимулювання збуту продукції (подарунки; зниження ціни оптовим на постійним покупцям).

5. Відносно вільний вступ в галузь та вихід з неї.

Саме такий тип ринку характерний для харчової промисловості, виробництва одягу і взуття, книговидання, роздрібної торгівлі, багатьох видів послуг та ряду інших галузей.

Кожна з фірм, що діє в умовах монополістичної конкуренції, контролює лише невелику частку всього ринку відповідного продукту. Однак диференціація товару призводить до того, що єдиний ринок розпадається на окремі, відносно самостійні частини, які називають сегментами ринку. На кожному сегменті монополістичний конкурент має постійних покупців: кожен споживач серед різновидів аналогічних товарів вибирає, як правило, тільки один різновид в залежності від власних уподобань. Виникає взаємна залежність продавця і покупця. Ринок сегментується і на кожному з сегментів продавці мають можливість маніпулювати ціною як монополісти.

Фірмам постійно доводиться рахуватися з конкуренцією на продукцію, що схожі на власній, бо попит на кожний з них високо еластичний. Якщо одна з фірм знизить ціну на свою продукцію, то попит на неї зросте, тому що деякі покупці віддадуть перевагу дешевшому заміннику. Але оскільки замінники не ідентичні, не всі покупці залишать своїх звичайних продавців, певна частина споживачів віддують перевагу продукції визначених продавців. Таким чином, диференціація продукту забезпечує фірмі відомі монополістичні переваги.

Поява нових фірм на ринку сприяє розвитку конкуренції. Для початку бізнесу треба мати відповідно невеликий стартовий капітал; патенти та авторські права на виготовлення особливого різновиду продукції відмінного від інших; додаткові фінансові ресурси на рекламу.

Незважаючи на монопольну владу окремої фірми, кожна занадто мала, щоб значно впливати на загальну ринкову ситуацію, і це робить ринок схожим на конкурентний. Отже, в умовах монополістичної конкуренції значний розвиток конкуренції поєднується з незначною монопольною владою над ринком. Ринок сегментується, кожна фірма формує свій мікро-ринок, і на кожному з сегментів продавці мають можливість маніпулювати ціною як монополісти, конкуруючи між собою як досконалі конкуренти.

О сновна особливість моделі фірми монополістичного конкурента зумовлена еластичністю попиту і відповідно траєкторією кривої попиту. Попит на продукцію монополістичного конкурента є більш еластичним, ніж для чистого монополіста, але не є абсолютно еластичним, як для досконалого конкурента, це ілюструє рис. 11.7.

Рис. 11.7. Порівняння еластичності попиту в умовах монополії, монополістичної конкуренції та досконалої конкуренції

Ринок монополістичної конкуренції займає проміжне місце між монопольним ринком та ринком досконалої конкуренції. Еластичність попиту на продукцію фірми залежить від числа конкуруючих фірм та від ступеня диференціації продукції – чим більшим є число конкурентів та слабше диференціація продукції, що виробляється (продукт буде більш однорідним ) – крива попиту буде більш еластичною, тому, що ситуація схожа до досконалого конкурентного ринку.