87

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1 7

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА 7

1.1. Сутність власного капіталу, його основні складові та функції 7

1.2. Джерела формування і напрямки використання власного капіталу 14

1.3. Методичні підходи до оцінки стану та ефективності використання власного капіталу підприємства 21

РОЗДІЛ 2 30

АНАЛІЗ СТАНУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТОВ «УКРЕКОПАК» 30

ЗА 2010-2012 РОКИ 30

2.1. Аналіз складу, структури та динаміки власного капіталу 30

2.2. Аналіз показників стану та структури власного капіталу 44

2.3. Аналіз ефективності використання власного капіталу та факторів, що спричинили її зміну 51

РОЗДІЛ 3 58

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ 58

3.1. Удосконалення складу та структури власного капіталу 58

3.2. Вдосконалення системи управління власним капіталом на підприємстві 69

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 78

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 83

ВСТУП

Основу інформаційної бази системи управління капіталом підприємства в умовах ринкових відносин складає детальне облікове забезпечення процесу формування та розміщення власного капіталу. Це передбачає використання в процедурах аналізу ринкової та балансової вартості власного капіталу сучасного інструментарію в контексті прийняття відповідних управлінських рішень. Практика підтверджує, що аналітичну концепцію формування та управління власним капіталом підприємств слід орієнтувати на: інвестиційні рішення (вкладання і накопичення капіталу), операційні рішення (рух капіталу), фінансові рішення (використання капіталу) відповідно до видів господарської діяльності.

Загалом бізнес є взаємопов’язаною операційною системою рухів фінансових ресурсів, зумовлених відповідними інвестиційними та фінансовими управлінськими рішеннями з розміщення капіталу. Йдеться про відтворення діалектичної природи економічної господарської діяльності і, як наслідок, про формування справедливої ринкової вартості підприємства, спроможної покрити витрачені ресурси та забезпечити очікуваний засновниками підприємства рівень доходу з урахуванням ймовірності ризику ведення бізнесу.

Для розуміння економічних процесів створення і функціонування суб’єктів господарювання необхідна інформація, яка, по-перше, дозволить керівництву відслідковувати стан та фінансові результати розміщення капіталу і, по-друге - окреслити схему руху фондових потоків та змін у власному капіталі. Жорсткі конкурентні умови в сфері господарювання, відмінності у відносинах власності в різних організаційно-правових формах підприємств вимагають підвищення рівня фінансування активів за рахунок власного капіталу, що пов’язано з необхідністю трансформації системи інформаційного забезпечення управління власним капіталом на рівні підприємств різних організаційно-правових форм та прийняття макроекономічних рішень.

Аналіз наукових і методичних праць з питань формування, аналізу та управління власним капіталом свідчить про багатовекторність досліджень, присвячених управлінським і аналітичним аспектам формування та руху власного капіталу. Зокрема, питання визначення сутності власного капіталу висвітлені в роботах І.Ф. Шера, Ш. Пангло, Р. де Рувера, А. Гуляєва, С.І. Боголєпова, І.Ф. Палатнікова, М.С. Лунського, В.В. Ковальова, В.Я. Соколова. Основні теоретичні розробки в аспекті аналізу структури власного капіталу належать Г.О. Крамаренко, І.О. Бланку, А.М. Поддєрьогіну та іншим. Проте, погляди вчених різняться стосовно загальноекономічної, облікової і аналітичної сутності та функцій власного капіталу. Водночас практично відсутня методика аналізу власного капіталу. Зважаючи на сучасні динамічні зміни умов господарювання, потребують подальшого дослідження та вирішення проблеми розробки алгоритмів аналізу власного капіталу та вдосконалення конкретних управлінських процедур його формування та розміщення.

Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування та розробка рекомендацій з удосконалення процесу управління власним капіталом підприємств різних організаційно-правових форм з урахуванням вимог міжнародних стандартів фінансової звітності.

Для досягнення зазначеної мети визначені наступні завдання:

• систематизувати теоретичні положення щодо узгодженості наукових підходів до категорії власний капітал;

• уточнити складові власного капіталу та визначити джерела їх формування і використання

• проаналізувати ефективність системи управління власним капіталом ТОВ «Укрекопак»;

• виявити напрями удосконалення системи управління формуванням і використання власного капіталу підприємства.

Предметом дослідження є фінансово-господарські відносини пов’язані з управлінням власним капіталом.

Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ТОВ «Укрекопак» та його власний капітал.

Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання. Для розкриття сутності та змісту категорії “власний капітал”, його складових застосовувалися методи теоретичного узагальнення – аналіз і синтез, індукція і дедукція, системний підхід, порівняння, аналогія, абстрагування. Для вивчення теорії та діючої практики управління власного капіталу підприємств використовувалися методи спостереження, теоретичного узагальнення і порівняння. Графічний метод використано для наочного відображення складових власного капіталу; методи математичної статистики – для розрахунку ринкової вартості власного капіталу. Застосування методу моделювання дозволило розробити методику удосконалення оцінки ефективності власного капіталу.

Інформаційною базою дослідження є наукові джерела (монографії, наукові статті, доповіді вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем розвитку системи управління власним капіталом, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів), офіційні документи (нормативні документи України та країн світу з питань організації і ведення бухгалтерського обліку, економічного аналізу, офіційні матеріали органів законодавчої та виконавчої влади); статистичні джерела, інтернет-ресурси.

Розділ 1 теоретико-методологічні основи управління власним капіталом підприємства

1. Сутність власного капіталу, його основні складові та функції

За ринкових умов господарювання успіх будь-якого суб’єкта господарювання, незалежно від форми власності та виду діяльності, багато в чому залежить від правильного вибору джерел формування, напрямів розподілу й використання капіталу, що знаходиться у розпорядженні підприємства. Це зумовлює необхідність правильного розуміння змісту і специфічних особливостей капіталу. У сучасних умовах господарювання фактор виробництва капітал виступає як виробничий і інвестиційний ресурс, джерело доходу, об’єкт управління і формування, об’єкт власності, купівлі-продажу і тимчасової переваги, носій факторів ризику і ліквідності. Основними складовими капіталу в сучасних умовах виступає фізичний, фінансовий та інтелектуальний капітал.

Варто, зазначити, що власний капітал є основним, початковим та умовно безстроковим джерелом фінансування господарської діяльності підприємства, а також джерелом збитків підприємства, він є одним з найвагоміших показників, що використовуються про оцінці фінансового стану підприємства, оскільки показує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства, а з іншого – ступінь кредитоспроможності підприємства [24, 43].

Кожне підприємство, що веде виробничу чи комерційну діяльність повинно мати відповідний капітал, який є важливим інструментом управління власністю. Власний капітал є стрижнем фінансово-господарської діяльності всіх суб’єктів господарювання. Без його достатнього розміру не можливо отримати прибуткову діяльність підприємств. Ефективність господарської діяльності будь-якого підприємства визначається процесами формування і використання його власного капіталу. Власний капітал характеризує вартість фінансових ресурсів підприємства, що належать йому на правах власності та використовуються для формування певної частини активів, які мають назву чистих активів. Тобто власний капітал постійно знаходиться у власності підприємства і в його розпорядженні.

Участь у капіталі акціонерного товариства неминуче призводить до виникнення відповідних прав власності. Тому досить часто поняття власний капітал ототожнюють з поняттям власність. Таке трактування цих понять є неприпустимим. Оскільки власність відображає певний тип відносин, а капітал відображає наявність певних активів на певну дату (основний та оборотний капітали) або джерел їх утворення (власний, позичений та залучений капітали), котрі є результатом відносин власності. Виходячи з вище наведених аргументів зрозуміло, що поняття власний капітал є вужчим ніж поняттям власність [37, 18].

Результати дослідження природи власного капіталу різними авторами дають змогу розмежувати економічне, правове й облікове значення цього терміну (рис. 1.1).

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

Економічний аспект

Правовий аспект

Обліковий аспект

Вартість, що продукує додаткову вартість

Атрибут відносин власності

Вартість власних джерел фінансування активів підприємства

Рис. 1.1. Сутність власного капіталу: аспекти трактування

За економічним змістом роль власного капіталу полягає в забезпеченні підприємства власними фінансовими ресурсами, необхідними для початкових інвестицій і продовження господарської діяльності з метою реалізації відповідної мети. Як атрибут відносин власності власний капітал у правовому аспекті передбачає, що його розмір визначає межі мінімальної матеріальної відповідальності, які підприємство має за своїми зобов’язаннями. Сформований підхід до розуміння сутності власного капіталу враховує зміну завдань і принципів господарської діяльності та економічну основу здійснення інвестування в діяльність підприємств – відповідний технічний та соціально-економічний ефект.

За визначенням доктора економічних наук, професора Терещенка О.О., власний капітал – це сальдо між загальною сумою активів та позиковим капіталом, що характеризує частину майна, яке профінансоване власниками корпоративних прав, або в результаті реінвестування прибутку[41, 113]. Бланк І.А. під власним капіталом розуміє суму зобов’язань, які належать підприємству на правах власності і використовуються для формування активів.

