- •Травма органів черевної і грудної порожнин травма живота, грудей та заочеревинного простору
- •Загальні питання діагностики і лікування травматичного впливу на організм потерпілого
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Види і тяжкість травматичних ушкоджень:
- •4. Послідовність дій під час надання допомоги потерпілим при травмі:
- •5. Принципи лікування травмованих хворих:
- •6. Госпіталізація травмованих хворих:
- •6.1. Травма живота і його органів (синдром травматичного ушкодження живота)
- •Причини розвитку, діагностика і принципи лікування травм живота
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Види ушкоджень органів черевної порожнини та заочеревинного простору:
- •4. Клінічні прояви травми органів черевної порожнини:
- •5. Принципи формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •6. Діагностична програма при травмі живота:
- •7. Диференційна діагностика:
- •8. Клініко-статистичні класифікації травм живота і органів черевної порожнини:
- •9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •10. Лікувальна тактика при травмі живота і органів черевної порожнини:
- •Закрита травма живота
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини закритої травми живота:
- •5. Принципи формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •6. Алгоритм діагностики закритої травми живота:
- •7. Діагностична програма при закритій травмі живота:
- •8. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •9. Лікувальна тактика при закритій травмі живота і органів черевної порожнини:
- •Відкрита травма живота
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини відкритої травми живота:
- •Травма прямої кишки
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини, що призводять до травми прямої кишки:
- •4. Фактори, що сприяють травмі прямої кишки:
- •5. Клінічні прояви ушкодження прямої кишки:
- •6. Принципи формування попереднього діагнозу за клінічними даними:
- •7. Діагностична програма.
- •9. Клініко-статистична класифікація травм прямої кишки:
- •10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •11. Лікувальна тактика при травмі сідничної ділянки, промежини і прямої кишки:
- •12. Експертиза працездатності і реабілітація хворих, які перенесли травму прямої кишки:
- •6.2. Травма грудної клітки та органів грудної порожнини
- •Причини розвитку, діагностики і принципи лікування травм грудної клітки
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини ушкодження грудної клітки:
- •4. Види і характер травматичного ушкодження грудної клітки:
- •6. Ускладнення травми грудної клітки:
- •7. Діагностична програма хворих із травмою грудної клітки:
- •8. Диференційна діагностика травми грудної клітки:
- •9. Лікувальна програма при травмі грудної клітки:
- •Закрита травма грудної клітки і її органів
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Основні принципи надання допомоги хворим із закритою травмою грудної клітки:
- •5. Механізм порушень при закритій травмі грудної клітки:
- •6. Клінічні ознаки закритої травми грудної клітки:
- •7. Принципи формування клінічного діагнозу на підставі клінічних даних.
- •8. Діагностична програма хворих із закритою травмою грудної клітки:
- •9. Диференційна діагностика:
- •10. Клініко-статистична класифікація закритої травми грудної клітки:
- •11. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •12. Лікувальна тактика хворих із закритою травмою грудної клітки:
- •13. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:
- •Відкрита травма грудної клітки і її органів
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Види відкритих травм грудної клітки:
- •5. Принципи формування клінічного діагнозу на підставі клінічних даних.
- •6. Алгоритм діагностики хворих з відкритою травмою грудної клітки:
- •7. Діагностична програма у хворих з відкритою травмою грудної клітки:
- •8. Основні принципи надання допомоги хворим з відкритою травмою грудної клітки:
- •9. Клініко-статистична класифікація відкритих ушкоджень грудної клітки:
- •10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •11. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:
- •6.3. Множинна травма (політравма)
- •Загальні питання розвитку, діагностики і лікування множинної травми (політравми)
- •1. Визначення:
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини множинних травм (політравм):
- •4. Локалізація травми:
- •5. Характеристика тяжкості політравми:
- •7. Принципи формування клінічного діагнозу на підставі клінічних даних.
- •9. Клініко-статистична класифікація політравми:
- •10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •6.4. Травма стравоходу (синдром травматичного ушкодження стравоходу)
- •Загальні питання розвитку, діагностики і лікування травм стравоходу
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини, що призводять до травматичних ушкоджень стравоходу:
- •4. Механізм розвитку травматичних ушкоджень стравоходу:
- •5. Клінічні ознаки синдрому травматичного ушкодження стравоходу:
- •6. Принципи формування клінічного діагнозу на підставі клінічних даних:
- •7. Діагностична програма у хворих з підозрою на ушкодження стравоходу:
- •8. Диференційна діагностика травматичного ушкодження стравоходу:
- •9. Загальні принципи лікувальної тактики при ушкодженнях стравоходу:
- •Механічна травма стравоходу
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Патоморфологічні зміни при ушкодженні стравоходу:
- •4. Клінічні ознаки ушкоджень стравоходу:
- •5. Принципи формування клінічного діагнозу на підставі клінічних даних.
- •6. Діагностична програма у хворих з підозрою на ушкодження стравоходу:
- •7. Диференційна діагностика ушкоджень стравоходу:
- •8. Ускладнення ушкоджень стравоходу:
- •9. Клініко-статистична класифікація ушкодження стравоходу:
- •10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •11. Лікувальна програма у хворих з ушкодженнями стравоходу:
- •12. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:
- •Хімічний опік стравоходу
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Види хімічних ушкоджень стравоходу:
- •4. Морфологічні зміни при опіках стравоходу:
- •5. Стадії патоморфологічних змін при хімічному опіку стравоходу:
- •7. Принципи формування клінічного діагнозу на підставі клінічних даних.
