- •Хірургічна гнійна інфекція Загальні питання розвитку, діагностики і лікування гнійної хірургічної інфекції
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Етіопатогенетичні фактори развитку гнійної хірургічної інфекції:
- •4. Термінологічні дефініції гнійної хірургічної інфекції:
- •6. Механізм розвитку гнійної хірургічної інфекції:
- •7. Клінічні прояви гнійної хірургічної інфекції:
- •8. Діагностика гнійної хірургічної інфекції:
- •9. Принципи лікування гнійної хірургічної інфекції:
- •10. Профілактика гнійної хірургічної інфекції:
- •11.1. Ранова інфекція Причини та механізми розвитку ранової інфекції
- •2. Умови, які необхідні для розвитку інфекційного процесу в рані:
- •3. Показники, які характеризують ступінь агресії мікроорганізмів:
- •4. Характеристика найважливіших збудників ранової інфекції.
- •5. Періоди (стадії) розвитку гнійно-запального процесу в рані:
- •6. Механізм розвитку інфекційного процесу в рані:
- •Мікробіологічна діагностика ранової інфекції
- •4. Особливості мікробіологічного дослідження окремих біоматеріалів та інтерпретація результатів:
- •Імунна відповідь організму на ранову інфекцію
- •2. Механізми антимікробної резистентності організму хворого:
- •Клінічна діагностика ранової інфекції
- •Принципи профілактики та лікування ранової інфекції
- •2. Види хірургічної профілактики та лікування ранової інфекції:
- •3. Фармакологічні методи профілактики та лікування ранової інфекції.
- •4. Сучасні фізичні методи в лікуванні ранової інфекції:
- •11.2. Генералізовані запальні реакції (сепсис) Загальні питання розвитку, діагностики та лікування генералізованих запальних реакцій (сепсису)
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Сучасна термінологія і трактування суті сепсису.
- •8. Діагностика сепсису:
- •Список літератури
- •Контрольні питання до розділу 11 Загальні питання розвитку, діагностики і лікування гнійної хірургічної інфекції
- •11.1. Ранова інфекція
- •11.2. Генералізовані запальні реакції
4. Характеристика найважливіших збудників ранової інфекції.
Незважаючи на розмаїтість збудників ранової інфекції, є можливість виділити досить обмежену групу збудників, на долю яких припадає переважна більшість випадків розвитку ранової інфекції:
•грампозитивні мікроорганізми:
а) група стафілококів (Staphylococcus spp);
б) група ентерококів (Enterococcus spp);
•грамнегативні мікроорганізми:
а) група ентеробактерій (Enterobacteriaceae);
б) неферментуючі грамнегативні бактерії (Pseudomonas aeruginosa).
А) Staphylococcus spp - стафілококи поділяються на:
- "коагулазопозитивні", тобто такі, що продукують коагулазу, до яких належить, перш за все, золотистий стафілокок - Staphylococcus aureus;
- "коагулазонегативні", до яких відносять інші штами стафілококів;
особливості групи стафілококів:
- здатні продукувати значну кількість різноманітних факторів вірулентності;
- характеризуються високим рівнем природної чутливості до більшості антибактеріальних препаратів;
- здатні швидко виробляти фактори стійкості до антибіотиків (наприклад, b-лактамазу), що потребує регулярного мікробіологічного контролю при лікуванні (визначення антибіотикограм).
Б) Enterococcus spp (особливості групи ентерококів):
- входять до складу нормальної мікрофлори кишечника людини;
- при транслокації в інші органи і тканини проявляють патогенну дію;
- мають природну резистентність до більшості антибіотиків;
- мають адаптивний потенціал набувати резистентність шляхом мутацій.
В) Enterobacteriaceae (особливості групи ентеробактерій):
- є одним з основних компонентів кишкової мікрофлори людини;
- при попаданні в інші локуси організму людини вони проявляють патогенні властивості і призводять до розвитку інфекційних процесів;
- при госпітальних інфекціях ентеробактерії (особливо E. colli) поділяють 1-2 місця із стафілококами, призводячи до розвитку тяжких інфекцій дихальної системи, сечовивідних шляхів, ранової та інтраабдомінальної інфекції.
Г) Pseudomonas aeruginosa:
- патогенність Pseudomonas aeruginosa обумовлена наявністю у цього мікроорганізму ряду факторів вірулентності, які сприяють колонізації та інфікуванню тканин організму людини;
- важливою для медичної практики властивістю Pseudomonas aeruginosa є здатність прикріплюватися до різних поверхонь, утворюючи біоплівки. Це має головне значення для розвитку катетер-асоційованих інфекцій;
- суттєву роль у патогенезі інфекцій, які викликані Pseudomonas aeruginosa, мають ендо-, екзотоксини та позаклітинні ферменти, які є субстанціями, що індукують активацію кінінового каскаду і призводять до розвитку місцевого та системного запалення;
- при будь-якій локалізації первинного вогнища інфекції, обумовленої Pseudomonas aeruginosa, можливий розвиток бактеріємії, яка суттєво погіршує прогноз захворювання (летальність досягає 34%);
- для лікування інфекцій, викликаних Pseudomonas aeruginosa, перевагу слід віддавати комбінованій терапії (цефалоспорини з аміноглікозидами).
5. Періоди (стадії) розвитку гнійно-запального процесу в рані:
А) Період інкубації - тривалість цього періоду визначається особливостями макро- і мікроорганізму, процесами їх взаємодії і може коливатися від кількох годин до кількох діб.
Б) Період розпалу хвороби - зростають симптоми інфекції, мікроорганізми розмножуються з максимальною швидкістю, виділяють велику кількість токсинів і ферментів, які обумовлюють як місцеву запальну реакцію, так і загальну (резорбтивну) дію.
В) Період реконвалесценції (видужання) - характеризує початок видужання і затухання клінічних симптомів, що проходить паралельно із сповільненням розмноження збудників, їх поступовим зникненням з вогнища інфекційного запалення.