28,29. Організація процесу купівлі-продажу цінних паперів та Визначення розміру заявки на продаж цінних паперів ( більш-менш по питанню )

III. Порядок оформлення аукціонних документів та проведення розрахунків за цінними паперами, на які звернено стягнення

3.1. Під час проведення аукціону з реалізації цінних паперів, на які звернено стягнення, ведеться протокол (далі - протокол аукціону), який має містити такі дані: номер лота, початкова ціна лота та продажна ціна лота; сума сплаченого гарантійного внеску; відомості про учасника аукціону, який запропонував продажну ціну лота; розмір винагороди, яку переможець аукціону має сплатити фондовій біржі.

Протокол аукціону підписується фондовою біржею, продавцем та переможцем аукціону протягом двох робочих днів.

3.2. На підставі підписаного протоколу аукціону переможець аукціону укладає біржовий контракт та протягом трьох робочих днів з дати укладання біржового контракту сплачує на визначений рахунок біржі вартість придбаних цінних паперів, біржовий збір у розмірі одного відсотка від вартості придбаних цінних паперів, на які звернено стягнення, з урахуванням суми гарантійного внеску, сплаченого покупцем за участь у торгах, щодо зазначених цінних паперів у біржовому контракті.

3.3. Якщо покупець не вніс всієї належної суми у строки, передбачені пунктом 3.2 цього розділу, гарантійний внесок йому не повертається. Також гарантійний внесок не повертається учаснику аукціону, який став переможцем аукціону, але відмовився від підписання протоколу аукціону або укладання біржового контракту.

3.4. Якщо покупець у встановлені цим Порядком строки не здійснив усіх зазначених у пункті 3.2 платежів в оплату за придбані цінні папери, на які звернено стягнення, він визнається порушником вимог аукціону. Результати аукціону, за яким його було визнано переможцем, скасовуються з вини покупця. Біржовий контракт, укладений за результатами аукціону, вважається невиконаним з вини покупця й розривається з ініціативи продавця.

3.5. Протягом двох робочих днів після закінчення встановленого цим Порядком терміну оплати цінних паперів покупцем фондова біржа перераховує на рахунок органу державної виконавчої служби, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, м. Києві та м. Севастополі сплачену покупцем повну суму вартості цінних паперів, на які звернено стягнення.

3.6. Поставка цінних паперів, на які звернено стягнення, здійснюється після повного розрахунку за їх придбання переможцем аукціону відповідно до укладеного між продавцем та переможцем аукціону біржового контракту у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

31 Типи заявок на продаж(одно и тоже можно писать)

32. Вексель: сутність та види

33. Особливості емісії векселів

34. Особливості здійснення розрахунків з використанням векселів

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателю). Вексель є одночасно розрахунковим документом (засобом платежу) і цінним папером, що може купуватися і продаватися на фондовому ринку.

Випускаються два види векселів: простий і переказний. Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму грошей. Переказний вексель, або трата, містить письмовий наказ векселетримача (трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Ремітент – одержувач грошей, який володіє векселем, пред'являє його до оплати трасату і одержує гроші.

Основними суб'єктами економічних відносин при розрахунках векселями є:

векселедавець (трасант, перший набувач векселя);

векселедержатель (ремітент);

платник (трасат).

Основною відмінністю простого векселя від переказного є те, що при розрахунках за допомогою простого векселя векселедавець і платник є однією особою.

Трасат (платник) стає боржником за векселем тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис. Лише після акцепту вексель стає повноцінним виконавчим документом. Вексель може виписати як платник, так і постачальник. Якщо вексель виписується постачальником, то платник повинен обов'язково акцептувати такий вексель.

Отже, головним вексельним боржником за переказним векселем є акцептант (за простим векселем – векселедавець).

Строк платежу за векселем встановлюється за взаємною домовленістю між постачальником і покупцем. При настанні строку платежу за векселем він оплачується за рахунок коштів платника з його розрахункового рахунку.

Вексельний обіг, таким чином, пов'язаний з виникненням боргу (боргових зобов'язань) у відносинах між постачальниками і покупцями (споживачами).

Схема взаємозв'язків у найпростішому вигляді тут така: підприємство, отримавши вексель від свого покупця, використовує цей вексель для розрахунків уже зі своїм постачальником.

Невиконання умов вексельного обігу, неоплата векселя у визначений строк призводить до банкрутства боржника на основі реалізації принципу повної матеріальної відповідальності.

Вексель є абстрактним борговим зобов'язанням, тобто у ньому не вказується матеріальна підстава боргу на відміну від інших розрахункових документів, у яких чітко зафіксовано, за які товарно-матеріальні цінності (послуги, роботи) здійснюються розрахунки.

Вексель – це документ, складений у письмовій формі на папері, який містить строго визначену кількість обов'язкових реквізитів. У цьому зв'язку малоперспективним є розвиток розрахункових операцій з бездокументарними векселями, тобто використання електронної форми векселів. Бездокументар-ний обіг не може забезпечити, наприклад, такого реквізиту векселя, як підпис того, хто його видає, що позбавляє вексель законної сили. Відсутність підпису векселедавця у векселі робить цей цінний папір беззмістовним. Без підпису немає письмового зобов'язання.

Будь-який переказний вексель може бути переданий за допомогою здійснення особливого передатного надпису на звороті векселя – індосаменту. Особа, яка при цьому поступається своїми правами, називається "індосант", а яка набуває їх – "індосат". Здійснюючи індосамент, індосант бере на себе абстрактні зобов'язання, подібно до того, як це робить векселедержатель за видачі векселя.

Особа, у якої знаходиться переказний вексель, розглядається як законний векселедержатель, якщо вона засновує своє право на неперервному ряді індосаментів. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними.

Платіж за переказним векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельної суми за допомогою аваля – вексельного поручительства. Аваліст, тобто особа, яка здійснила аваль, приймає на себе відповідальність за виконання зобов'язання щодо оплати векселя. Аваль збільшує надійність векселя і, таким чином, сприяє ширшому застосуванню цієї форми безготівкових розрахунків. Аваліст несе відповідальність так само, як і той, за кого він дав аваль.

При настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, векселедержатель може обернути свій позов проти індосантів, векселедавця та інших зобов'язаних осіб. Відмова у акцепті або у платежі має бути засвідчена актом, складеним у публічному порядку (протест у неакцепті або у неплатежі). У разі оголошення неспроможним платника або векселедавця для здійснення векселедержателем належних йому прав достатньо пред'явлення судового визначення щодо оголошення неспроможності.