Найпоширенішим тлумаченням власного капіталу є його визначення згідно з пунктом 4 П(С)БО 2: «власний капітал – це частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань» [2]. Економічний зміст поняття власного капіталу, який наведено в національних стандартах бухгалтерського обліку є найоб’єктивнішим з точки зору джерел його формування. Адже, власний капітал як економічна категорія є вартісним відображенням зобов’язання власників підприємства. Таким чином, власний капітал можна визначити наступним чином:

Власний капітал = Активи – Зобов’язання (1.1)

Сьогодні серед науковців відбувається дискусія щодо правильності розрахунку розміру власного капіталу за формулою (1.1). Це рівняння показує визначену на конкретну дату вартість частки активів підприємства, яка залишається у власності його засновників (учасників) за умови погашення боргів підприємства і є основним для загального визначення поняття власного капіталу. Тобто, якби на підприємстві не було боргів, то сума власного капіталу дорівнювала б його активам.

І.Й. Яременко вважає, що цей без сумніву правильний у математичному і юридичному аспекті вираз (формула 1.1) на сучасному етапі не має змісту. Він стверджує, що віднімати капітал від майна все одно, що метри від кілометрів. На думку І.Й. Яременка, такий розрахунок, правильний з юридичної точки зору, але не з економічної. Він вважає, що обчислений таким способом симбіоз не що інше як власність підприємства і його фундаторів” .

Досліджуючи сутність поняття власний капітал є доцільним представити точки зору як вітчизняних так і зарубіжних авторів. В сучасних дослідженнях дають різні трактування власного капіталу. Деякі автори розглядають власний капітал і акціонерний капітал як рівнозначні категорії. Н.И. Берзон, А.П. Ковальов, Б. Борисові вважають, що акціонерний капітал – це власний капітал акціонерного товариства [23, 317]. Ми вважаємо, що ототожнювати власний капітал підприємства з акціонерним не можна, оскільки відбувається ігнорування таких важливих складових власного капіталу як додатковий та резервний капітали та нерозподілений прибуток (збиток), які з’являються в ході здійснення фінансово-господарської діяльності акціонерних товариств.

В вітчизняній літературі поняття власного капіталу досить часто трактують як чисті активи підприємства. Так, А.Н. Азріліян, А.Б. Борисов, Л.Г. Гіляровка, В.В. Ковальов, М.І. Кутер, Е.В. Негашев, С.В. Мочерний, Б.А. Райзберг ототожнюють власний капітал з чистими активами підприємства [33, 53]. Однак, збіг чистих активів і власного капіталу по величині не означає, що одне поняття можна замінити іншим, оскільки по змісту вони суттєво відрізняються. Власний капітал має свій по елементний склад, чисті активи – зовсім інший, пов’язаний зі складом майна акціонерного товариства.

А.М. Ковальова, М.Г. Лапуста, Л.Г. Скамай вважають, що власний капітал - це загальна вартість фірми, котра належить їй на правах власності [33, 54]. Н.В. Чебанова і Ю.А. Василенко зазначають, що власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без встановленого терміну внесені його засновниками (учасниками), або сума реінвестованого чистого прибутку, накопиченого протягом терміну існування підприємства, а також безоплатно отриманий капітал” [33,55].

В.П. Галанов вважає, що власний капітал акціонерного товариства – статутний капітал акціонерного товариства, вкладений в процес створення прибутку, за рахунок приєднання частини якого він постійно зростає [12, 41].

Виходячи з того, що сутність будь-якої категорії проявляється через функції, які вона виконує та на підставі аналізу праць вчених ми вважаємо доцільним виділити наступні функції власного капіталу підприємств:

1. Інвестиційна функція. На момент створення суб’єкта господарювання власний капітал у формі статутного капіталу забезпечує дане підприємство необхідними коштами для здійснення початку його господарської діяльності.

2. Мобілізаційна функція. Протягом поточної діяльності у підприємства власний капітал легко перетворюється в основні засоби підприємства.

3. Захисна функція. Здійснюється захист фінансових інтересів акціонерів за рахунок одержання ними дивідендів на акції. Нарахування дивідендів здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера в статутному капіталі.

4. Регулятивна функція. Власний капітал є певним регулятором інвестиційної та інноваційної діяльності акціонерного товариства. А це інколи пов’язано з використанням таких складових власного капіталу, як нерозподілений прибуток та додатковий капітал, котрий можливо отримати в результаті додаткової емісії акцій.

5. Контрольна функція. Реалізація зазначених функцій у процесі управління власним капіталом підприємств супроводжується здійсненням контролю за формуванням і використанням власного капіталу.

6. Функція забезпечення розвитку. Власний капітал виступає джерелом отримання прибутку, тобто необхідних коштів для ефективного функціонування та розвитку підприємств.

