13. Критерії ефективності корекції гіповолемії:

•підвищення артеріального тиску;

•зменшення частоти серцевих скорочень;

•потепління та порожевіння шкірних покривів;

•збільшення пульсового тиску;

•діурез понад 0,5 мл/кг/год.

14. Помилки, які зустрічаються при лікуванні гострої крововтрати:

•пізній початок операції;

•тривалі спроби пунктувати периферичну або центральну вену, що затримує початок інфузійно-трансфузійної терапії;

•трансфузія в одну вену замість двох або трьох;

•недостатній об’єм і швидкість інфузійно-трансфузійної терапії;

•недостатній об’єм крові при крововтраті, що перевищує 20% ОЦК;

•використання 5% розчину глюкози в якості плазмозамінника;

•відсутність контролю за змінами концентраційних показників крові та ЦВТ в процесі лікування;

•несвоєчасне і неякісне лікування коагулопатії потреб і фібринолізу;

•раннє переведення на спонтанне дихання в післяопераційному періоді;

•очікування результатів визначення сумісності крові, замість невідкладного поповнення дефіциту ОЦК плазмозамінниками.

Опіковий шок

1. Визначення: Опіковий шок - гостра серцево-судинна недостатність, зумовлена переважною втратою плазми.

2. Актуальність проблеми:

А) У 2004 р. зареєстровано 54115 випадків опіків серед дорослого населення, що складає 13,5 на 10000 дорослого населення України.

Б) Спеціалізовану медичну допомогу в різних регіонах одержують від 17 до 25% хворих від кількості зареєстрованих з опіками.

3. Класифікаційні ознаки клінічних проявів опікового шоку:

Тяжкість опікового шоку заснована на визначенні індексу тяжкості ураження (ІТУ), клінічних даних і лабораторних показниках.

А) Визначення індексу тяжкості ураження розраховують, виходячи із глибини і площі ураження, віку і наявності опіку дихальних шляхів:

а) визначення глибини опікового ураження (табл. 13.10);

б) визначення площі опікового ураження:

•визначають площу опіку шляхом нанесення зображення ран на схему Долініна, в якій кожен окремий фрагмент відповідає 1% поверхні тіла дорослого;

•за допомогою схеми Ланда і Броудера, враховуються вікові зміни співвідношення різних частин тіла, можна оцінити площу ураження у постраждалих різних вікових груп;

•площу опіку оцінюють за допомогою правила "дев’яток" або правила "долоні";

•для обліку частково обпечених ділянок можна використовувати площу долоні потерпілого, що прирівнюється до 1% від загальної поверхні тіла і складає в середньому 160-180 см² у дорослого;

в) визначення наявності опіку дихальних шляхів:

За тяжкістю ураження опіки дихальних шляхів (ОДШ) можуть бути 3 ступенів:

•легкого - респіраторних розладів протягом першої доби не відзначається;

•середнього - респіраторні розлади спостерігаються протягом перших 6-12 годин після опіку;

•важкого - виражена дихальна недостатність з часу одержання опіку.

Б) Визначення загальної тяжкості опікової травми.

Iндекс тяжкості ураження (IТУ) - інтегральний індекс тяжкості ураження, в якому в умовних одиницях враховані основні фактори, що впливають на перебіг опікової хвороби та її кінець:

а) залежність від площі та ступеня опіку:

- 1% опіку 1 ст. = 1 одиниця

- 1% опіку II ст. = 2 одиниці

- 1% опіку III ст. = 3 одиниці

- 1% опіку IV ст. = 4 одиниці;

б) залежність від віку потерпілого - при літньому віці потерпілого на кожний рік понад 60 років необхідно додати 1 од. ІТУ;

в) залежність від наявності опіку дихальних шляхів:

- ОДШ легкого ступеня, збільшують тяжкість травми на 15 од. ІТУ;

- ОДШ середнього ступеня, збільшують тяжкість травми на 30 од. ІТУ;

- ОДШ важкого ступеня, збільшують тяжкість травми на 45 од. ІТУ.

N.B.! Отримана після підрахунку сума одиниць ІТУ залежно від ступеня і площі опіків, віку потерпілого і наявності ОДШ є інтегральним вираженням тяжкості опікової травми і тяжкості перебігу опікової хвороби.