3.2. Вдосконалення системи управління власним капіталом на підприємстві

Основні напрямки розвитку та управління власним капіталом підприємства відображає концепція, яка є системою науково-обґрунтованих принципів.

Основні структурні блоки концепції наступні: механізми, принципи, основні функції, методи і задачі. До стратегічних функцій віднесено: економічний розвиток підприємства, максимізація ринкової вартості, фінансовий ріст, фінансова рентабельність, фінансова ідеологія. Тактичними функціями є: створення нового бізнесу, інвестиції та інновації, сегментування, моніторинг та регулювання.

Методологічними принципами концепції є: інтегрованість із загальною системою управління підприємством; комплексний характер формування управлінських рішень; динамізм управління; орієнтація на стратегічні цілі розвитку; варіантність вибору управлінських рішень. Ці принципи поєднані з загальними принципами управління: системність, адаптивність, цілісність, оптимальність, надійність, гнучкість, ефективність, координація, науковість.

Управління власним капіталом базується на ідеї інтегрованого підходу, якому властива системна цілісність, що поєднує різнорідні складники процесу формування капіталу. Ця концепція полягає у всебічному і комплексному розгляді питань процесів виробництва і споживання, що є основою при стратегічному плануванні і прогнозуванні.

Забезпечення системи менеджменту капіталу – сукупність матеріальних, фінансових або будь-яких інших засобів і організаційних заходів для реалізації завдань управління капіталом.

Ми вважаємо, що доцільно виділити та розглянути інтелектуальне, інформаційне та технічне забезпечення системи управління капіталом. Однак зазначимо, що такі види забезпечення не є відокремленими елементами, а тісно пов’язані між собою. Одним з етапів формування системи менеджменту капіталу є виділення її складових. Проведені теоретичні дослідження дають змогу стверджувати, що до них відносяться процесна, функціональна, організаційна та методична.

У межах процесної складової розглядається сукупність взаємозалежних управлінських процесів, спрямованих на обґрунтування, вироблення, прийняття й виконання рішень щодо формування та використання капіталу; у межах функціональної – сукупність функцій управління як специфічних видів діяльності по обґрунтуванню, виробленню, прийняттю й виконанню управлінських рішень; у межах організаційної – сукупність спеціалізованих органів (підрозділів - відділів, бюро, груп і т.п.) управління, взаємодіючих і взаємозалежних між собою для досягнення цілей і завдань управління капіталом. Методична складова складається з методик та методів організації управління, тобто сукупності способів і прийомів управління, що забезпечують досягнення поставлених цілей і рішення завдань управління капіталом.

Стратегія управління власним капіталом підприємства спрямована на вирішення таких основних завдань:

1. Формування достатнього обсягу власного капіталу, що забезпечить необхідні темпи економічного розвитку підприємства.

2. Оптимізація розподілу сформованого капіталу за видами діяльності та напрямами використання.

3. Забезпечення умов досягнення максимальної доходності власного капіталу за запланованого рівня фінансового ризику.

4 Забезпечення мінімізації фінансового ризику, пов'язаного з використанням капіталу, за запланованого рівня його доходності.

5. Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства у процесі його розвитку.

6.Забезпечення належного рівня фінансового контролю над підприємством з боку його засновників.

7. Забезпечення належної фінансової гнучкості підприємства.

8. Оптимізація обігу капіталу.

9. Забезпечення своєчасного реінвестування капіталу.

Управління капіталом підприємства, як і весь процес управління, охоплює стратегію і тактику управління. Під стратегією розуміють загальний напрямок і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети.

Встановлюючи визначені правила й обмеження, стратегія дає змогу сконцентрувати зусилля на тих варіантах рішень, що не суперечать обраному напрямку управлінської діяльності. Тактика управління – це конкретні методи і прийоми досягнення поставленої мети у визначеній ситуації й у визначений момент часу. Завдання тактики управління – вибір найбільш оптимального рішення і способів його втілення в ситуації, яка склалася.

Необхідно зазначити, що ефективність діяльності значною мірою залежить від рівня розвитку та вдосконалення системи управління капіталом.

Управління власним капіталом суб'єктів господарювання тісно пов'язане із прийняттям управлінських рішень, оскільки його величина та динаміка є важливими критеріями для встановлення їх оптимальності. Капітал завжди є необхідним атрибутом діяльності – від моменту створення підприємства до його ліквідації або реорганізації. Своєю чергою, управління капіталом передбачає вплив на його обсяг і структуру, а також джерела формування з метою підвищення ефективності його використання. Налагоджений механізм управління капіталом передбачає: чітку постановку цілей і завдань управління капіталом, а також контроль за їх дотриманням у плановому періоді; удосконалення методики визначення й аналізу ефективності використання усіх видів капіталу; розроблення напрямків оптимізації процесу управління капіталом, а також їх аналізу і впровадження; розроблення методики оперативного управління високо ліквідними обіговими активами; розроблення загальної стратегії управління капіталом; використання у процесі управління економічних методів і моделей, зокрема під час аналізу і планування; орієнтацію на використання внутрішніх важелів впливу на процес управління капіталом.