7. Рекламна функція. Солідний статутний капітал (власний капітал) підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку постачальників факторів виробництва і споживачів готової продукції.

Деталізація вище зазначених функцій власного капіталу акціонерних товариств має досить умовний характер, оскільки усі функції тісно переплетені та здійснюються практично одночасно. Реалізація даних функцій дозволяє досягнути досить високу ефективність фінансово-господарської діяльності акціонерних товариств.

За основу бухгалтерського трактування сутності категорії власний капітал слід прийняти не окрему характеристику капіталу, а його системні властивості, що проявляються через функції, які виконують окремі складові елементи власного капіталу. Тому окремого розгляду потребує питання складових частин власного капіталу.

Структуру власного капіталу можна представити різними шляхами, залежно від того, як трактується природа самого капіталу. За П(С)БО 2 Баланс власний капітал включає такі структурні елементи:

• статутний капітал;

• пайовий капітал;

• додатковий вкладений капітал;

• інший додатковий капітал;

• резервний капітал;

• нерозподілений прибуток;

• неоплачений капітал;

• вилучений капітал[2].

Статутний (пайовий) капітал — це внески засновників (учасників) до капіталу підприємства для забезпечення його функціонування. Величину зареєстрованого статутного капіталу зазначають в установчих документах і в балансі підприємства. Вона визначає в грошовому вираженні загальну вартість активів, які мають бути внесені засновниками до статутного капіталу. Сума заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу відображується в неоплаченому капіталі і вираховується із зареєстрованого статутного капіталу при визначенні власного капіталу підприємства.

Збільшення або зменшення статутного капіталу відбувається тільки за згодою учасників і має бути відображено в установчих документах. Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та установчими документами. Так, законодавством встановлено мінімальний розмір статутного капіталу для багатьох господарюючих суб'єктів. Зокрема, для товариств з обмеженою відповідальністю (TOB) та акціонерних товариств (AT) мінімальний розмір статутного капіталу встановлено відповідно на рівні 1250 мінімальних розмірів заробітної плати, рівень якої встановлено на момент створення й реєстрації товариства.

Як внески до статутного (пайового) капіталу крім грошових коштів можуть бути зараховані основні засоби, інші матеріальні та нематеріальні активи, в тому числі права користування, патенти тощо. Вартість внесків, здійснених у матеріальній чи нематеріальній формах, оцінюється загальними зборами учасників. При передачі активу до статутного капіталу право власності на нього переходить до господарюючого суб'єкта. У разі ліквідації товариства або виходу учасника з нього останній має право лише на компенсацію своєї частки в межах наявного майна, а не на сам переданий актив.

Якщо господарюючий суб'єкт створюється на пайових засадах, сума пайових внесків засновників визначає пайовий капітал. В інших випадках, зокрема при створенні акціонерного товариства, за рахунок внесків учасників формується статутний капітал, а передача внесків до статутного капіталу оформляється акціями.

Статутний капітал акціонерного товариства поділяють на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, тобто він дорівнює сумарній номінальній вартості акцій. Якщо акції розміщуються за ціною, що перевищує номінальну вартість, сума перевищення відображується в додатковому капіталі і збільшує загальну величину власного капіталу. Додатковий капітал може бути використаний для погашення збитків поточного року, при зменшенні вартості майна підприємства в результаті його переоцінки тощо.

Резервний капітал формується на випадок припинення діяльності підприємства для виконання зобов'язань перед кредиторами. Він не підлягає використанню чи розподілу в разі звичайної діяльності підприємства. Кошти резервного капіталу можуть бути використані в окремих випадках, зокрема для виплати дивідендів за привілейованими акціями в акціонерному товаристві, якщо отриманий прибуток є недостатнім для здійснення таких виплат.

Основним фінансовим результатом підприємства, яке успішно функціонує, є прибуток. Частина прибутку, реінвестована в підприємство, може бути спрямована на збільшення резервного чи статутного капіталу або залишитись нерозподіленою.

При ліквідації підприємства в першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетами та компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому завдало шкоди ліквідоване підприємство. Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, розподіляється серед власників підприємства пропорційно до їх частки в статутному капіталі. Претензії кредиторів та інших осіб, не задоволені за браком майна підприємства, вважають погашеними.

Таким чином, на підставі результатів аналізу підходів вчених з’ясовано, що поняття власний капітал єдиного визначення не має, що зумовлено його різноспрямованими функціями. Останні визначаються наявністю різних інтересів щодо власного капіталу в суб’єктів економічних відносин – власників, працівників підприємства, кредиторів і держави.