
- •Фінансовий контроль
- •Розділ 1. Сутність фінансового контролю
- •1.1. Зміст і призначення фінансового контролю
- •1.2. Фінансовий контроль як виразник контрольної функції фінансів
- •1.3. Організація фінансового контролю
- •Розділ 2. Види фінансового контролю
- •2.1. Державний, відомчий і громадський фінансовий контроль
- •2.2. Незалежний фінансовий контроль (аудит)
- •Розділ 3. Форми фінансового контролю
- •Розділ 4. Методи фінансового контролю
- •4.2. Перевірка
- •4.3. Непрямі методи контролю
- •Висновки
- •Література
4.2. Перевірка
Тематична перевірка здійснюється за певним переліком питань або з однієї теми шляхом ознайомлення на місці з окремими сторонами фінансової діяльності. Такі перевірки можуть проводитися наскрізним методом за ознакою однотипності операцій чи за ознакою взаємного зв'язку між різними суб'єктами контролю [4, 384-393].
Обстеження є ознайомленням на місці з окремими ділянками фінансової роботи, в процесі якого виявляються її позитивні і негативні сторони. Характерним для обстеження є використання прийомів зіставлення фактичного стану справ з нормативним.
Тематичні контрольні перевірки – засіб періодичного оперативного економічного контролю за виконанням підприємствами однорідних господарських операцій (наприклад, використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, забезпечення збереження майна). Тематичні перевірки подібні до поточних, але проводяться з більш широкого кола показників конкретної теми, із застосуванням методів економічного аналізу та залученням спеціалістів різного профілю [10, 16-20].
Якщо в процесі поточного обстеження використовують в основному методи фактичного контролю, то при тематичних перевірках використовується: нормативна і договірна інформація, дані обліку, вибіркова інвентаризація, хронометраж.
4.3. Непрямі методи контролю
У роботі податкових органів застосовуються також і непрямі методи контролю. Причиною використання таких методів можуть бути виявлені порушення у веденні бухгалтерського і податкового обліку, наведення обліку фактичних витрат виробництва, виявлення фактів приховування доходу (прибутку). Свідченням приховування доходів є постійне звітування платників податків про збитковість або про неведення господарської діяльності; невідповідність рівня життя керівників, засновників або фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності та членів їхніх сімей задекларованим доходам; відносини з фіктивними структурами; надання, отримання, погашення кредитів (позик); безпідставне збільшення обсягів здійснення операцій за готівкові кошти та ін. [8, 65]
Зміст непрямих методів полягає у відстеженні операцій, пов'язаних з господарською діяльністю платників податків, за допомогою інформації, отриманої з джерел інших, ніж звіти, декларації і регістри бухгалтерського обліку. Проводиться ретельний аналіз отриманої інформації з метою визначення доходу і відповідного розміру податкових зобов'язань. Джерелами інформації можуть бути дані, отриманні в установленому порядку від органів державної влади, в т.ч. митних органів, органів внутрішніх справ, банківських установ; звітні документи платника податку, що перевіряється; результати попередніх перевірок; обстежень виробничих, складських, торгівельних та інших приміщень; відомості, отримані від третіх осіб [8, 65].
При виявленні розбіжностей між задекларованим доходом та доходом, визначеним із застосуванням непрямих методів, орган державної податкової служби у письмовій формі пропонує платнику податку документально обґрунтувати виявлену розбіжність. Якщо платник податку не може виконати цю вимогу шляхом використання легалізованих джерел, то оподаткування здійснюється на підставі даних, встановлених непрямими методами контролю.
Отже, методи проведення фінансового контролю є різними, але найхарактерніші з них – документальні (ревізії і перевірки) та фактичні (інвентаризації тощо), а також застосовуються методи непрямого контролю.