5. Клінічні ознаки синдрому травматичного ушкодження стравоходу:

А) Скарги:

- біль постійний або при ковтанні, який локалізується: у горлі, в ділянці яремної ямки, за грудниною в міжлопатковому просторі;

- дисфагія (обумовлена спазмом мускулатури стравоходу і запальним набряком його слизової оболонки);

- гіперсалівація, блювання;

- відчуття тривоги.

Б) Анамнез захворювання: дає можливість виявити причину і проаналізувати послідовність розвитку захворювання.

В) Об’єктивні дані:

а) огляд:

- загальний огляд хворого;

- огляд шиї, грудної клітки, передньої черевної стінки;

б) пальпація:

- дозволяє виявити наслідки травми;

- наявність підшкірної емфіземи в ділянці шиї, над яремною вирізкою груднини;

- болісність при натисненні в ділянці остистих відростків грудних хребців;

в) перкусія (часто неінформативна): залежить від характеру змін у плевральній порожнині - пневмоторакс, гідроторакс.

6. Принципи формування клінічного діагнозу на підставі клінічних даних:

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання і його об’єктивних проявів, підтверджених фізикальними методами дослідження.

Для підтвердження або уточнення діагнозу виконують рентенологічне дослідження грудної клітки і стравоходу, езофагоскопію.

7. Діагностична програма у хворих з підозрою на ушкодження стравоходу:

А) Лабораторні обстеження:

- клінічний аналіз крові - зміни залежать від стадії захворювання;

- клінічний аналіз сечі - на початкових стадіях захворювання зміни відсутні;

- біохімічний аналіз крові - зміни залежать від стадії захворювання.

Б) Додаткові методи обстеження:

а) оглядова рентгенографія шиї, грудної клітки, черевної порожнини:

- емфізема середостіння;

- зміщення меж середостіння;

- гідропневмоторакс;

- пневмоперитонеум;

б) рентгеноскопія стравоходу у двох проекціях з водорозчинним контрастом:

- вихід контрасту за межі стравоходу;

- локалізація дефекту стінки стравоходу;

- розмір дефекту;

в) езофагоскопія:

- визначення наявності дефекту стінки стравоходу, його розміри і локалізація;

- визначення наявності змін слизової оболонки стравоходу.

8. Диференційна діагностика травматичного ушкодження стравоходу:

А) Диференційна діагностика проводиться шляхом вибору захворювань із подібною клінічною картиною.

Б) При проведенні диференційного діагнозу необхідно враховувати стадійність патологічних процесів, що в значній мірі позначається на клінічних проявах.

9. Загальні принципи лікувальної тактики при ушкодженнях стравоходу:

А) Лікувальна тактика обґрунтовується сформованим клінічним діагнозом.

Б) Характер і вид хірургічного втручання обирається залежно від виявленої патології, наявності у пацієнта ускладнень і супутніх захворювань.

Механічна травма стравоходу

1. Визначення: Травма стравоходу - це часткове або повне ушкодження його стінок з можливим виходом його вмісту за межі стравоходу.

2. Актуальність проблеми:

А) Ушкодження стравоходу належать до важкої патології, тому що ускладнюються розвитком медіастеніту, що часто призводить до летального наслідку.

Б) Складність діагностики в перші години після травми.

В) Можливість ятрогенних ушкоджень стравоходу.

Г) У стані алкогольного сп’яніння, після переїдання, блювання можливий розвиток спонтанного розриву стравоходу (синдром Бурхаве, "банкетна травма" стравоходу).

Д) Зростання кількості захворювань, що призводять до його перфорації (пухлини, дивертикули).