21. Компанії з управління операціями факторингу

Факторинг (від англійського factor – агент, посередник) – це придбання банком або спеціалізованою факторинговою компанією грошових вимог постачальника до покупця та їх інкасація за певну винагороду.

Механізм здійснення факторингових операцій передбачає такі дії:

придбання факторинговою компанією (фактор-фірмою) платіжних вимог до покупців у своїх клієнтів на умовах негайної оплати клієнту 80 - 90% вартості відфактурованих поставок;

оплату в строго визначений термін іншої частини вартості з відрахуванням комісійних та відсотків за кредит, незалежно від надходження виручки від покупців. Платіж, який надходить потім від покупця, повністю зараховується на рахунок фактор-компанії.

В умовах міжнародних відносин кредитний ризик постачальника особливо зростає при постачанні товарів на експорт, що пов'язано з більшими труднощами оцінки платоспроможності іноземних клієнтів, тривалішими строками документа та товарообігу, факторами політичної нестабільності в країнах-учасницях цих відносин.

Специфіка міжнародного факторингу полягає у тому, що під час роботи з експортером факторингова компанія, як правило, укладає угоду з факторинговою компанією країни імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу, вона виконує роботу, пов'язану з дорученнями іноземної факторингової компанії. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожної з компаній, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування бонових вимог та ін.

До форфейтингу долучаються при продажу якого-небудь великого об’єкта (комплект обладнання, судно, підприємство, велика партія товару тощо). Покупець (імпортер) купує товар в умовах, коли у нього немає відповідних грошових ресурсів. Разом з тим продавець (експортер) також не може відкласти отримання грошей на майбутнє й продати товар у кредит. Суперечності вирішуються таким чином. Покупець виписує комплект векселів на суму, яка дорівнює товару плюс відсотки за кредит, який ніби надається покупцеві продавцем.

22. Організації з управління операціями франчайзингу

Комерційна концесія (франчайзинг) – це фінансово-економічні відносини, що полягають в наданні однією стороною (як правило, більшим підприємством) іншій прав на використання певних нематеріальних активів і комплексу специфічних послуг, пов’язаних із цими правами, в обмін на разову грошову винагороду та/або періодичні грошові виплати (роялті) на засадах партнерства та взаємовигідних умовах.

Вітчизняні й зарубіжні економісти відмічають наступні схеми участі комерційних банків у фінансуванні суб’єктів комерційної концесії:

1. Кредитування операторів комерційним банком з використанням державних гарантій. У відповідності з даним механізмом, держава виступає поручителем по кредитам, наданим концесійним підприємствам, і, у випадку неповернення одержаних фінансових ресурсів останніми, за рахунок коштів бюджету або позабюджетних фондів повертає банку його збитки.

2. Кредитування компаній-правовласників під заставу брендів, що належать їм. При використанні цієї схеми вартість бренду має оцінюватись компаніями, що спеціалізуються у даній сфері (наприклад, „Інтербренд”).

3. Кредитування підприємств з використанням механізму факторингу. В цьому випадку відсоткові платежі за використання кредиту правовласник не сплачує безпосередньо банку, а надає останньому право вимоги роялті з одного або декількох користувачів. При цьому обсяг роялті має відповідати розмірам відсоткових платежів за користування кредитними ресурсами.

4. Кредитування користувачів комерційним банком під поручительство правовласника або асоціацій операторів, тобто структур, що об’єднують користувачів однієї або декількох систем і намагаються захистити їх інтереси, надати інформаційні та консалтингові послуги, взаємне кредитування за рахунок коштів спільно створеного фонду, поручительство по кредитним договорам і договорам позики.

5. Використання механізму венчурного інвестування, що здійснюється банком для забезпечення концесійних компаній фінансовими ресурсами. Дані інвестиції здійснюються з метою отримати дохід від росту капіталізації компанії – реципієнта фінансових ресурсів. Необхідно відмітити, що зростання капіталізації франшиз відбувається значно швидше у порівнянні з незалежними фірмами. Світовими лідерами за ростом капіталізації є компанії, які активно використовують комерційну концесію у своїй діяльності, такі як Coca-Cola, PepsiCo, McDonalds, Burger King, збутові підрозділи нафтових компаній та ряд авіакомпаній.

6. Кредитування суб’єктів комерційної концесії під заставу із приватної власності з використанням гарантій третіх осіб.

7. Надання кредитів суб’єктам концесії з використанням схем страхування кредитних ризиків великими страховими компаніями.

Політика різних кредитних організацій в області надання фінансових ресурсів мережам підприємств схожа. Її основними аспектами є:

x встановлення більш низьких відсоткових ставок у порівнянні з даним параметром, що застосовується при кредитуванні самостійних підприємств;

x можливість прив’язки відсоткових ставок по кредитам до базових галузевих показників. Наприклад, при кредитуванні операторів нафтових компаній, відсоткова ставка по кредитам співвідноситься з індексом зміни цін на сиру нафту або кінцеві нафтопродукти. При коливаннях даного індексу відсоткова ставка коригується;

x більш поширене використання механізму відстрочки виплат як відсотків за користування кредитними ресурсами, так і основного тіла кредиту;

x надання суб’єктам концесії безкоштовного обслуговування в банку на протязі першого року. Даний механізм надає можливість операторам та правовласникові користуватись усім спектром банківських послуг без необхідності сплати комісій та винагород. Деякі банки за умови значного постійного річного обороту коштів за розрахунковим рахунком збільшують даний період.

x стягування більш низького розміру плати за організацію кредитування, що складає в середньому 1% від суми кредиту без урахування відсотків (при кредитуванні незалежних компаній даний показник складає до 3% від розміру кредиту).