- •Травма органів черевної і грудної порожнин травма живота, грудей та заочеревинного простору
- •Загальні питання діагностики і лікування травматичного впливу на організм потерпілого
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Види і тяжкість травматичних ушкоджень:
- •4. Послідовність дій під час надання допомоги потерпілим при травмі:
- •5. Принципи лікування травмованих хворих:
- •6. Госпіталізація травмованих хворих:
- •6.1. Травма живота і його органів (синдром травматичного ушкодження живота)
- •Причини розвитку, діагностика і принципи лікування травм живота
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Види ушкоджень органів черевної порожнини та заочеревинного простору:
- •4. Клінічні прояви травми органів черевної порожнини:
- •5. Принципи формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •6. Діагностична програма при травмі живота:
- •7. Диференційна діагностика:
- •8. Клініко-статистичні класифікації травм живота і органів черевної порожнини:
- •9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •10. Лікувальна тактика при травмі живота і органів черевної порожнини:
- •Закрита травма живота
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини закритої травми живота:
- •5. Принципи формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •6. Алгоритм діагностики закритої травми живота:
- •7. Діагностична програма при закритій травмі живота:
- •8. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •9. Лікувальна тактика при закритій травмі живота і органів черевної порожнини:
- •Відкрита травма живота
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини відкритої травми живота:
- •Травма прямої кишки
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини, що призводять до травми прямої кишки:
- •4. Фактори, що сприяють травмі прямої кишки:
- •5. Клінічні прояви ушкодження прямої кишки:
- •6. Принципи формування попереднього діагнозу за клінічними даними:
- •7. Діагностична програма.
- •9. Клініко-статистична класифікація травм прямої кишки:
- •10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •11. Лікувальна тактика при травмі сідничної ділянки, промежини і прямої кишки:
- •12. Експертиза працездатності і реабілітація хворих, які перенесли травму прямої кишки:
- •6.2. Травма грудної клітки та органів грудної порожнини
- •Причини розвитку, діагностики і принципи лікування травм грудної клітки
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини ушкодження грудної клітки:
- •4. Види і характер травматичного ушкодження грудної клітки:
- •6. Ускладнення травми грудної клітки:
- •7. Діагностична програма хворих із травмою грудної клітки:
- •8. Диференційна діагностика травми грудної клітки:
- •9. Лікувальна програма при травмі грудної клітки:
- •Закрита травма грудної клітки і її органів
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Основні принципи надання допомоги хворим із закритою травмою грудної клітки:
- •5. Механізм порушень при закритій травмі грудної клітки:
- •6. Клінічні ознаки закритої травми грудної клітки:
- •7. Принципи формування клінічного діагнозу на підставі клінічних даних.
- •8. Діагностична програма хворих із закритою травмою грудної клітки:
- •9. Диференційна діагностика:
- •10. Клініко-статистична класифікація закритої травми грудної клітки:
- •11. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •12. Лікувальна тактика хворих із закритою травмою грудної клітки:
- •13. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:
- •Відкрита травма грудної клітки і її органів
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Види відкритих травм грудної клітки:
- •5. Принципи формування клінічного діагнозу на підставі клінічних даних.
- •6. Алгоритм діагностики хворих з відкритою травмою грудної клітки:
- •7. Діагностична програма у хворих з відкритою травмою грудної клітки:
- •8. Основні принципи надання допомоги хворим з відкритою травмою грудної клітки:
- •9. Клініко-статистична класифікація відкритих ушкоджень грудної клітки:
- •10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •11. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:
- •6.3. Множинна травма (політравма)
- •Загальні питання розвитку, діагностики і лікування множинної травми (політравми)
- •1. Визначення:
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини множинних травм (політравм):
- •4. Локалізація травми:
- •5. Характеристика тяжкості політравми:
- •7. Принципи формування клінічного діагнозу на підставі клінічних даних.
- •9. Клініко-статистична класифікація політравми:
- •10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •6.4. Травма стравоходу (синдром травматичного ушкодження стравоходу)
- •Загальні питання розвитку, діагностики і лікування травм стравоходу
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини, що призводять до травматичних ушкоджень стравоходу:
- •4. Механізм розвитку травматичних ушкоджень стравоходу:
- •5. Клінічні ознаки синдрому травматичного ушкодження стравоходу:
- •6. Принципи формування клінічного діагнозу на підставі клінічних даних:
- •7. Діагностична програма у хворих з підозрою на ушкодження стравоходу:
- •8. Диференційна діагностика травматичного ушкодження стравоходу:
- •9. Загальні принципи лікувальної тактики при ушкодженнях стравоходу:
- •Механічна травма стравоходу
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Патоморфологічні зміни при ушкодженні стравоходу:
- •4. Клінічні ознаки ушкоджень стравоходу:
- •5. Принципи формування клінічного діагнозу на підставі клінічних даних.
- •6. Діагностична програма у хворих з підозрою на ушкодження стравоходу:
- •7. Диференційна діагностика ушкоджень стравоходу:
- •8. Ускладнення ушкоджень стравоходу:
- •9. Клініко-статистична класифікація ушкодження стравоходу:
- •10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •11. Лікувальна програма у хворих з ушкодженнями стравоходу:
- •12. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:
- •Хімічний опік стравоходу
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Види хімічних ушкоджень стравоходу:
- •4. Морфологічні зміни при опіках стравоходу:
- •5. Стадії патоморфологічних змін при хімічному опіку стравоходу:
- •7. Принципи формування клінічного діагнозу на підставі клінічних даних.
