96. Інститут президентства в України: історія становлення і сучасний етап розвитку

Інститут президентства. У своєму розвитку інститут президентства пройшов кілька етапів. І етап: 1991 — 1995 pp. У цей період відбулося закладення основ для функціонування (президентсько-парламентської) форми правління. Президентська посада вперше з'явилася в Україні згідно із Законом УРСР від б липня 1991 р. "Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР". Перші вибори Президента у незалежній Україні відбулися 1 грудня 1991 р. Першим Президентом України, обраним на загальних виборах, став Л. Кравчук II етап: 1995 — 1996 pp. Період наближення вітчизняного владного механізму до президентської форми правління відповідно до Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року. III етап: 1996 — 2004 pp. Це період повернення до президентсько-парламентської форми. Конституційний договір, ухвалений у Києві 8 червня 1995 p., завершувався визнанням необхідності прийняття нової Конституції в термін не пізніше одного року з дня підписання цього документу. Верховна Рада ухвалила Конституцію України 28 червня 1996 р. IV етап — з 2004 р. Прийняття проекту конституційної реформи, змістом якої є перехід України від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки. Запроваджена у 2006 р. політична реформа суттєво вплинула на роль і місце інституту президентства у сучасній політичній системі України, реформа ввела таку форму правління, коли Президент і надалі наділений досить широкими конституційними повноваженнями, а уряд, який уже спирається на парламентську більшість, не має достатніх конституційних важелів, притаманних урядам європейських держав. Таким чином, інститут президентства в Україні перебуває у стані безперервної трансформації, детермінуючи зміст та інтенсивність перебігу політичного життя країни.

97. Роль і місце Президента у у системі органів державної влади.

За КУ П є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності У, додержання К, прав і свобод людини і громадянина. П забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (ст. 102, 106 Конституції). Конст-правовий статус ПУ встанов­люється нормами КУ, які визначають місце та роль ПУ в системі органів державної влади та йо­го взаємовідносини з іншими органами державної влади; ПУ посідає окреме місце в системі органів державної влади. КУ 1996 р., на відміну від по­передньої К та Конст договору від 8 червня 1995 p., які визначали його статус як глави держави і глави вико влади, не відносить ПУ до зак, вик чи суд гілок влади. За КУ П є главою д і виступає від її імені. Глава д- особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії та здійснює верховне представництво держави у внутрішнь- та зовнішньополітичних відносинах. Юридичною формою глави д в У згідно зі ст. 102 КУ є ПУ. Нарешті, це символ державності народу. Проте зміну констит статусу ПУ не можна розглядати як його відлучення від викон влади, обме­ження його ролі в організації та функціонуванні с-ми органів викон влади. Водночас формальне виведення ПУ з викон гілки влади, його конституювання як «глави держави» не означає також і створення нової- четвертої гілки влади, яка стояла б над за­кон, викон та суд гілками влади. Досвід Франції, де вже тривалий час використовується подібна модель організації влади, свідчить, що таке конституційне визна­чення статусу глави держави характеризує його особливе місце в системі органів державної влади: він не входить безпосередньо до жодної з гілок влади, гарантує єдність державної влади в умовах її поділу, погоджене функціонування та взаємодію органів держав­ної влади, що забезпечується наявністю в нього досить широких повноважень як у сфері викон, так і стосовно закон та суд гілок влади. КУ передбачає систему гарантій, мета яких -виключити можливість узурпації всієї повноти влади ПУ, перетворення його в авторитарного правителя. До них можна віднести:1) обмеження терміну повноважень ПУ п'яти­річним строком (ч. 1 ст. 103);2) його обрання на загальних прямих виборах (ч. 1 ст. 103);3) заборона мати ПУ інший представницький мандат, обіймати посаду в органах держ влади або в об'єд­наннях громадян (ч. 4 ст. 103);3) заборона займати пост ПУ однією й тією ж самою особою більше ніж два строки підряд (ч. З ст. 103);4) можливість усунення ПУ з поста в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого зло­чину (ст. 111);5) можливість визнання КСУ актів П неконституційними, через що вони втрачають чин­ність з дня ухвалення КСУ відповідно­го рішення. Звання ПУ охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки ПУ не був усунутий з поста в порядку імпічменту.