- •8. Діагностична програма у хворих з підозрою на хімічний опік стравоходу:
- •10. Ускладнення хімічних опіків стравоходу:
- •11. Клініко-статистична класифікація хімічного опіку стравоходу:
- •12. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •13. Лікувальна тактика у хворих з хімічними опіками стравоходу:
- •14. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:
- •Список літератури
- •Контрольні питання до розділу 6
- •6.1. Травма живота і його органів
- •6.2. Травма грудної клітки та органів грудної порожнини
- •6.3. Множинна травма
- •6.4. Травма стравоходу
- •Грудній клітці:
3. Види ушкоджень органів черевної порожнини та заочеревинного простору:
А) Порушення цілісності порожнистого органа:
- клініка перитоніту, що проявляється симптомами подразнення очеревини.
Б) Порушення цілісності паренхіматозного органа (печінка, селезінка, підшлункова залоза) і тканин заочеревинного простору (нирки, судини):
- клініка внутрішньочеревної кровотечі і кровотечі у заочеревинний простір.
В) Порушення цілісності сечового міхура:
- клініка в’ялого перебігу перитоніту і сечових запливів у клітковинні простори таза.
4. Клінічні прояви травми органів черевної порожнини:
А) Скарги:
- біль у животі;
- здуття живота;
- нудота, блювання (часто);
- затримка дефекації та газів (часто);
- загальна слабкість.
Б) Iсторія захворювання:
- оцінюється характер травматичного впливу;
- час, який минув з моменту травми;
- зміни у стані хворого після отримання травми;
- яка медична допомога надана хворому після одержання травми.
В) Об’єктивні дані (залежать від наявності або відсутності ушкодження органів черевної порожнини, характеру ушкодження - порожнистий або паренхіматозний орган, поширеності перитоніту):
а) огляд:
- оцінюють загальний стан хворого, вираз його обличчя, колір шкірних покривів і видимих слизових оболонок;
- оцінюється форма живота;
- визначають участь передньої черевної стінки в акті дихання;
б) пальпація:
- стан гемодинаміки (пульс, артеріальний тиск);
- наявність напруження і болісність передньої черевної стінки;
- наявність позитивних симптомів подразнення очеревини;
в) перкусія:
- визначають ознаки притуплення перкуторного звуку у відлогих ділянках черевної порожнини;
- визначають ділянки найбільшого болю на передній черевній стінці;
- визначають печінкову тупість;
г) аускультація: наявність і звучність або відсутність перистальтичних кишкових шумів.
5. Принципи формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання і його об’єктивних проявів, підтверджених фізикальними методами дослідження.
Для підтвердження або уточнення діагнозу оцінюються показники крові, сечі, дані інструментальних методів дослідження (рентгенографія черевної порожнини, сонографія, діагностичний лапароцентез та ін.).
6. Діагностична програма при травмі живота:
А) Додаткові методи дослідження:
а) лабораторні методи дослідження:
- клінічний аналіз крові;
- клінічний аналіз сечі;
- коагулограма;
- активність сироваткової амілази або діастази сечі;
б) оглядова рентгенографія черевної порожнини: виконується (при можливості) у вертикальному положенні хворого, при аналізі рентгенограми звертають увагу на наявність вільного газу в черевній порожнині, висоту стояння куполів діафрагми, стан кишкових петель і їх розташування;
в) ультразвукове дослідження черевної порожнини: дозволяє виявити рідину в черевній порожнині, оцінити контури паренхіматозних органів - печінка, селезінка, підшлункова залоза, нирки;
г) діагностичний лапароцентез: дозволяє встановити наявність або відсутність травми органів черевної порожнини, припустити вид ушкодження за характером аспірованого із черевної порожнини вмісту (рис. 6.1.1).
Методика виконання лапароцентезу:
- положення хворого на спині;
- знеболення: місцева інфільтраційна анестезія або внутрішньовенний наркоз;
- пункцію передньої черевної стінки можна провести в будь-якій ділянці, але типовими місцями є біла лінія вище або нижче пупка;
- розтин шкіри до апоневрозу довжиною до 1-1,5 см;
- однозубим гачком проколюють апоневроз і підтягують передню черевну стінку доверху;
- троакаром проколюють черевну стінку під кутом 45-60о до відчуття "провалу";
- виймають стилет і в черевну порожнину вводять прозорий катетер з подальшою аспірацією її вмісту;
- при наявності в черевній порожнині значної кількості патологічного вмісту (кров, жовч, кишковий вміст та інше), визначається лікувальна тактика і приймається рішення про лапаротомію;
- при відсутності патологічного вмісту через катетер у черевну порожнину вводять 400-500 мл фізіологічного розчину і, змінюючи положення тубуса троакара, аспірують введений фізіологічний розчин з різних ділянок черевної порожнини ("пошуковий катетер"), оцінюючи колір розчину та характер домішок;
- після закінчення обстеження троакар виймають, рану зашивають 1-2 швами;
д) при підозрі на травму нирок і сечоводів призначається екскреторна урографія.