1 Синтаксис (грец. syntaxis — побудова, поєднання, порядок) — розділ граматики, що вивчає систему синтаксичних одиниць і правила їх функціонування.

Предметом синтаксису в сучасному мовознавстві є система синтаксичних одиниць, їх структура і семантика, синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення тощо. Стосовно синтаксичних об’єктів немає єдиної думки. Сучасна наука синтаксичними одиницями найчастіше називає словосполучення, просте речення, складне речення, висловлення. Об’єктами синтаксису є також слово (лексема) і форма слова, однак їх розглядають не тільки синтаксис, а й лексика і морфологія; тому їх характеризують лише з погляду синтаксичних властивостей. Нерідко до синтаксичних одиниць відносять і складне синтаксичне ціле.

В українській лінгвістиці виділяють три основні синтаксичні одиниці: речення, словосполучення і мінімальну синтаксичну одиницю.

Речення. Є предикативною (лат. prаedicatum — сказане) одиницею, оскільки його зміст через модально-часові параметри (ірреальність, спонукальність, бажальність, теперішній, минулий, майбутній час) співвідноситься з дійсністю. Воно є основною і найбільшою синтаксичною одиницею в мовній системі, напр.: Вийшла в поле руська сила, корогвами поле вкрила (І. Франко); Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? (Леся Українка); Поминули літа. Зацвітає Шевченкова круча (А. Малишко); Тоді, схилившись наді мною, сиділа ніжна Мавка цілу ніч (П. Воронько). Словосполучення. Непредикативна синтаксична одиниця, яка лише в складі речення як одиниці повідомлення є його компонентом.  Речення (як предикативна одиниця) і словосполучення (як непредикативна одиниця) різняться кількісним складом компонентів (реченням може бути й одне слово), пор.: Світає; Вечір; Тихо; слухати музику; сонячний ранок; батько і мати. Мінімальна синтаксична одиниця. Функціонує лише в межах речення чи словосполучення, тобто є їхнім складником. Її виділяють з урахуванням синтаксичних зв’язків та семантико-синтаксичних (смислових) відношень. У формально-синтаксичній структурі простого речення мінімальними одиницями є члени речення, у семантико-синтаксичній — синтаксеми. Члени речення виділяють на основі синтаксичних зв’язків, а синтаксеми — на основі семантико-синтаксичних відношень. 

2.

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Словосполучення- це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів (червоний ліхтарик, стояти вгорі, дивитися на екран).

Словосполучення можуть входити в склад речення, можуть вичленовуватися з нього для спеціального аналізу і поза реченням у мові не існують.

Словосполучення поділяються на:

словосполучення
1.	лексичні і синтаксичні
2.	іменні, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівні і прислівникові
3.	сурядні і підрядні
4.	прості і складні

Лексичні і синтаксичні словосполучення

Словосполучення поділяються на лексичні і синтаксичні:

словосполучення	приклади
лексичні (стійкі)	за тридев'ять земель пекти раків (червоніти) Чорне море
синтаксичні (вільні)	зелений тролейбус працюючий телевізор написати листа

Лексичні словосполучення існують у мові в готовому вигляді і завжди називають одне і те ж поняття (бабине літо, за тридев'ять земель).

Лексичні словосполучення називають ще синтаксично нерозкладними словосполученнями.

У реченні лексичні словосполучення виконують роль одного члена речення.

Синтаксичні (вільні) словосполучення виникають у процесі мовлення при збереженні лексичного значення слів, від яких вони утворюються (мамина казка, говорити пошепки).

Синтаксис розглядає лише синтаксично вільні словосполучення.

Іменні, дієслівні і прислівникові словосполучення

До складу словосполучення завжди входять головне і залежне слово.

Головним є слово, від якого ставиться питання.

Залежним- слово, яке відповідає на це питання.

Напр., поле (яке?) зелене; виїхати (куди?) на дорогу.