Важливим етапом для підвищення конкурентоздатності України взагалом є впровадження стратегічних інвестицій, які спрямовані на створення нових підприємств, нових виробництв або придбання цілісних майнових комплексів в іншій сфері діяльності, в інших регіонах і т. п.

Стратегічні інвестиції, спрямовані на впровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення ступеня конкурентоспроможності продукції, зниження господарських ризиків. За допомогою стратегічних інвестицій реалізуються структурні зміни в економіці, розвиваються ключові імпортозамінні виробництва або конкурентоспроможні експортно-орієнтовані галузі.

Управління сучасним підприємством потребує оперативності. У час швидких змін на ринку, швидкої зміни попиту на продукцію необхідною є інформаційна база для прийняття оперативних рішень і контролю за їх виконанням. Перехід суспільства до інформаційної епохи та наукомістких технологій вводить у дію інформаційні ресурси.

Істотним чинником, який зумовлює прийняття недосконалих управлінських рішень у фінансовій сфері в цілому та власного капіталу зокрема, є відсутність на підприємствах координації діяльності різноманітних служб, інформаційного менеджменту; внутрішнього контролю й управлінського обліку.

Інформаційна система – це сукупність різноманітних взаємопов’язаних або взаємозалежних всебічних відомостей про стан об’єкта, управління та процеси, що відбуваються на ньому, які виражені в показниках.

Концепція фінансового контролінгу інформаційної системи управління власним капіталом ґрунтується на нитці базових положень.

По-перше, концепція управління заснована на уявленні про підприємство як про складну відкриту соціально-економічну систему, що має певні цілі. Основною метою вважається забезпечення довгострокового існування організації, оптимізація прибутку. У процесі управління інформаційними системами ця мета трансформується у завдання максимізації впливу проектів інформаційних систем і технологій на оперативному рівні на показник прибутку, а на стратегічному – на показник акціонерної вартості капіталу.

По-друге, управління розглядається як процес впровадження інформаційної системи підприємства, який у спрощеному вигляді можна представити як взаємозалежну систему планування і контролю інформаційних систем.

Особлива цінність фінансового контролінгу управління власним капіталом проявляється при зростанні й ускладненні господарських систем і корпоративних інформаційних мереж, тому що при ньому виникне проблема неузгодженості різних функціональних планів. Відтак можна виділити третє базове положення концепції планування і контролю – це фінансовий контролінг як інтегруюча і координуюча система. При цьому мова йде не тільки про інтеграцію фаз ухвалення рішення, але й про об’єднання та координацію планів різних функціональних підсистем, структурних одиниць інформаційної служби підприємства і проектів інформаційних систем, особливо в умовах, коли на підприємстві функціонують різні, не пов’язані між собою автоматизовані системи обліку й управління, які не відповідають вимогам нових стандартів.

Четверте базове положення сучасної концепції контролінгу інформаційних систем управління власним капіталом полягає в тому, що останній виконує функцію підтримки процесу управління.

Основними напрямками роботи контролера інформаційної системи є формування й удосконалювання самої структури системи планування і контролю інформаційної системи управління елементами власного капіталу; розробка методів реалізації планово-контрольних розрахунків та аналізу впливу інформаційних систем на прибуток підприємства, визначення необхідних для розрахунків вихідних даних, їхніх джерел і шляхів одержання.

Роль і значення фінансового контролінгу в системі управління власним капіталом підприємства повинні визначатися ступенем затребуваності інформації, сформованої даною системою.

Водночас значення фінансового контролінгу істотно зростатиме завжди, коли для реалізації встановлених власником цілей буде необхідна якісна координація всіх структурних підрозділів підприємства, що характерно, насамперед, для зростаючих великих підприємств. Спроможність координувати діяльність у вертикальному та горизонтальному напрямах робить фінансовий контролінг – незалежно від того, хто виконуватиме цю функцію – ефективним інструментом сучасного менеджменту, діяльність якого має бути спрямована на збереження та зростання вартості компанії та гарантування її довгострокового стабільного розвитку.

Фінансовий контролінг як об’єкт дослідження сфери управління власним капіталом відрізняється від будь-якої іншої сфери наявними між функціональними взаємозв’язками. Саме через це оптимізація діяльності у сфері управління стає максимально наближеною до проблематики фінансового контролінгу. Системний підхід до управління означає пошук резервів підвищення результативності в усіх підрозділах. За таких умов фінансовий контролінг стає однією із найважливіших сфер управління, яка робить можливим відстеження взаємозв’язків «стратегія – операційний рівень» і встановлення взаємозв’язків між окремими функціональними підрозділами.

