6. Ускладнення перебігу опікового шоку:

•Гостре ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту у хворих з опіками є одним із загрозливих ускладнень опікової хвороби (поява кровоточивих і перфоративних виразок пов’язана з вираженими порушеннями гомеостазу, який розвивається з перших годин після розвитку опікового шоку в 3,5-22% випадків).

•При несвоєчасному і неадекватному лікуванні перехід від поліорганної дисфункції до полі­органної недостатності та неспроможності.

7. Клінічні прояви опікового шоку (залежать від глибини і площі ураження, наявності опіку дихальних шляхів, віку і супутньої патології):

А) Скарги:

•при неглибокому ураженні шкіри хворі відчувають сильний біль, можуть бути збуджені;

•для важкого опікового шоку характерні загальмованість і адинамія, які швидко розвиваються при збереженій свідомості, скарги на спрагу, диспепсію;

•при вкрай важкому опіковому шоку свідомість порушена до сопору, як правило, спостерігаються блювання, парез кишок.

Б) Iсторія захворювання:

а) час виникнення опікової травми;

б) дані стосовно етіологічного фактора опікового ураження:

- контакт - прямий контакт із гарячою поверхнею;

- ошпарення - короткочасний вплив гарячої рідини/газу;

- спалах - швидкий опік (зазвичай на всю глибину шкіри);

- полум’я - зазвичай на всю глибину шкіри;

- хімічний;

- електричний;

- радіаційний;

в) характеристика місця виникнення опікової травми з метою виявлення супутнього опікам шкіри пошкодження, пов’язаного з дією термічного агента (можливого ураження дихальних шляхів, наявності отруєння продуктами горіння);

г) обсяг невідкладної допомоги, яка надавалась обпеченому.

В) Об’єктивні дані:

а) клінічні ознаки опікового шоку (табл. 13.11):

б) ознаки респіраторних пошкоджень:

- втрата свідомості;

- опіки носа, рота чи обличчя;

- вугільний пил у мокротинні;

- охриплість голосу чи стридор;

- обструкція верхніх дихальних шляхів, доведена бронхоскопічно (набряк ротоглотки);

- ураження нижніх дихальних шляхів (набряк легенів, виявлений рентгенографічно).

Г) Лабораторні показники при опіковому шоку різної тяжкості (табл. 13.12).

8. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних (правила формування діагнозу при опіках):

А) Характеристика опіку:

•етіологічний фактор - полум’я, кип'яток, гаряча пара, кислота і т.д.;

•глибина ураження (римськими цифрами);

•площа загального і глибокого ураження (у відсотках), при цьому площу глибокого опіку пишуть у дужках;

•перелічують уражені ділянки тіла;

•супутні опікам шкіри пошкодження, пов’язані з дією термічного агента (опіки дихальних шляхів, термохімічні ураження дихальних шляхів, отруєння оксидом вуглецю і продуктами горіння, загальне перегрівання).

Б) Наявність опікового шоку:

•при великих ураженнях відображають наявність опікового шоку з зазначенням ступеня його тяжкості;

•при наявності опікового шоку вказують ступінь його тяжкості;

•вказують індекс тяжкості ураження.

В) Наявність ускладнень.

Г) Наявність супутньої патології:

•перелічують супутні травми і захворювання;