Залежно від того, якою частиною мови є головне слово, словосполучення поділяються на іменні, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівні іприслівникові:

словосполучення	приклади
іменникове	шапка господаря, ручка дверей
прикметникове	червоний від сорому, білий від снігу
числівникове	два кроки, з десяти ящиків
займенникове	хтось з вами, ми не одні
дієслівне	знімав на фотоплівку, возив сіно
прислівникове	втричі швидше, далеко від своїх

Словосполучення за будовою поділяються на прості і складні.Прості словосполучення складаються з одного головного і одного залежного слова, не поширені (сміливий вчинок). У складних словосполученнях головне слово поширене іншим словом (героїчний подвиг народу).

Види словосполучень: 1)вільні — обидва слова у словосполученні виступають різними членами речення (усправжній дружбі (означення і додаток)); 2) синтаксично нероздільні — головне і залежне слова виступають одним членом речення (Три учні відстали в поході (три учні — підмет)); 3)фразеологічні — словосполучення виражене фразеологізмом і виступає одним членом речення (Я почувався, наче не в своїй тарілці(не в своїй тарілці — обставина)).

Типи зв’язку слів у словосполученні: 1) узгодження — слова в словосполученні узгоджуються в роді, числі й відмінку; головним словом виступає іменник або будь-яка інша частина мови у значенні іменника, а залежними словами можуть бути прикметники, дієприкметники, займенники, числівники (їстівні гриби, зрубане дерево, сьомий день); 2) керування — головне слово (дієслово) вимагає від залежного (іменник або інші частини мови у значенні іменника) форми певного відмінка (підійти до столу, берег моря); 3) прилягання — залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом. Найчастіше прилягають прислівники, дієприслівники, інфінітиви (зібралися вранці, йшли співаючи, звелів атакувати).

Типи словосполучень за значенням головного слова: 1)дієслівні — головним словом виступає дієслово (читати швидко, плакати слізьми); 2) іменні — головне слово виражене іменником, прикметником, займенником, числівником (твір учня, п’ять книг). 3)прислівникові — головним словом є прислівник (дуже добре, пізно вночі)

•  Узгодження - вид зв'язку, при якому залежне слово узгоджується з головним в роді, числі, відмінку. Головне слово завжди іменник; придаткове може бути: прикметником, дієприкметником або займенником.

Приклади: красива капелюшок, про цікавий оповіданні, під тією ж назвою.

•  Управління - вид підрядного зв'язку, де залежне слово знаходиться при головному у формі непрямого відмінка.

Приклади: ненависть до ворога, читати книгу, любов до Батьківщини.

•  Примикання - вид зв'язку, при якому залежність слова виражається лексично, порядком слів і інтонацією, без застосування службових слів або морфологічного зміни. Утворюється прислівниками, инфинитивами і дієсловах, а також присвійними займенниками 3 особи, простою формою порівняльної ступеня прикметника або прислівника.

Приклади: співати красиво, лежати спокійно, дуже втомився, йшов не поспішаючи, старший хлопчик.

• Інше визначення зв'язку "Прилягання": зв'язок, яка використовується у словосполученні, де головний компонент - незмінне слово або така ізольована від інших форм, як порівняльна ступінь, невизначена форма дієслова.

3. Сурядне словосполучення — це смислове й граматичне по­єднання двох або більше повнозначних слів як граматично рівноправних.

Між словами в сурядному словосполученні бувають такі види сурядного зв'язку:

єднальний — вказує на сукупність певних предметів, явиш і виражається за допомогою єднальних сполучників /, та (= /), ні... ні, не тільки... а й, як... так і або без них: пісня і праця', ввічливий, коректний;

протиставний — вказує на протилежність певних предметів та явищ і виражається за допомогою протиставних сполуч­ників а, але, та (= але), проте, зате, однак, все ж або без них: не вміння, а хотіння; не холодно — жарко]

розділовий — вказує на часову несумісність, взаємовик-лючення або почерговість появи певних предметів та явиш і виражається за допомогою розділових сполучників або, чи, або... або, чи... чи, то... то: білий або чорний; то спека, то холод.