Висновки

Суть проблемного навчання полягає в організації вчителем самостійної пошукової діяльності учнів, у процесі якої вони засвоюють нові знання, розвивають загальні здібності, дослідницьку активність і творчі вміння. Головною особливістю проблемного навчання є цілеспрямоване використання вчителем проблемних ситуацій, які виникають поза його бажанням (об'єктивно), і ситуацій, створених ним спеціально. B opгaнiзaцiї нaвчaння нa пpoблeмнiй ocнoвi нaйcклaднiшим є питaння cтвopeння nepeдпpoблeмнoгo i пpoблeмнoгo твopчoгo клiмaтy cпiвpoбiтництвa виклaдaчa, гpyп, кoлeктивy з тим, щoб лeгшe бyлo внocити (yчням i виклaдaчy) пpoблeмнi cитyaцiї y нaвчaльний пpoцec. Проблемне навчання - передбачає послідовні й цілеспрямовані пізнавальні завдання, які учні розв'язують під керівництвом учителя й активно засвоюють нові знання. Принцип проблемності відображається в логіці побудови учбового процесу, в змісті матеріалу, що вивчається, в методах організації навчально-пізнавальної діяльності учнів і управління нею, в структурі уроку і формах контролю вчителя за процесом і результатом діяльністю вчаться.

Мета активізації шляхом проблемного навчання полягає в тому, щоб зрозуміти рівень засвоєння понять і навчити не окремим розумовим операціям у випадковому, стихійному порядку, а системі розумових дій для вирішення не стереотипних задач. Справжня активізація учнів характеризується самостійним пошуком не взагалі, а пошуком шляхом вирішення проблем. Основна відмінність проблемного і традиційного навчання виявляється в двох моментах: вони розрізняються за метою і принципами організації педагогічного процесу. Загальними функціями проблемного навчання є такі: засвоєння учнями системи знань і способів розумової практичної діяльності; розвиток пізнавальної самостійності і творчих здібностей учнів; формування діалектичного мислення школярів (як основи).

За своєю суттю, проблемні методи основані на створенні проблемних ситуацій, активній пізнавальній діяльності учнів, які знаходяться в пошуках і розв'язках складних запитань, які вимагають актуалізацію знань, аналізу, уміння бачити за окремими фактами явищ, закономірності і закони. В сучасній теорії проблемного навчання розрізняють два види проблемних ситуацій: психологічних і педагогічних.

При проблемному навчанні в професійному навчанні застосовуються технології особистісно-орієнтованого навчання, які можуть створити максимально сприятливі умови для розвитку та саморозвитку особистості учня, виявлення та активного використання його індивідуальних особливостей у навчальній діяльності.

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання практично неможливий без використання проблемного навчання. Під час використання проблемних ситуацій учні вчаться самостійно вирішувати завдання та перебувають у творчому пошуку, що сприяє не тільки розвитку технічного мислення, але і розвиває практичні вміння та навички.

Словник використаних термінів

ПРОБЛЕМНА СИТУАЦІЯ - це психічний стан ускладнення, неможливість пояснити факт чи розв'язати задачу, спираючись на наявні знання.

POЗВ'ЯЗОК ПPOБЛEМНОЇ CИТYAЦIЇ - цe усунення нaявнoї cyпepeчнocтi шляxoм пepeтвopeння cитyaцiї (тeopeтичнo i пpaктичнo), вiдпoвiдь нa пocтaвлeнe зaпитaння, кepyючиcь нayкoвими мeтoдaми.

ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ - це така організація процесу навчання, основа якої полягає в утворенні в навчальному процесі проблемних ситуацій, визначенні учнями проблем і їх самостійному або за допомогою вчителя розв'язанні.

ПРОБЛЕМНЕ ВИКЛАДАННЯ - діяльність вчителя зі створення системи проблемних ситуацій, виклад учбового матеріалу з його поясненням і управління діяльністю учнів, спрямоване на засвоєння нових знань як традиційним шляхом, так і шляхом самостійної постановки навчальних проблем і їх вирішення.

МОНОЛОГІЧНИЙ МЕТОД - вчитель сам пояснює сутність нових понять, фактів, дає учням готові висновки науки, але це робиться в умовах проблемної ситуації форма викладу - розповідь, лекція.

МЕТОД ДІАЛОГІЧНОГО ВИКЛАДУ - діалог вчителя з колективом учнів, в створеній ним проблемній ситуації сам ставить проблему і вирішує її, але за допомогою учнів, тобто вони беруть активну участь в постановці проблеми, висуненні припущень, і доказу гіпотез.

ЕВРИСТИЧНИЙ МЕТОД - відкриття нового закону, правила і ін. може бути зроблене не вчителем, за участю учнів, а учнями під керівництвом і за допомогою вчителя. Формою реалізації цього методу є поєднання евристичної бесіди з рішенням проблемних завдань.

МЕТОД ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЗАВДАНЬ - організовується вчителем шляхом постановки перед учнями теоретичних і практичних дослідницьких завдань, які мають високий рівень проблемних.

ГОЛОВНИЙ КОМПОНЕНТ СПОСТЕРЕЖЕННЯ - виділення в предметі, що розглядається, конструктивних елементів, які визначають його форму.

ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ - чітке наукове проектування і відтворення гарантуючих успіх педагогічних дій; сукупність знань і дій, спрямованих на досягнення мети розвитку, виховання, навчання. Поняття „педагогічна технологія” має вписуватися в схему : „ ідея - процес - результат”.

ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ - це побудована на діагностичній основі, чітко контрольована і корегована модель навчання, спроектована на досягнення гарантованого кінцевого результату.

ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ - системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. - К.: Рад. Школа, 1991. - 110 с.

2. Амоношвили Ш.А. Личностно-гуманные основы педагогического процесса. Минск, 1990.

3. Баксанский О. Е. Проблемное обучение: обоснование и реализация. // Наука и школа. - № 1. - 2000. - С. 19 - 25.

4. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. - К.: ІЗМН, 1998. - 204 с.

5. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. - К.: Вид. центр „Академія”, 2001. - 576 с.

6. Дидактика производственного обучения. /Под ред. О. Ф. Федоро-вой. -- М.: Высшая школа, 1973. -- 418 с.

7. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва: Навч. посібник. - Київ: Вища школа. - 1993.

8. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення школяра. - К., 2000. - 326 с.

9. Кудрявцев В.Т. Проблемное обучение: истоки, сущность, перспективы. // Педагогика и психология. 1991. - № 4. - С. 201.

10. Ніколенко Л.Т. Особистісно-орієнтована освіта: проблеми та шляхи реалізації в системі підвищення кваліфікації. // Учёные записки № 3. - 2005. - С. 23-27.

11. Рапацевич Е.С. Формирование технических способностей у школьников. - Минск: Народна асвета, 1987. - 95 с .

12. Тхоржевский Д.А., Гетта В.Г. Проблемное обучение на уроках труда: Книга для учителя. - Минск.: Народна асвета, 1986. - 128 с.

13. Тхоржевський В.С. Методика трудового навчання: Навч. посібник. - К., 1995. - 280 с.

14. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібник. - К.: Вид-во „Академія”, 2000. - 544 с.

15. Форми навчання в школі: Книга для вчителя. / За ред. Ю.І.Мальованого. - К.: Освіта, 1992. - 160 с.

16. Фурман А.В. Проблемні ситуації в навчанні. - К., 1991. - 198 с.

17. Чебышева В. В. Психология трудового обучения. -- М.: Просвещение, 1969. - 303 с.

18. Якиманська И.С. Технология личностно ориентованого образования. - М. - 1990. - 220 с.