7. Фізіологія тонкої кишки:

А) Функція травлення:

а) травлення вуглеводів - полісахариди розщеплюються до олігомерів під дією амілази слини та панкреатичної амілази, подальша трансформація до мономерів проходить під дією ферментів тонкої кишки, які виробляються щитиночною каймою (мальтоза, лактоза та інші), а подальше проникнення мономерів в ентероцит відбувається за рахунок активного транспорту;

б) травлення протеїнів - починається в шлунку під дією соляної кислоти, подальше їх роз­щеплення відбувається в тонкій кишці під дією панкреатичних протеаз (трипсин, хімотрипсин, еластаза) до рівня дипептидів та невеликих пептидів; останні абсорбуються із просвіту киш­ки в ентероцити, де відбувається їх подальший гідроліз до амінокислот;

в) травлення жирів - починається з емульгування жирів під дією жовчі, з послідовною дією на них панкреатичної ліпази (розподіл тригліцеридів на вільні жирні кислоти та моногліцериди) і проникненням їх до клітини за рахунок пасивного транспорту, де з них знову синтезуються тригліцериди.

Б) Ендокринна функція:

- ендокринні клітини знаходяться на протязі всієї тонкої кишки, яка є найбільшою ендокринною залозою;

- гастроінтестинальні гормони грають ключову роль в панкреатобіліарній та інтестинальній секреції, моториці тонкої кишки;

- деякі гормони регулюють трофіку слизової оболонки кишок та підшлункової залози.

В) Імунна функція:

- слизова оболонка кишок є захисним бар’єром для проникнення мікроорганізмів, вірусів і паразитів у кровообіг (забезпечує протидію транслокації мікробної флори);

- в стінці кишки знаходиться значна кількість лімфатичних (Т- і В-лімфоцити) та мієлоїдних клітин (макрофаги, нейтрофіли, еозинофіли, епітеліальні клітини);

- В-лімфоцити та плазматичні клітини в основному синтезують IgA і в значно меншій мірі IgM, IgG, IgE; продукція IgA є основним імунним механізмом захисту, він виробляється плазматичними клітинами слизової оболонки.

8. Клінічні прояви запальних захворювань тонкої і товстої кишок:

А) Скарги:

- біль у животі по ходу товстої кишки;

- схильність до проносів;

- виділення з калом крові, гною, слизу;

- підвищення температури тіла, пропасниця;

- дегідратація;

- інтоксикація;

- виснаження.

Б) Iсторія захворювання: захворювання може розвиватися гостро або поступово.

В) Об’єктивні прояви:

а) характерні для ураження тонкої і товстої кишок (порушення травлення);

б) болісність по всьому животі, локально в ділянці осередка ураження або за ходом всієї товстої кишки;

в) пальцьове дослідження прямої кишки.

9. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.

Попередній діагноз формується на підставі виявлених скарг хворого, анамнезу захворювання і його об’єктивних проявів, підтверджених фізикальними методами дослідження.

Для підтвердження або уточнення діагнозу формують діагностичну програму, включаючи до неї пальцьове та інструментальне дослідження прямої та ободової кишок, які впливають на уточнення діагнозу.

10. Діагностика запальних захворювань тонкої і товстої кишок:

А) Лабораторна діагностика:

- клінічні дослідження крові і сечі;

- біохімічне дослідження крові;

- коагулограма;

- мікробіологічна та імунобіологічна діагностика.

Б) Iнструментальна діагностика:

- дослідження прямої кишки ректальними дзеркалами;

- ректороманоскопія;

- колоноскопія;

- іригоскопія та іригографія.