На прикладі сфери управління можна розглянути інструментарій контролера та етапи проведеного аналізу з метою підвищення ефективності використання фінансового контролінгу на підприємстві. Непродумані або помилкові рішення, які приймаються на стратегічному рівні, можуть спричинити в довгостроковому періоді проблеми з ліквідністю. З метою збереження орієнтації системи управління на досягнення генеральних цілей фінансового контролінгу обов’язковим стає проведення діагностики та ретельного аналізу основних взаємозв’язків, які існують у системі управління оборотним капіталом.

Високого рівня актуальності фінансований контролінг набуває через певну конфронтацію фінансових цілей. Так, для підтримки ліквідності менеджмент може прийняти рішення про додаткове відволікання оборотних коштів і створення резервів. Водночас таке рішення може вплинути на підвищення витрат на капітал і зниження очікуваного рівня рентабельності активів. Проте ліквідність завжди є неодмінною супутньою умовою досягнення мети рентабельності. Така суперечність природно викликає потребу в координації діяльності та забезпеченні балансу між частковими цілями на рівні підприємства та в його окремих структурних підрозділах. Інструментом такої координації стає замкнений цикл фінансового контролінгу, а формалізація його основних процесів за окремими напрямами діяльності фінансового менеджменту взагалі сприятиме його закріпленню в системі управління.

Оскільки управлінським рішенням, які приймає менеджмент у сфері власного капіталу, також притаманний інвестиційний характер, управління власним капіталом має бути пов’язане з пошуком резервів підвищення ефективності їх використання, обґрунтуванням інвестиційних обсягів і пошуком джерел фінансування інвестицій.

Досягнення фінансових цілей діяльності, а саме рентабельності в умовах гарантованої ліквідності, потребує від менеджера підприємства розробки інструментарію та проведення заходів для розробки та втілення фінансової стратегії. Під фінансовою стратегією розуміють певний комплекс заходів, спрямованих на збереження фінансової рівноваги бізнесу в довгостроковій перспективі, та одну з обов’язкових передумов досягнення загальних цілей діяльності.

Функціонування системи управління власним капіталом неможливе без інформаційного забезпечення, тобто наявності сукупності оброблених даних про стан об’єкта. Інформаційні ресурси відіграють важливу роль у наданні відомостей для прийняття рішень і є одним із чинників, які забезпечують зниження витрат виробництва та підвищення його ефективності.

У свою чергу, фінансовий контролінг відіграє важливу роль в управлінні власним капіталом підприємства. Не можна зупинятися і використовувати застарілі методики і неефективні фінансові інструменти, слід запроваджувати нові, щоб досягти максимального розвитку. Система фінансового контролінгу в управлінні власним капіталом спрямована на своєчасне виявлення та використання нових резервів і на прийняття кваліфікованих рішень для подолання кризових ситуацій. Упровадження системи фінансового контролінгу сприятиме підвищенню якості управлінських рішень і досягненню мети діяльності підприємства.

Важливим завданням системи управління власним капіталом будь-якого підприємства є визначення резервів покращення показників його рентабельності та оборотності. Дані показники насамперед можна покращити за рахунок зростання прибутку підприємства.

Резерви збільшення прибутку можуть бути виявлені як на стадії планування (прогнозування), так і в процесі виконання планів з прибутків.

Дослідивши товариство з обмеженою відповідальністю «Укрекопак» на основі динаміки різного роду показників ефективності, та провівши факторний аналіз рентабельності, на нашу думку, для даного підприємства можна виділити ряд перспективних (реальних) резервів збільшення прибутку. До переліку даних резервів першочергово слід віднести наступні:

• пошук перспективних ринків збуту;

• збільшення обсягу реалізації продукції;

• зниження собівартості товарної продукції;

• поліпшення якості продукції і на цій підставі підвищення цін.

Товариство «Укрекопак» намагається дотримуватися своєї корпоративної стратегії з питань розподілу прибутку, постійно шукаючи оптимальні шляхи його використання. Незважаючи на зменшення величини прибутку за аналізований період підприємство збільшило спрямування прибутку за такими напрямами як матеріальне заохочення, соціальна сфера та виплата учасникам, що одночасно задовольняє умови громади міста, працівників підприємства та учасників товариства. Також підприємство постійно намагається оновлювати власні основні фонди, що сприяє зростанню його вартості. Це вказує на те, що підприємство рухається в правильному напрямку в питанні щодо оптимізації розподілу прибутку, оскільки він задовольняє умови всіх сторін, причетних до діяльності товариства.

Отже, знаходячись на стику обліку, інформаційного забезпечення, контролю і координації, фінансовий контролінг посідає особливе місце в управлінні підприємством: він згруповує всі функції, інтегрує і координує їх, не дублює управління підприємством, а лише переводить його на якісно новий рівень.