- •8. Діагностична програма у хворих з підозрою на хімічний опік стравоходу:
- •10. Ускладнення хімічних опіків стравоходу:
- •11. Клініко-статистична класифікація хімічного опіку стравоходу:
- •12. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •13. Лікувальна тактика у хворих з хімічними опіками стравоходу:
- •14. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:
- •Список літератури
- •Контрольні питання до розділу 6
- •6.1. Травма живота і його органів
- •6.2. Травма грудної клітки та органів грудної порожнини
- •6.3. Множинна травма
- •6.4. Травма стравоходу
- •Грудній клітці:
8. Діагностична програма у хворих з підозрою на хімічний опік стравоходу:
А) Лабораторні обстеження:
- клінічний аналіз крові - лейкоцитоз, зрушення лейкоцитарної формули вліво, прискорення ШОЕ, підвищення Ht в перші дні, потім - анемія;
- клінічний аналіз сечі - гемоглобінурія, білок, збільшення питомої ваги;
- біохімічний аналіз крові - гіпо-, диспротеїнемія, гіпернатріємія, гіпохлоремія, білірубінемія;
- кислотно-лужний стан - метаболічний ацидоз.
Б) Додаткові методи обстеження:
а) рентгеноскопія стравоходу у двох проекціях з водорозчинним контрастом, за показаннями, у зв’язку з розвитком ускладнень:
- локалізація і довжина ділянки звуження;
- дозволяє підібрати діаметр бужа для профілактичного бужування;
б) езофагоскопія (за показанням):
- огляд слизової оболонки виявляє довжину і глибину ушкодження її ділянок;
в) ларингоскопія (в першу добу).
9. Диференційна діагностика хімічних опіків стравоходу (проводиться в стадії рубцювання, тому що в ранніх періодах діагноз ставиться на підставі даних анамнезу і клініки):
- злоякісне новоутворення стравоходу;
- дивертикул стравоходу;
- хронічний езофагіт.
10. Ускладнення хімічних опіків стравоходу:
- гостра печінкова, ниркова недостатність (внаслідок внутрішньосудинного гемолізу);
- гострий трахеобронхіт, пневмонія, абсцес легені;
- ерозивна кровотеча зі стравоходу, шлунка;
- езофагіт;
- перфорація стравоходу;
- медіастиніт, емпієма плеври;
- рубцевий стеноз стравоходу (аж до повної облітерації його просвіту).
11. Клініко-статистична класифікація хімічного опіку стравоходу:
Т28.1 Хімічний опік стравоходу
Макет клінічного діагнозу: Хімічний опік стравоходу {Ех} {Тх ступеня}, {в Fх стадії} {ускладнений Ох}
Етіологія:
Е1 - кислотою
Е2 - лугом
Ступінь важкості:
Т1 - 1 ступеня (гіперемія і набряк слизової)
Т2 - 2 ступеня (ураження слизової і підслизової оболонки)
Т3 - 3 ступеня (ураження всіх шарів стінки стравоходу)
Стадія захворювання:
F1 - гостра стадія (корозійний езофагіт)
F2 - стадія уявного благополуччя (7-30 доба - хронічний езофагіт)
F3 - стадія утворення стриктур (від 2-6 міс. до 2 років)
Ускладнення:
О1 - гостра ниркова недостатність
О2 - гостра печінкова недостатність
О3 - перфорація стравоходу
О4 - медіастиніт
О5 - емпієма плеври
О6 - абсцес легені
О7 - ерозивна кровотеча зі стравоходу, шлунка
О8 - абсцес легені
О9 - рубцевий стеноз стравоходу
12. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
А) Хімічний опік стравоходу оцтовою есенцією 2 ступеня у стадії уявного благополуччя.
Б) Хімічний опік стравоходу лугом 3 ступеня у гострій стадії, ускладнений гострою нирковою недостатністю.
13. Лікувальна тактика у хворих з хімічними опіками стравоходу:
А) Перша допомога:
- встановлення назогастрального зонда;
- промивання ротової порожнини і шлунка;
- протиопікова бовтушка по 1 ст. ложці кожні 20-30 хв. (розчин новокаїну 0,5% - 200 мл, напівсинтетичний пеніцилін - 1 г, преднізолон - 30 мг, анестезин - 3 г, масло вазелінове - 50 мл);
- адекватне знеболювання;
- госпіталізація у відділення детоксикації, реанімаційне відділення для проведення протишокової терапії;
- дезінтоксикаційна терапія під контролем діурезу (за показаннями - форсований діурез);
- профілактика розвитку нирково-печінкової недостатності - методи екстракорпорального очищення крові (аж до гемодіалізу);
- кортикостероїдна терапія;
- протизапальна терапія (антибіотики широкого спектра дії);
- седативна терапія (піпольфен, супрастин);
- профілактичне раннє бужування стравоходу.
Б) В стадії утворення стриктур (лікувальне бужування з 5-7 доби після опіку):
•Види бужування:
- "сліпе" через рот;
- порожніми рентгеноконтрастними бужами по провіднику;
- ендоскопічне бужування;
- ретроградне бужування (через гастростому);
- бужування "без кінця" по провіднику (при наявності гастростоми) - у хворих зі звитими і множинними стриктурами.
В) Показання до оперативного лікування:
- повна облітерація просвіту стравоходу;
- кількаразові невдалі спроби проведення бужа через стриктуру;
- рецидив стриктури після бужування;
- стравохідно-трахеальні, стравохідно-бронхіальні нориці;
- перфорація стравоходу при бужуванні.
Г) Хірургічні методи лікування опіку стравоходу:
- при великих стриктурах - пластика стравоходу тонкою або товстою кишкою (через 2 роки з часу опіку).