Тема 3.5. Організація і планування служби матеріально-технічного постачання і складського господарства.

1. Структура служби матеріально – технічного постачання її зміст та завдання.

2. Визначення потреби в ресурсах.

3. Завдання і структура служби складського господарства.

4. Передові методи організації складських операцій.

5. Розрахунок запасів на складах.

1. Структура служби матеріально – технічного постачання її зміст та завдання.

До останнього часу забезпечення виробництва матеріально-техніч­ними ресурсами було однією із функцій держави. Держава через спе­ціальну систему органів у плановому порядку розподіляла засоби ви­робництва і організовувала їх обіг, тобто доводила від постачальни­ка до споживача. Матеріально-технічне забезпечення по суті перетво­рилося в одержання і доставку засобів і предметів праці на під­приємства, в об'єднання. Така система „планового” розподілу ма­теріальних ресурсів призвела до розбалансованості потреби в засобах виробництва і можливостей її задоволення, до постачання низької якості, несвоєчасного і некомплектного, неефективного використання матеріальних ресурсів, а основне – до приниження ролі основної ланки виробництва у формуванні планових завдань забезпечення господарської діяльності ресурсами, у виборі прогресивних форм господарських зв'яз­ків, не сприяла матеріальній заінтересованості в економії всіх видів ресурсів.

Перехід до регульованої ринкової економіки докорінно змінює систему матеріально-технічного забезпечення, зміст і порядок форму­вання його планів. Забезпечення виробництва необхідними матеріальни­ми елементами в своїй основі здійснюватиметься залежно від попиту і пропозиції, регульованих ринкових відносин. Акт купівлі-продажу стає основою взаємного партнерства споживача і постачальника. Органи мате­ріально-технічного забезпечення в процесі купівлі повинні обґрунтувати наявність потреби, прийняти рішення про конкретні шляхи задово­лення цієї потреби і укласти угоду, виконання цих функцій дає змогу приймати творчі рішення. Вони є об'єктами досліджень маркетингу і особливо важливі при формуванні планів матеріально-технічного забез­печення.

На підготовчому етапі відділ матеріально-технічного забезпечення підбирає необхідні дані, готує документацію для складання планів. Під­готовка цих даних залежить від багатьох відділів, цехів і дільниць. Тому керівництво підприємства, об'єднання повинне встановити порядок формування плану забезпечення з визначенням конкретних виконавців і строків подання потрібних даних. Безпосередньо у відділі постачання слід внести зміни в номенклатуру-цінник матеріалів, в зведені і спе­цифіковані норми витрат матеріалів, підготувати дані про тактичні витрати всіх видів матеріалів за попередній рік і за минулу частину поточного року, одержати зі складів дані про фактичні залишки ма­теріалів, підготувати інструкції, форми, основні умови поставок й інші інструктивні матеріали, якими потрібно керуватися при складан­ні планів матеріального убезпечення.

Визначення потреби підприємства, об'єднання в матеріалах – найвідповідальніший етап у складанні плану постачання. Неправильна ви­значення потреби негативно впливає на економіку підприємства. Так, завищення потреби веде до створення наднормативних запасів, збіль­шення витрат обігу, замороження оборотних засобів і в підсумку – до погіршення фінансового стану підприємства, водночас заниження потреби може призвести до порушення ритмічності роботи, заміни од­них матеріалів іншими, менш економічними, і нарешті, до зниження якості продукції, збільшення витрат матеріалів і собівартості продукції.

На підприємствах, в об'єднаннях розробляють перспективні, річні і місячні плани постачання. За умов ринкової економіки зміст цих планів, їх регулююча дія в процесі купівлі-продажу засобів вироб­ництва буде неоднозначною. В перспективних планах визначено потре­бу в основних видах матеріалів, що постійно споживаються на вироб­ництві, прогнозні потреби в матеріалах на технічний розвиток, капі­тальне будівництво тощо, в річних, особливо квартальних, - деталі­зується потреба в ресурсах залежно від зміни кон'юнктури ринку, вибору партнерів на постачання й інших факторів.

Планування матеріально-технічного забезпечення передбачає вибір форм господарських зв'язків між партнерами. Оптова торгівля засобами виробництва стає основною формою матеріально-технічного забезпечен­ня підприємства. На виконання державного замовлення з випуску продук­ції, робіт підприємствам виділяють у централізованому порядку лімі­ти (фонди) матеріальних ресурсів. Підприємства самостійно на дого­вірних засадах визначають асортимент, якість, стро­ки поставок (купівлі) ресурсів.

Структура служби матеріально-технічного постачання залежить від:

• номенклатури продукції, яка випускається;

• масштабу виробництва,

• кількості постачальників;

• частоти поставки.

На великих підприємствах в структуру служби МТП входить:

• бюро чорних і кольорових металів;

• бюро труб і метизів;

• бюро кабельної продукції;

• бюро хімії і лакофарб;

• бюро різних матеріалів.

Кожне бюро тісно співпрацює із складом і самостійно здійснює весь комплекс операцій від планування до відпуску зі складу.

Головним завданням служби матеріально-технічного постачання є:

• безперебійне, комплектне постачання підприємств;

• організація належного зберігання матеріалів;

• економія матеріальних ресурсів;

• раціональне використання і зниження затрат на МТП підприємства;

• прискорення оборотності оборотних коштів (засобів).

Є дві форми матеріально-технічного постачання:

• транзитна;

• складська.

При транзитній формі матеріали направляються від постачальни­ка безпосередньо споживачу. Така форма постачання пов'язана з най­меншими затратами. При цьому краще завантажується транспорт, що прискорює доставку матеріалів на підприємство. Ця форма ефективна, коли матеріали використовуються в великій кількості.

При складській формі матеріали поставляються на склад або на базу збутової організації, а потім споживачу.

Всі матеріали, які використовуються при виготовленні, поділяються на:

• основні матеріали;

• допоміжні матеріали;

• напівфабрикати;

• комплектуючі.

Основні — це матеріали, які йдуть на виготовлення продукції безпосередньо (сталь, провід, текстоліт, пластмаса).

Допоміжні — це матеріали, як використовуються в виробництві для технічних цілей (спирт, бензин, наждачний папір, пакувальні матеріали).

Напівфабрикати — відливки, поковки, штамповки.

Комплектуючі — радіолампи, динаміки, мотори, лампові панелі, опори, конденсатори, підшипники (для галузі радіоапаротобудування).